Постанова № 72741912, 13.03.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/2101/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Сіренко О.І.

суддів: Перцової Т.С. , Дюкарєвої С.В.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

представника позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.12.2017, суддя М.В. Довгопол, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 18.12.17 по справі № 816/2101/17

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

24 листопада 2017 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про зобов'язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області за межами населеного пункту в строки, в порядку та у спосіб, передбачений ст. 118 Земельного кодексу України та прийняти належне, у відповідності до чинного законодавства України рішення.

12 грудня 2017 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду задоволено частково позов ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про зобов'язання вчинити певні дії.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, оформлене листом від 25 травня 2017 року № 6406/6-17, про відмову у наданні ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області за межами населеного пункту.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (ідентифікаційний код 39767930) повторно розглянути заяву ОСОБА_2 (вхідний номер С-9067/0/5-17 від 25 квітня 2017 року) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області за межами населеного пункту з урахуванням висновків суду.

В задоволенні іншої частини позовних вимог позивачу відмовлено.

Сторони оскаржили постанову суду першої інстанції в апеляційному порядку .

Відповідач Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи. Вказує, що відповідь на звернення ОСОБА_2 щодо дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області за межами населеного пункту Головним управлінням була надана у місячний строк. Надати дозвіл щодо відведення земельної ділянки у власність Держгеокадастр не мав можливості без згоди Новотагамлицької сільської ради. Також зазначив, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 13.12.2017 р. № 11827-СГ позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00, а отже відсутній предмет спору.

Позивач ОСОБА_2 також подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просив суд апеляційної інстанції прийняти нову постанову по справі, якою задовольнити вимоги у повному обсязі. Вважає , що суд першої інстанції ухвалив рішення, яким не повністю захистив порушене право позивача, оскільки не зобов'язав відповідача прийняти рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Також вважає, що рішення суду в частині відмови у відшкодуванні понесених останнім витрат на правову допомогу суперечить вимогам ст. 87, 90, 94 КАС України та Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», оскільки останнім надано докази сплати цих витрат.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області просить у задоволенні апеляційної скарги позивача відмовити. Зазначає, що 13.12.2017р. ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області, тому на даний час предмет спору відсутній.

Позивачем відзив на апеляційну скаргу відповідача не надано.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, клопотання про відкладення справи не надав, тому, відповідно до вимог ст. 313 КАС України вказаний факт не є перешкодою для розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, апеляційні скарги та відзив на апеляційну скаргу приходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав :

Судом встановлено, що 25.04.2017 року ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту території Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області. До заяви додав графічні матеріали з зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки, копії паспорта та ідентифікаційного номера. Також повідомив, що право на безоплатну приватизацію земельної ділянки за вказаним цільовим призначенням не використовував. ( а.с. 17 - 18).

25.05.2017 року листом №6406/6-17 відповідач повідомив позивача те, що клопотання останнього залишено без задоволення, у зв'язку відсутністю інформації щодо позиції Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області стосовно поданого клопотання.( а.с. 16).

Приймаючи рішення про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, оформлене листом від 25 травня 2017 року № 6406/6-17, про відмову у наданні ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області за межами населеного пункту та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача (вхідний номер С-9067/0/5-17 від 25 квітня 2017 року), суд першої інстанції виходив з того, що лист відповідача № 6406/6-17 від 25.05.2017 р. не містить посилань на підстави для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, визначені в ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, тобто не ґрунтуються на вимогах закону.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст.3 Земельного кодексу України,( далі по тексту ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.1, 2 та п. "а" ч.3 ст. 22 ЗК України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства;

Згідно ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2 ст.116 ЗК України).

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом ( ч.3 ст.116 ЗК України).

Передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом (ч.1 ст. 117 ЗК України).

Згідно положень ч.ч. 6-7 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (ч. 10 ст. 118 ЗК України).

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 123 ЗК України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів зазначає, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства мають право звернутися з відповідним клопотанням, з наданням відповідних документів.

В свою чергу, законом визначено виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Разом з тим, як встановлено під час розгляду справи, листом від 25.05.2017 р. № 6406/6-17 позивачу було відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв'язку з тим, що відсутня інформація щодо позиції Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області стосовно звернення позивача.( а.с. 16)

На підставі вище викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, відмовляючи у клопотанні позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, порушив приписи ст.118 ЗК України, якою визначено виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні зазначеного дозволу.

