Постанова № 72741882, 14.03.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 року справа №425/2563/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області на рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 04 січня 2018 року (повний текст складено 09 січня 2018 року в м. Рубіжне) у справі № 425/2563/17 (суддя І інстанції – Коваленко Д.С.) за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

05 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області, яким, після зміни предмету позову, просив: визнати протиправним рішення Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області про відмову у призначені щомісячної адресної допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» від 01 жовтня 2014 року № 505; зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області призначити щомісячну адресну допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» від 01 жовтня 2014 року № 505 з 03 серпня 2017 року. Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 04 січня 2018 року у справі № 425/2563/17 позов задоволено. Визнано протиправним рішення Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області про призначення допомоги внутрішньо переміщеним особам на проживання від 20 вересня 2017 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні щомісячної адресної допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» від 01 жовтня 2014 року № 505. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області призначити ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» від 01 жовтня 2014 року № 505, на період з 03 серпня 2017 року по 02 лютого 2018 року, а також виплатити йому заборгованість із цієї допомоги, що виникла за період її несплати.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що пунктом 3 Порядку № 505 чітко встановлено, що особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога не призначається. Дана норма не містить жодних умов, за яких її дія вичерпується чи умови за яких знову настають підстави для надання можливості отримання грошової допомоги.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України. Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 15 липня 2015 року, ОСОБА_1 звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області із заявою про взяття його на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, разом з дитиною: ОСОБА_2 , у зв'язку з чим отримав довідку від 15 липня 2015 року №917007988 (а.с.8,9,27,28).

02 вересня 2015 року, ОСОБА_1, звернувся до управління із заявою про призначення йому та членам його сім`ї (дружина та донька) щомісячної адресної допомоги як особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Додавши при цьому до заяви довідку від 02 вересня 2015 року про підтвердження свого проходження служби в Рубіжанському МВ ГУМВС України в Луганській області (а.с.29,30).

Рішенням Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 22 грудня 2015 року, ОСОБА_1, та членам його сім`ї було призначено щомісячну адресну допомогу на період з 02 вересня 2015 року по 01 березня 2016 року. При цьому, у зв`язку із тим, що з 04 вересня 2017 року ОСОБА_1, було звільнено і він був особою працездатного віку, але не працевлаштувався протягом двох місяців з дня призначення допомоги, її розмір після двох місяців виплати був йому зменшений на 50%, а на наступні два місяці не виплачувався у зв`язку з припиненням (а.с.23-25, 31).

З 02 січня 2016 року виплату допомоги ОСОБА_1, Управління припинило відповідно до пункту 7 "Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 505 (а.с.23-25,54-55).

13 липня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області із заявою про призначення йому (вже як працездатній особі) та двом членам своєї сім`ї щомісячної адресної допомоги (а.с.32).

Відповідач рішенням від 02 серпня 2016 року призначило цю допомогу, але тільки його дружині та донці на період з 13 липня 2016 року по 12 січня 2017 року (а.с.33).

У вересні 2016 року, ОСОБА_1, отримав нову довідку № 917813811 про взяття його на облік як внутрішньо переміщену особу у місті Рубіжне Луганської області (а.с.10), і 03 лютого 2017 року, він знову звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги на наступний шестимісячний строк, йому та двом членам своєї сім`ї, додавши довідку, що підтверджує місце роботи та займану ним посаду, починаючи з 07 червня 2016 року (а.с.34,35).

Рішенням відповідача від 28 лютого 2017 року, допомога була призначена на період з 03 лютого 2017 року по 02 серпня 2017 року тільки його дружині та доньці, а він до розрахунку розміру допомоги на сім`ю, включений не був через те, що виплату допомоги йому було припинено відповідно до пункту 7 "Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 505 (а.с.23-25,36,54-55).

03 серпня 2017 року ОСОБА_1, знову подав до названого Управління заяву про призначення йому та двом членам його сім`ї, на наступний шестимісячний період, щомісячної адресної допомоги (а.с.37). До цієї заяви, він додав іншу, довільної форми, якою повідомив управління, що станом на 03 серпня 2017 року офіційно працює у Луганському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів на посаді провідного юрисконсульта, що підтверджував доданою довідкою (а.с.37,11,12).

