Постанова № 72741922, 15.03.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2018 року справа №805/758/18-а

Приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Василенко Л.А., Міронової Г.М., при секретарі судового засідання – Святодух О.Б., за участю представника позивача – ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Донецької обласної державної адміністрації, обласної військово-цивільної адміністрації на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 805/758/18-а (головуючий І інстанції Буряк І.В.), складену в повному обсязі 06 лютого 2018 року в м. Слов’янськ Донецької області за позовом Донецької обласної державної адміністрації, обласної військово-цивільної адміністрації до Донецької обласної ради, третя особа – ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування розпорядження,-

ВСТАНОВИВ:

Донецька обласна державна адміністрація, обласна військово-цивільна адміністрація (далі – позивач) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Донецької обласної ради (далі – відповідач), третя особа – ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Донецької обласної ради від 24.10.2014 № 113кс «Про продовження контракту з генеральним директором комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу».

Позовна заява мотивована порушенням ст.ст. 43, 47, 55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», в силу чого, на думку позивача, розпорядження голови Донецької обласної ради від 24.10.2014 № 113кс прийнято незаконно, необґрунтовано та без врахування мети, з якою надано повноваження для його прийняття.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 805/758/18-а у відкритті провадження за позовною заявою Донецької обласної державної адміністрації, обласної військово-цивільної адміністрації до Донецької обласної ради, третя особа – ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Донецької обласної ради від 24.10.2014 № 113кс «Про продовження контракту з генеральним директором комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» було відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу місцевого суду скасувати та справу направити для відкриття провадження до суду першої інстанції.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, направив на адресу суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти її доводів, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції – без змін.

Третя особа – ОСОБА_2Г у судове засідання не з’явився, надав до суду заяву, в якій просив розглянути апеляційну скаргу без його участі та залишити її без задоволення.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю – доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Розпорядженням голови Донецької обласної ради від 13 жовтня 2014 року № 106кс «Про призначення генерального директора комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» призначено генеральним директором комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» ОСОБА_2 та укладено з ним контракт з 13 жовтня 2014 року строком на 2 роки.

24 жовтня 2014 року на підставі ст. 55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Порядку призначення на посаду, клопотання об'єднаної профспілкової організації комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», заяви ОСОБА_2, головою Донецької обласної ради прийнято розпорядження № 113кс «Про продовження контракту з генеральним директором комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (далі - розпорядження № 113кс).

Розпорядженням голови Донецької обласної ради від 12 травня 2015 року № 16/1 «Про деякі питання управління об’єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що знаходиться в управлінні обласної ради» (розміщено на офіційному сайті), у зв’язку із набранням законної сили Закону України «Про військово-цивільні адміністрації», утворенням Донецької обласної військово-цивільної адміністрації прийнято до відома, що управління об’єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні обласної ради, здійснює обласна військово-цивільна адміністрація.

Відмовляючи у відкриття провадження, суд першої інстанції дійшов висновку, що даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Також суд першої інстанції роз’яснив позивачу, що дану справу належить розглядати за правилами цивільного судочинства у суді загальної юрисдикції.

Колегія суддів не погоджується із зазначеними висновками, з огляду на наступне.

Засади організації та діяльності, правового статусу органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» обласні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи наділені значними повноваженнями у різних галузях суспільних відносин, задля реалізації яких останнім надано право приймати відповідні управлінські рішення у порядку, встановленому статтями 43, 47, 55, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції України або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Указом Президента України від 05.03.2015 № 123/2015 «Про утворення військово- цивільних адміністрацій» утворено Донецьку обласну військово-цивільну адміністрацію, статусу якої набула Донецька обласна державна адміністрація, а голова Донецької облдержадміністрації статусу її керівника.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» військово-цивільні адміністрації області - це тимчасові державні органи, що здійснюють на відповідній території повноваження обласних рад, державних адміністрацій та інші повноваження, визначені цим Законом.

Згідно із статтею 6 цього ж Закону керівник військово-цивільної адміністрації звертається до суду щодо визнання незаконними актів органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади.

Підставою для звернення позивача до Донецького окружного адміністративного суду було прийняття головою Донецької обласної ради розпорядження від 24.10.2014 № 113кс «Про продовження контракту з генеральним директором комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», яке, на думку позивача прийнято незаконно, не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, без урахування мети, з якою надано таке повноваження для його прийняття, прийняття його з порушенням порядку для його прийняття, визначеного чинним законодавством, що суперечить інтересам територіальних громад.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначені завдання адміністративного судочинства, якими є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень

Аналізуючи положення статті 19 КАС України до предметної підсудності адміністративних судів належить вирішення публічно-правових спорів не тільки з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, а й спорів фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження, спорів між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Також судом першої інстанції помилково встановлено, що дану справу належить розглядати за правилами цивільного судочинства у суді загальної юрисдикції, посилаючись при цьому на те, що позовна заява стосується підстав та умов припинення строкового трудового договору, стороною якого є орган місцевого самоврядування (роботодавець).

При цьому посилання суду першої інстанції на аналогічний підхід, висловлений у постановах Верховного Суду України від 23.06.2015 у справі № 21-588а15 та від 20.04.2016 у справі № 21-3573а15, є не доречним, оскільки, як вбачається із цих постанов Верховного Суду України, судами у цих справах розглядався спір щодо законності звільнення працівників за їх позовами до роботодавців.

Колегія суддів зазначає, шо позивач у позовній заяві не відносив предмет спору до спору з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Також, предмет спору між позивачем та відповідачем не стосується питання припинення трудового договору, а підставою, для його розгляду адміністративним судом, як вбачається із позовної заяви, є прийняття розпорядження головою Донецької обласної ради від 24.10.2014 № 113кс, на думку позивача, з порушенням чинного законодавства та відсутністю компетенції у голови обласної ради щодо прийняття такого розпорядження.

Наведене свідчить, що судом першої інстанції надано неправильну оцінку спірним відносинам, які стали приводом для звернення позивача до суду, та не прийнято до уваги правовий статус сторін справи, що призвело до помилкового віднесення спірних відносин до категорії трудових спорів, які розглядаються в порядку цивільного судочинства, у той час як частиною першою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд спорів фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, спорів між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Статтею 320 КАС України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з порушенням норм процесуального права, у зв’язку з чим ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 310, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Донецької обласної державної адміністрації, обласної військово-цивільної адміністрації на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 805/758/18-а – задовольнити.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 805/758/18-а – скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Повне судове рішення складено 15 березня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та відповідно до вимог частини 2 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя А.В. Гайдар

Судді Л.А. Василенко

ОСОБА_3