Так, Земельним кодексом України визначено порядок розгляду даної категорії питань, зазначається, що відповідний орган виконавчої влади розглянувши питання про надання земельної ділянки для особистого селянського господарства надає дозвіл на розроблення проекту землеустрою, або мотивовану відповідь.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що розгляд заяви позивача може завершитись її задоволенням, або вмотивованою відмовою у ненаданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Матеріали справи містять відповідь відповідача, яка свідчить про утримання від прийняття відповідного рішення.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідь відповідача була фактично відмовою у задоволенні клопотання позивача, в зв'язку з чим, позовні вимоги в частині визнання її незаконною є обґрунтованими, а рішення суду в цій частині законним та правомірним.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що 13 грудня 2017 року рішенням Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 11827-17 ( а.с. 82) позивачу наданий дозвіл на розроблення документації із землеустрою, тому відсутній предмет спору, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки вказане рішення було прийняте наступного дня після прийняття судом першої інстанції вказаної постанови, тобто фактично на її виконання. Таким чином, на час прийняття оскаржуваної постанови суду першої інстанції рішення відповідача № 11827-17 не існувало.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції в частині зобов'язання Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області, виходячи з наступного.

Питання надання або відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є дискреційними повноваженнями відповідача.

Перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11.03.1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, під дискреційним повноваженням колегія розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Колегія суддів зауважує, що суд є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи.

В постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року за № 13 викладено позицію щодо неможливості суду підміняти собою органи владних повноважень, згідно якої суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Згідно ч.2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі. Статтею 46 Конвенції передбачено, що Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

Згідно із рішеннями Європейського суду з прав людини по справах: "Класс та інші проти Німеччини" від 6 вересня 1978 року, "Фадєєва проти Росії" (Заява № 55723/00), Страсбург, від 9 червня 2005 року, "Кумпене і Мазере проти Румунії" (Заява N 33348/96), Страсбург, від 17 грудня 2004 року - завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Частиною 2 статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

На підставі вищевикладеного, враховуючи, що питання надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства є саме дискреційними повноваженнями відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що належним способом захисту порушених прав особи є зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача.

З огляду на вищезазначене доводи апеляційної скарги позивача щодо неналежного захисту порушеного права позивача є безпідставними.

В апеляційній скарзі , позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції щодо відмови у відшкодуванні витрат на правову допомогу, та просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області усі судові витрати, відповідно до розрахунку 11120 (одинадцять тисяч сто двадцять) грн (а.с.70).

Відповідно до статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України ( в редакції до 15.12.2017 року, що діяла на час прийняття рішення судом першої інстанції ) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи.

За приписами частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" від 20.11.2001 № 4191-VI, чинного на дату розгляду справи, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Статтею 7 Закону України від 21.12.2016 № 1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік" установлено у 2017 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2017 року - 1544 гривні, з 1 травня - 1624 гривні, з 1 грудня - 1700 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня 2017 року - 1355 гривень, з 1 травня - 1426 гривень, з 1 грудня - 1492 гривні; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2017 року - 1689 гривень, з 1 травня - 1777 гривень, з 1 грудня - 1860 гривень; працездатних осіб: з 1 січня 2017 року - 1600 гривень, з 1 травня - 1684 гривні, з 1 грудня - 1762 гривні; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2017 року - 1247 гривень, з 1 травня - 1312 гривень, з 1 грудня - 1373 гривні.

Таким чином, розмір компенсації витрат на правову допомогу в адміністративних справах, яка виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 640 грн. (1600 грн. х 40%) за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

На підтвердження факту надання вказаних видів правової допомоги, обсягу наданих послуг, часу участі особи, яка надавала правову допомогу, у цих заходах, та розміру відшкодування суду повинні бути надані відповідні докази.