Рішенням про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 20 вересня 2017 року, щомісячну адресну допомогу на період з 03 серпня 2017 року по 02 лютого 2018 року, Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області знову призначило тільки дружині та доньці, а у призначенні такої допомоги і на нього, фактично йому було відмовлено, оскільки його не було включено до загального розрахунку допомоги на його сім`ю (а.с.38), через те, що виплату допомоги йому було припинено раніше, відповідно до пункту 7 "Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 505 (а.с.38,23-25,54-55).

Положеннями статті 46 Конституції України, громадянам гарантовано право на соціальний захист. А положеннями частини 1 статті 47 Основного Закону України визначено не тільки право кожного на житло, а й те, що що держава створює умови за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

При цьому, з огляду на положення пункту 2 частини 1 статті 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України є одним з органів державної влади, який вживає заходів щодо забезпечення прав людини і громадяина.

На момент першого звернення позивача до відповідача із заявою про призначення йому щомісячної адресної допомоги на нього і членів його сім`ї, підстави призначення такої допомоги були унормовані "Порядком надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №505 (надалі за текстом - Порядок №505).

Пунктом 2 Порядку №505 було передбачено, що грошова допомога надається громадянам України, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, або змушені були покинути своє постійне місце проживання в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, і перемістилися в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі (далі - особа, яка переміщується), а також стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, структурних підрозділах з питань соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням та виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Згідно положення пункту 2 Порядку № 505, така допомога могла бути призначена і на кожний наступний шестимісячний строк, у випадку подання представником сім'ї до уповноваженого органу заяви, в якій повідомляється про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'явлення довідки всіх членів сім'ї про взяття їх на облік як осіб, які переміщуються, строк дії яких продовжено на наступний період.

Але особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначалась.

Суд першої інстанції зазначив, що сторони спору правильно оцінили підставу припинення позивачу допомоги з 02 січня 2016 року, як припинення допомоги на підставі пункту 7 Порядку №505. Оскільки позивач як працездатний член сім`ї, якій була призначена допомога (на період з 02 вересня 2015 року по 01 березня 2016 року), не працевлаштувався протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, що ним і не заперечувалось.

Також встановлено, і не заперечувалось сторонами, що у наступному періоді, на який була призначена щомісячна адресна допомога сім`ї позивача (з 13 липня 2016 року по 12 січня 2017 року), тобто на наступні шість місяців, грошова допомога ОСОБА_1, призначена не була, хоча він і звертався із таким проханням (а.с.32,33).

03 лютого 2017 року позивач звернувся до відповідача з проханням призначити щомісячну адресну допомогу всій його сім`ї, із ним включно, на наступний шестимісячний строк, та додав документ, що підтверджував його працевлаштування, відповідач знову не призначив йому допомоги (а.с.34-37).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що право позивача на отримання соціальної допомоги було порушено, і порушено саме відповідачем. Позовні вимоги в частині визнання протиправним рішення відповідача від 20 вересня 2017 року, яким позивачу відмовлено у призначенні щомісячної адресної допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» від 01 жовтня 2014 року № 505, підлягають задоволенню.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав людини і громадянина від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав.

Тому, з метою забезпечення ефективного захисту порушеного права позивача на соціальний захист, яке було порушено, уникнення потрапляння позивача в умови правової невизначеності та з метою реального виконання судового рішення, як одного з аспектів права на справедливий суд, відповідача слід зобов'язати призначити ОСОБА_1, щомісячну адресну допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» від 01 жовтня 2014 року № 505, як і просить позивач, але вказавши конкретний період: з 03 серпня 2017 року по 02 лютого 2018 року, а також зобов`язавши його виплатити позивачу заборгованість із цієї допомоги, що виникла за період її несплати.

При викладених обставинах, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позову.

Позивачем рішення суду не оскаржувалось.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв’язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області на рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 04 січня 2018 року у справі № 425/2563/17 - залишити без задоволення.

Рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 04 січня 2018 року у справі № 425/2563/17 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 14 березня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

ОСОБА_3