Постанова № 72744604, 14.03.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/2922/17

Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

14 березня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,

за участю: секретаря судового засідання: Черняк А.В.,

представника відповідача та третьої особи: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної фіскальної служби України, за участю третьої особи-Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України, за участю третьої особи-Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області про зобов'язання вчинити дії, в якому просив зобов'язати відповідача на виконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року здійснити на його користь виплату одноразової грошової допомоги в сумі 110240,00 грн.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2017 року в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з вищевказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції, норм матеріального права, просить рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2017 року скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що відповідно до ч.2 ст.162 КАС України (в редакції чинній на момент звернення до суду) способи захисту до суду не містять виняткового переліку, а отже висновок суду першої інстанції про те, що позивачем обрано невірний спосіб захисту свого права є безпідставним.

Окрім того, в апеляційній скарзі вказано, що суд першої інстанції зазначаючи, що апелянт має право звернутись до суду з заявою про роз'яснення рішення суду, не з'ясував всіх обставин у справі, оскільки не взяв до уваги той факт, що ОСОБА_3 вже звертався до суду з відповідною заявою.

12 лютого 2018 року від ДФС України на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_3 мотивований тим, що резолютивною частиною постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року зобов'язано ГУ ДФС України у Хмельницькій області та Державну фіскальну службу України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, у зв'язку із захворюванням отриманим під час виконання службових обов'язків, що призвело до встановлення II групи інвалідності у відповідності до вимог частини шостої статті 23 Закону України "Про міліцію" на час виникнення спірних правовідносин, а отже відповідач вважає безпідставними посилання позивача в частині необхідності проведення перерахунку відповідно до нормативно-правового акту (постанова КМУ від 21.10.2015 № 850), який не набрав чинності на момент виникнення спірних правовідносин.

В судовому засіданні представник відповідача та третьої особи підтримала апеляційну скаргу та надала пояснення аналогічні тим, які викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Позивач, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, клопотань про розгляд справи за його участю суду не надав.

Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції-без змін, виходячи зі слідуючого.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року по справі № 822/456/16, яка набрала законної сили 23.08.2016 року, зобов'язано ГУ ДФС України у Хмельницькій області та ДФС України здійснити нарахування (розрахунок) та виплату ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, у зв'язку із захворюванням, отриманим під час виконання службових обов'язків, що призвело до встановлення II групи інвалідності у відповідності до вимог частини шостої статті 23 Закону України "Про міліцію" на час виникнення спірних правовідносин.

На виконання вказаної постанови, ОСОБА_3 виплачено 165360,00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень №1438 від 26.12.2016 та №488 від 10.05.2017, що також не оспорюється учасники справи.

Позивач не погоджуючись з розміром проведених виплат, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного, на його думку права, не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. Також суд звернув увагу на те, що він не має права зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки порушуються процесуальні норми КАС України.

Колегія суддів погоджується за такими висновками суду першої інстанції та надаючи оцінку обставанам справи, виходить зі слідуючого.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій субєкта владних повноважень протиправними та зобовязання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності субєкта владних повноважень протиправною та зобовязання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) субєкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - субєкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх обєднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обовязки.

Відповідно до ст. 160 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.

Так, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Отже, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись, серед іншого, про наявність права на позов у матеріальному розумінні, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у цій справі є протиправність дій відповідача, вчинених в ході виконання рішення суду по справі № 822/456/16, яке набрало законної сили.

Тобто, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.

Згідно із вимогами ст. 370 КАС України - судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Таким чином, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997 року Європейський суд вказав, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Однак, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку існує механізм примусового виконання рішення.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається та покладається на державну виконавчу службу у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження».

Так, колегією суддів встановлено, що 18.04.2017 року головним державним виконавцем Секретою О.М. відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 53684843 за виконавчим листом № 822/456/16, виданим Хмельницьким окружним адміністративним судом 22.03.2017 року, а постановою ВП №53684843 від 29.09.2017 року закінчено виконавче провадження в зв'язку з фактичним виконанням рішення. Між тим, позивачем подано заяву про часткове виконання рішення, на підставі якої ВПРВ направлено боржнику вимогу про вжиття заходів, спрямованих на повне та фактичне виконання рішення.

Відповідно до ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

В грудні 2016 року ГУДФС у Хмельницькій області звернулося до суду з заявою про роз'яснення постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.12.2016 року в задоволенні зазначеної заяви відмовлено.

Як встановлено з пояснень представника відповідача та третьої особи, остання вважає, що постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року виконана в повному обсязі. Разом з тим, на думку позивача, що міститься в позовній заяві, рішення суду суб'єктами владних повноважень не виконано.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

В абз. 1 пп.3.2 п.3 рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина. Виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Згідно з положенннями ч.9 ст.267 КАС України (редакції КАС України, яка діяла на час розгляду справи), особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Норма ст. 267 КАС України (яка діяла на час розгляду справи судом першої інстанції), закріплена в ст. 383 КАС України (редакція, якої діє на даний час), особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених субєктом владних повноважень- відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

У такій заяві зазначаються: найменування адміністративного суду, до якого подається заява; ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; номер адміністративної справи; відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; інформація про хід виконавчого провадження; документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.

Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

З огляду на зазначене, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Тобто, якщо позивач вважав, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси то він повинен був звернутись до суду в порядку ст.267 КАС України (редакції КАС України, яка діяла на час розгляду справи) із заявою про визнання протиправним рішення дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий адміністративний позов.

У зв'язку з вказаним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позивачем по суті заявлено позовні вимоги щодо захисту своїх прав, які фактично стосуються питання повного виконання (неналежного виконання чи не виконання) постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.04.2006 року то відповідно, ним невірно обрано спосіб захисту свого порушеного права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 15 березня 2018 року.

Головуючий Граб Л.С. Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.