Вирок № 72743989, 15.03.2018, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/8439/17

Провадження № 1-кп/442/146/2018

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2018 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі:

головуючої - судді Курус Р.І.

з участю секретаря - Махняк М.І.,

прокурора - Мельника А.,

обвинуваченого - ОСОБА_1, потерпілої ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017114010001547 від 02.08.2017 року відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харків, цигана, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працюючого, офіційно не одруженого, не військовозобов'язаного, згідно вимог ст. 89 КК України раніше не судимого, зареєстрованого в АДРЕСА_2, фактично проживаючого на АДРЕСА_1,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1, 01.08.2017 року близько 14.10 год., перебуваючи на вул. В.Великого в м. Дрогобичі, маючи раптово виниклий умисел на викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, шляхом ривка з шиї потерпілої ОСОБА_2, відкрито викрав золотий ланцюжок вагою 5 грам вартістю 4500 грн., чим завдав потерпілій матеріальної шкоди на вказану грошову суму.

Обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю та вважає недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи. Суду пояснив, що 01.08.2017 року, проходячи вулицею В.Великого в м. Дрогобичі Львівської області, побачив потерпілу ОСОБА_2, на шиї якої помітив золотий ланцюжок. В цей момент у нього раптово виник умисел заволодіти цим ланцюжком. Підбігши до потерпілої, зірвав з її шиї ланцюжок і втік. Ланцюжок здав у ломбард.

Зазначив, що на даний час ним повністю відшкодовано потерпілій заподіяну шкоду і остання не має щодо нього жодних претензій. У вчиненому щиросердечно розкаюється, обіцяє більше кримінальних правопорушень не вчиняти. Просить пом'якшити покарання, врахувавши, що не ухилявся від досудового слідства, а поїхав за місцем своєї реєстрації, де неофіційно працював. Також просить врахувати, що він перебуває у фактичних шлюбних стосунках з ОСОБА_4, разом виховують трьох малолітніх дітей.

Крім повного визнання своєї винності обвинуваченим ОСОБА_1, його винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена зібраними органом досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, які учасники судового провадження не оспорювали та вважали їх дослідження в судовому засіданні недоцільним. Судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності та істинності їх позицій відсутні.

Заслухавши думку учасників судового провадження, роз'яснивши їм зміст ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин і визнає фактичні обставини доведеними.

Що стосується кваліфікації дій засудженого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Так, з представлених прокурором та досліджених в судовому засіданні характеризуючих даних на ОСОБА_1, останній раніше судимий вироком Київського районного суду м. Харкова від 06.04.2007 року за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, з іспитовим строком на 2 роки, згідно статті 75 КК України, та вироком Київського районного суду м. Харкова від 11.09.2007 року за ч. 2 ст. 186, ст.. 71 КК України до 5 років позбавлення волі. Звільнений з місць позбавлення волі постановою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 21.03.2011 року на невідбуту частину покарання - 01 рік 03 місяці 24 дні, згідно ст. 107 КК України.

Отже, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 11.09.2007 року було засуджено за вчинення злочину, який відповідно до вимог ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких, і на час його вчинення він не досяг вісімнадцятирічного віку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 108 КК України, погашення та зняття судимості щодо осіб, які вчинили злочин до досягнення ними вісімнадцятирічного віку, здійснюється відповідно до положень статей 88-91 цього Кодексу з урахуванням положень, передбачених цією статтею.

Так, п. 3 ч. 2 ст. 108 КК України визначено, що такими, що не мають судимості, визнаються неповнолітні, засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину.

Як зазначено вище, ОСОБА_1 звільнено з місць позбавлення волі постановою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 21.03.2011 року на невідбуту частину покарання - 01 рік 03 місяці 24 дні, згідно ст. 107 КК України.

Отже, на час вчинення - 01.08.2017 року злочинних дій щодо потерпілої ОСОБА_2 судимість ОСОБА_1 була погашена. Таким чином, дії ОСОБА_1 за ознакою повторності кваліфіковані бути не можуть.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 слід перекваліфікувати з ч. 2 ст. 186 КК України на ч. 1 ст. 186 КК України - як відкрите викрадення чужого майна.

Доведеність вини і така кваліфікація дій обвинуваченого в суду не викликає сумнівів. Наведені вище докази винності обвинуваченого у своїй сукупності є логічними і послідовними та відтворюють реальні події, що мали місце між ним та потерпілою.

При призначенні покарання обвинуваченому суду слід суворо дотримуватись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що покарання засудженого є його виправлення, перевиховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Разом з тим, згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 (з наступними змінами), призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

При обранні виду і розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини та характер його вчинення, особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, визнав себе винним повністю, щиросердечно розкаюється, думку потерпілої, яка просить суворо не карати, добровільне відшкодування шкоди.

Враховуючи вищенаведене, особу винного, який виховує зі своєю цивільною дружиною трьох неповнолітніх дітей, суд вважає, що виправлення і перевиховання ОСОБА_1 можливе при застосуванні покарання у виді арешту, в межах відбутого строку, яке є необхідне і достатнє для його виправлення та вчинення нових кримінальних правопорушень.

Речових доказів та судових витрат у даному кримінальному провадженні немає.

У зв'язку із засудженням ОСОБА_6 до покарання у виді арешту в межах відбутого строку, суд вважає, що до часу набрання вироком законної сили останньому слід скасувати обраний щодо нього запобіжний захід - тримання під вартою, звільнивши його з-під варти в залі суду.

Керуючись ст. ст. 370-371, 373-374 КПК України, суд, -

з а с у д и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України та обрати йому покарання - три місяці 20 днів арешту.

Скасувати обраний ОСОБА_1 запобіжний захід - тримання під вартою, звільнивши його з - під варти в залі суду негайно.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області через Дрогобицький міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Засудженому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті.

Суддя: Курус Р.І.