Постанова № 72742483, 15.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/11569/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Носа С. П.,

суддів – Кухтея Р. В., Яворського І. О.;

за участю секретаря судового засідання – Джули В. М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2017 року в справі № 813/1756/17 (головуючий суддя – Кухар Н. А., м. Львів, повний текст постанови складено 31 жовтня 2017 року) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов’язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

11 травня 2017 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 11 квітня 2017 року № 1048 о/с про звільнення ОСОБА_1, майора міліції, начальника сектора карного розшуку Миколаївського районного відділу ГУМВС з органів внутрішніх справ у запас за п. 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів); поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника сектора карного розшуку Миколаївського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 07 листопада 2015 року; зобов’язання Головного управління Національної поліції у відповідності до вимог п.9 Розділу ХІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про Національну поліцію» прийняти на службу до поліції на рівнозначну посаду, яку обіймав позивач в ГУ МВС України у Львівській області на момент звільнення 06 листопада 2015 року; стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу (з урахуванням заяви про зміну предмету позову).

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що 11 квітня 2017 року голова ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області одночасно підписав наказ № 1019 «Про виконання рішення суду» та наказ № 1048 о/с про звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ України у запас Збройних сил за п. 64 «г» через скорочення штатів з 06 листопада 2015 року, тобто фактично не виконав рішення суду та не поновив позивача на посаді.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справи України у Львівській області № 1048 о/с від 11 квітня 2017 року про звільнення майора міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ у запас за п. 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів). Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника сектору карного розшуку Миколаївського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 07 листопада 2015 року. Постановлено стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області на користь ОСОБА_1 36 683 (тридцять шість тисяч шістсот вісімдесят три гривні) 28 коп., середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за виключенням податків та інших обов’язкових платежів. Зобов’язано Головне управління Національної поліції у Львівській області у відповідності до п.9 розділу ХІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про Національну поліцію» прийняти ОСОБА_1 на службу до поліції на рівнозначну посаду, яку він обіймав в ГУ МВС України у Львівській області станом на 06 листопада 2015 року.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем – Головним управлінням Національної поліції у Львівській області, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було порушено норми матеріального та процесуального права.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з’явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч.4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), вважає за можливе провести розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Встановлено, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року у справі № 813/6355/15 адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справи України у Львівській області № 848 о/с від 06 листопада 2015 року про звільнення майора міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ у запас за п. 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів). Поновлено ОСОБА_1, майора міліції на посаді начальника сектору кримінальної поліції Миколаївського відділення поліції Стрийського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області з 07 листопада 2015 року. Стягнуто з Головного управління Національної поліції у Львівській області (79007, м. Львів, ген. Григоренка, 3, код ЄДРПОУ 40108578) в користь ОСОБА_1 (м. Миколаїв, вул. Міцкевича, 42, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 5597 (п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто сім) гривень 52 коп. з відрахуванням обов'язкових платежів та зборів.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року у справі № 876/3290/16, апеляційну скаргу Головного управління поліції у Львівській області – задоволено. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року у адміністративній справі № 813/6315/15 скасовано та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області № 848 о/с від 06 листопада 2015 року про звільнення майора міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ у запас за п.64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів). Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника сектору карного розшуку Миколаївського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області. Стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_1 34763,28 грн. (тридцять чотири тисячі сімсот шістдесят три гривні) 28 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за виключенням податків та інших обов’язкових платежів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Також встановлено, що 11 квітня 2017 року Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області прийнято наказ № 1019 о/с на виконання рішення Львівського апеляційного адміністративного суду по справі № 876/3290/16 від 27 жовтня 2016 року, яким визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області № 848 о/с від 06 листопада 2015 року про звільнення майора міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ у запас за п.64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів). Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника сектору карного розшуку Миколаївського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області. (а.с.9).

В той же час, 11 квітня 2017 року Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області прийнято наказ № 1048 о/с, відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України, яким звільнено зі служби в органах внутрішніх справ за ст. 64 «г» (через скорочення штатів) майора міліції ОСОБА_1 начальника сектору карного розшуку Миколаївського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 06 листопада 2015 року. (а.с. 11).

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку відбуття змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, в тому числі звільнення, регулюється Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VІІІ та спеціальним законодавством, зокрема, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі Положення № 114).

Пунктом 10 Положення № 114 визначено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Підпунктом «г» п. 64 Положення № 114 передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Відповідно до пункту 8 Закону України «Про Національну поліцію» з дня опублікування цього Закону (опубліковано 06.08.2015 р., вступив в дію - 07.11.2015 р.) всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Відповідно до п. 10,11 Розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ. Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до «Прикінцевих та перехідних положень» цього Закону.

Отже, при вирішенні питання щодо звільнення за скороченням штату, начальник органу зобов’язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, що звільняється, та з’ясувати наявність наміру особи проходити службу в національній поліції.

Встановлено, що з моменту опублікування Закону України «Про Національну поліцію» та після винесення Львівським апеляційним адміністративним судом постанови від 27 жовтня 2016 в адміністративній справі № 876/3290/16, відповідачами не було запропоновано жодної посади (рівнозначної, вищої чи нижчої) в органах поліції, взагалі не було перевірено можливості його подальшого використання на службі та відповідності вимогам поліцейського, не вирішено питання про можливість реалізації права позивача на прийняття на службу до поліції.

