Рішення № 72742435, 14.03.2018, Благовіщенський районний суд Кіровоградської області (до 25.04.2025 - Ульяновський районний суд Кіровоградської області)

Справа №402/147/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2018 р. Ульяновський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого - судді: Ясінського Л.Ю.

при секретарі: Кашнікову І.А

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Благовіщенське, Кіровоградської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Вимоги вказаної позовної заяви мотивовані тим, що з 1978 року позивач проживає в житловому будинку по вул.Гончарівській, 112 м.Благовіщенське Кіровоградської області та володіє 57/100 % вказаного нерухомого майна на підставі договору про порядок користування домоволодінням від 03 березня 1977 року а 43/100% даного будинку володіють позивач, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_2 в спільній сумісній власності.

ОСОБА_5, ОСОБА_6 свої частки в спільній сумісній власності даного будинку продали ОСОБА_1, про що написали розписки 09. вересня 1983 року про отримання коштів від ОСОБА_1 за продаж своїх часток будинку де зобов"язалися в подальшому оформити договір купівлі-продажу нотаріально. 10.10.1991 року ОСОБА_6 померла та 22.10.1992 року помер ОСОБА_5 так і не оформивши зазначений договір. 15.02.2003 року свої частки у спільній сумісній власності даного будинку продали позивачу ОСОБА_7 (шлюбне прізвище ОСОБА_3) та ОСОБА_2, про що надали відповідні розписки але зволікають з оформленням даного будинку в нотаріальному порядку. На даний час ОСОБА_1 володіє спірним будинком але у зв"язку з тим що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ухиляються від нотаріального посвідчення, вона не може укладати будь-які правочини щодо належного її будинку. ОСОБА_1 вважає, що добросовісно заволоділа даним будинком, що знаходиться за адресою вул.Гончарівська,112 м.Благовіщенське Кіровоградської області, здійснює поточні ремонти, оплачує за комунальні послуги. Враховуючи вказане, а також той факт, що позивач добросовісно володіє вказаним майном, а тому, на її думку, в силу норм ст. 344 ЦПК України вона набула права власності на це майно за набувальною давністю, а оскільки право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду, позивач звернулася до суду із вказаним позовом.

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із відповідною заявою, в якій просила розгляд справи проводити у її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з"явилася, надіслала до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити у її відсутності, позов визнає повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з"явилася, надіслала до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити у її відсутності, позов визнає повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_4 міської ради в судове засідання не з"явився, направивши до суду заяву, в якій просив суд справу розглянути без участі представника міської ради, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Враховуючи заяву позивача по справі, відсутність відзивів на позовні вимоги чи заперечень з боку відповідачів, а також враховуючи обставини справи, суд, керуючись нормами ст. 274 ЦПК України, розглядає вказану справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, про що постановив відповідну ухвалу.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, розглянувши надані докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у сукупності, виходячи з принципів законності, об'єктивності, справедливості та розумності, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Спірні відносини є цивільними правовідносинами і регулюються нормами цивільного законодавства ст. 47 Конституції України, ст. ст. 39, 328, 344 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), відповідно до яких кожен має право на житло.

Згідно ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом пяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не предявив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через пятнадцять, а на рухоме майно - через пять років з часу спливу позовної давності. Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або предявлення протягом цього строку позову про його витребування. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила ст. 344 ЦК України, про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

При вирішенні спорів, повязаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або предявлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається.

Виходячи зі змісту статей 335 і 344 ЦК України, взяття безхазяйної нерухомої речі на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вона розміщена, і наступна відмова суду в переданні цієї нерухомої речі у комунальну власність не є необхідною умовою для набуття права власності на цей обєкт третіми особами за набувальною давністю.

Ураховуючи положення п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про те, що правила ст. 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК України набрав чинності з 01.01.2004 року, положення ст.344 ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з 01.01.2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 01.01.2011 року.

При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 01.01.2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 01.01.2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 344 ЦК України, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у звязку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (п.5 ч.1 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Як встановлено в судовому засіданні, позивач відкрито володіє та користується вказаним будинком та відповідними господарськими спорудами більше десяти років, що стверджується також письмовими поясненнями ОСОБА_8 та ОСОБА_9, справжність підписів яких посвідчено депутатом ОСОБА_4 міської ради ОСОБА_10О, що стверджується відповідними записами зробленими на них.

Відповідно до висновків Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладених у його постановах, прийнятих за результатами розгляду справ з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, та систематизованих у ОСОБА_11 Верховного Суду України "Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ" від 01.07.2013р., Розділ Набувальна давність (ст. 344 ЦК):

«У ЦК набувальна давність розглядається як спосіб набуття права власності.

Набувальна давність поширюється на випадки фактичного безпідставного володіння чужим майном за певних умов.

Для набуття права власності на майно за набувальною давністю згідно з правилами ст. 344 ЦК, по-перше, необхідно, щоб заволодіння майном було добросовісним, тобто особа при заволодінні майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. Разом з тим факт обізнаності особи про те, що вона не є власником речі, не виключає добросовісності володіння за умови, що заволодіння майном не відбулося з порушенням норм права (викрадення, шахрайство).

По-друге, таке володіння повинно бути відкритим, тобто очевидним для всіх інших осіб, при цьому володілець має ставитись до цього майна як до власного (експлуатувати, вживати необхідні заходи для утримання майна в належному стані тощо). Приховування володільцем свого володіння майном є порушенням цієї вимоги.

По-третє, володіння майном повинно бути безперервним протягом встановлених законом строків (відповідно до ч. 2 ст. 344 ЦК особа, яка володіє майном, до часу свого фактичного володіння може приєднати час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є).

Цей строк відповідно до ст. 344 ЦК для нерухомого майна встановлений тривалістю десять років, для рухомого майна - п'ять років.»

Судом встановлено, що позивач добросовісно заволоділа вказаним майном на підставі відповідної угоди із ОСОБА_7І, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_2, які фактично від свого майна відмовилися, оскільки отримали за свої частки у спільній сумісній власності кошти від ОСОБА_1 (а.с.14-17), жодних претензій до позивача, з приводу користування нею її майном не пред"являли.

Окрім того, таке користування ОСОБА_1 вказаним майном є відкритим та безперервним, що стверджується відповідними письмовими поясненнями свідків.

Так при розгляді вказаної справи, суд враховує., що згідно із ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Міська рада, як відповідач по справі та орган місцевого самоврядування, що здійснює представництво територіальної громади проти задоволення позовних вимог не заперечувала, а отже фактично визнала обставини викладенні в позовній заяві.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009р. № 2, у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з"ясування і дослідження інших обставин справи.

Згідно з ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Нормами ст. 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність права власності не встановлена судом.

Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позивачем було доведено належними та допустимими доказами обставини набуття нею права власності на вказаний будинок за адресою: вул. Гончарівська,112 м.Благовіщенське Кіровоградської області, за набувальною давністю, зважаючи на тривалість, добросовісність, відкритість та безперервність володіння вказаним будинком, а відтак позов підлягає до повного задоволення.

На підставі зазначеного та керуючись ст.11, 15, 16, 344 ЦК України, ст., ст. 264, 265, 273,274 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на житловий будинок з господарськими будівлями по вул.Гончарівській,112 м.Благовіщенське Кіровоградської області.

Судові витрати залишити по фактично понесеним.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене повністю або частково учасниками справи шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Кіровоградської області протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: ОСОБА_11