Представником позивача надано договір про надання юридичних послуг від 06.12.2017 /а.с. 34/, з якого слідує, що ОСОБА_1, юрист, іменуємий далі "юрконсультант" і ОСОБА_2, далі - "клієнт", уклали договір про наступне: клієнт доручає, а юрконсультант приймає на себе зобов'язання надати клієнтові юридичну допомогу щодо ведення його юридичних справ в усіх органах держави Україна, включаючи адміністративні та судові. У рамках даного договору юрконсультант зобов'язується вивчити представлені клієнтом документи й проінформувати клієнта про можливі варіанти рішення проблеми; підготувати необхідні документи для ведення конкретних справ і здійснити представництво інтересів клієнта в усіх українських організаціях та на всіх стадіях судового процесу при розгляді справ за участі клієнта; у випадку позитивного рішення здійснити необхідні дії по виконанню судового рішення. Вартість послуг з договору визначається в сумі 3000 гривень за участь у кожній судовій справі. Оплата за участь юрисконсульта в інших (несудових процедурах) визначається сторонами додатково. Оплата здійснюється в наступному порядку: разом із видачею юрконсультанту довіреності відбувається передача коштів за участь у черговій судовій справі. Прийняття участі у розгляді судової справи у якості представника клієнта посвідчує прийняття юрконсультантом зазначеної в даному пункті договору суми коштів.

Згідно акту приймання-передачі виконаної роботи від 24 листопада 2017 року, складеного між юрконсультантом ОСОБА_1 та ОСОБА_2, засвідчено, що складання позовної заяви до Полтавського окружного адміністративного суду про оскарження рішення ГУ Держгеокадастру в Полтавській області від 11.05.2017 виконано якісно, в повному обсязі та в строк. Вартість виконаної роботи становить 850 грн. /а.с. 36/.

Відповідно до розписки від 12.12.2017 ОСОБА_1 отримано від ОСОБА_2 кошти в сумі 3000 грн за представництво його інтересів в Полтавському окружному адміністративному суді, відстоюючи інтереси стосовно земельної ділянки 2 га земель сільськогосподарського призначення /а.с.37/.

Компенсація витрат на правову допомогу в адміністративних справах здійснюється виключно виходячи із часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Відшкодування витрат, понесених у зв'язку з підготовкою процесуальних документів по справі, в тому числі позовної заяви, не передбачено Законом України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".

Акт приймання-передачі виконаної роботи, складено 24 листопада 2017 року, тобто до укладення договору про надання юридичних послуг від 06.12.2017, та стосується складання позовної заяви до Полтавського окружного адміністративного суду про оскарження рішення ГУ Держгеокадастру в Полтавській області від 11.05.2017, у той час як позовна заява, що розглядається в межах даної справи стосується оскарження рішення ГУ Держгеокадастру в Полтавській області від 25.05.2017.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутні підстави для відшкодування вказаних витрат відповідно до акту приймання-передачі виконаної роботи від 24.11.2017 .

Також до суду першої інстанції представником позивача надано розписку від 12.12.2017 зі змісту якої неможливо встановити, за які види правової допомоги представником отримано кошти від позивача ОСОБА_2 Будь-яких документів щодо прийняття - передачі робіт (послуг), за які позивачем сплачено кошти в сумі 3000 грн, розрахунку вартості робіт, виходячи із години участі представника у судових засіданнях, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, до матеріалів справи не долучено.

Таким чином суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що позивачем також не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження наданих юридичних послуг, в межах даної адміністративної справи, які б містили інформацію про те, скільки годин представник позивача приймав участь у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді; розрахунку вартості послуг, виходячи із кількості годин участі; документів на підтвердження оплати за надані такі послуги в даній адміністративній справі, зокрема, доказів на підтвердження оплати участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні.

В апеляційній скарзі представник позивача також просив за результатами розгляду справи в апеляційному порядку стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 4480 грн. , на підтвердження яких надав акт приймання-передачі виконаних робіт ( а.с. 68) та відповідь Полтавського окружного адміністративного суду № 23447/17/2.2-88/19682/17 від 27.12.2017 року.( а.с.69) та розрахунок судових витрат ( а.с. 70).

Оскільки апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, підстав для відшкодування витрат на правову допомогу, пов'язану з розглядом апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 313, 315, 316,321, 322, 325, 326, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 по справі № 816/2101/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.І. СіренкоСудді Т.С. Перцова С.В. Дюкарєва Повний текст постанови складений та підписаний 15.03.2018.