Відповідно до п.9 Розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Таких дій відповідачами вчинено не було, а оскаржуваний в даній справі наказ за своїм змістом фактично повторює вже скасований у судовому порядку наказ від 06 листопада 2015 року № 848 о/с.

При цьому, суд зазначає, що наказом № 1048 о/с від 11.04.2017 року в частині поновлення позивача на посаді, відповідачем не було відновлено порушене право на працю, передбачене Конституцією України.

Суд зауважує, що саме на Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області покладено обов'язок працевлаштувати позивача у спосіб, достатній для відновлення прав останнього, що передбачає можливість подальшого використання позивача на службі шляхом поновлення на посаді та, в подальшому - переводу до лав поліції після перевірки його кандидатури згідно норм Закону України «Про Національну поліцію» належною комісією, у разі позитивного результату.

Таким чином, суд зазначає, що Голова ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області приймаючи наказ від 11 квітня 2017 року № 1048 о/с щодо звільнення майора міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ у запас за п. 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів), не виконав постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року, протиправно повторно звільнив позивача із займаної посади з 06 листопада 2015 року.

Відповідно до ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Приймаючи рішення про звільнення позивача за скороченням штату відповідач, відповідно до п. п. 2-8 ч. 3 ст. 2 КАС України, повинен був діяти обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, неупереджено, добросовісно та розсудливо з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивача звільнено незаконно, з порушенням встановленого законодавством порядку, а тому є достатні підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу № 1048 о/с від 11 квітня 2017 року в частині звільнення майора міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ у запас за п. 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів) з 06.11.2015 року.

При цьому, суд враховує, що згідно з правовою позицією Верховного суду України у постановах від 28 жовтня 2014 року та 04 квітня 2014 року встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) з працевлаштування працівників ліквідованої установи. При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Відтак, наявні підстави для поновлення позивача на посаді в органі, з якого його було незаконно звільнено, а саме на посаді начальника сектору карного розшуку Миколаївського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 07 листопада 2015 року.

Відповідно до п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов’язків, але не більш як за один рік.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу працівника. У відповідності до ч. 3 п. 2 даного Порядку, збереження заробітної плати «у всіх інших випадках», до яких відноситься й випадок вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата.

Відповідно до оскаржуваного наказу, позивача було звільнено із органів внутрішніх справ з 06.11.2015 року.

Як встановлено в постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016 року, яка набрала законної сили, грошове забезпечення позивача відповідно до довідки Миколаївського РВ УМВСУ у Львівській області від 07.07.2016 року за № 7243/61/01-2016, позивачу нарахована заробітна плата у вересні 2015 року – 5537 грн. 10 коп., у жовтні 2015 року - 6660 грн. 83 коп. Визначаючи середньоденний розмір заробітної плати судом враховано кількість робочих днів визначених у листі Міністерства соціальної політики України від 09.09.2014 року за №10196/0/14-14/13 та заробітну плату отриману у вересні та жовтні 2015 року - становить 269 грн. 73 коп. В той же час, за період вимушеного прогулу з 06.11.2015 року по 27.10.2016 року даною постановою суду було стягнуто грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 34763, 28 грн.

Отже, період, за який слід стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу у даній справі розпочався з 11.04.2017 року (дата прийняття спірного наказу) по 27.10.2017 року (день винесення судом рішення про поновлення позивача на посаді) і становить 136 днів. Всього до стягнення підлягає заробітної плата за час вимушеного прогулу в розмірі 36683,28 грн., а саме: 136 (днів) х 269,73 грн. (розмір середньоденної заробітної плати), яку слід стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області.

За положеннями п.3 ч.1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Таким чином, постанова суду в частині поновлення позивача та стягнення грошового забезпечення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Щодо позовної вимоги зобов`язати ГУ НП у Львівській області у відповідності до вимог пункту 9 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Національну поліцію прийняти ОСОБА_1 на службу до поліції на рівнозначну посаду, яку він обіймав в ГУ МВС України у Львівській області станом на 06.11.2015 року, суд зазначає таке.

Як вже зазначалось вище, пунктом 9 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Тобто, вказаними нормами відповідачі не обмежені обов’язком працевлаштувати працівника міліції, який виявив бажання проходити службу в поліції на тотожній посаді, яку він обіймав в органах внутрішніх справ. Тоді як законодавцем встановлено право запропонувати особі, яка виявила бажання проходити службу в поліції рівнозначну, вищу або нищу посаду.

Львівським апеляційним адміністративним судом при розгляді справи № 876/3290/16 встановлено, що судом першої інстанції шляхом допиту свідків, аналізу матеріалів справи встановлено, що в період з 07.11.2015 року по 25.11.2015 року ОСОБА_1 продовжував виконувати свої службові обов’язки безпосередньо в Миколаївському відділенні поліції Стрийського відділу поліції Головного управління поліції у Львівській області, оскільки звернувся з заявою про перевід його в органи поліції, однак ця заява розглянута не була та рішення по ній не прийняте.

Згідно з ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись статтями 229, 241, 250, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області – залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2017 року в справі № 813/1756/17 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повне судове рішення складено 15 березня 2018 року.