Постанова № 72741861, 15.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/12868/17 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Земляної Г.В.,

при секретарі: Волощук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно ст. 229 КАС України, в залі суду апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України, третя особа: Нотаріальна палата України про визнання протиправними та скасування наказів, -

В С Т А Н О В И Л А:

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, третя особа: Нотаріальна палата України про визнання протиправними та скасування наказів. Свої вимоги обгрунтовує тим, що, на його думку, всупереч положень статті 58 Конституції України відповідачем здійснено відносно позивача контроль у сфері державної реєстрації прав в порядку статті 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 року № 990, у тому числі за період до набрання вказаними нормою та Порядком чинності, в результаті чого прийнятий протиправний наказ, який підлягає скасуванню, оскільки порушує права та законні інтереси позивача, а також позбавляє можливості провадити професійну діяльність. Окрім того, позивачем наголошено на тому, що виявлені відповідачем порушення не відповідають дійсності, оскільки такі порушення ним не допускалися, а реєстраційні дії проводилися ним на підставі діючого законодавства.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2017 року задоволено адміністративний позов частково. Визнано протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 19.09.2017 року № 2928/5 "Про тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно". В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Міністерство юстиції України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Свої вимоги обгрунтовує тим, що, на його думку, судом першої інстанції при ухваленні вказаного рішення неповно та невсебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, допущено посилання на недоведені обставини, що призвело до невірного вирішення справи по суті.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки учасники справи у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що наказом Міністерства юстиції України від 31.08.2017 року № 3026/7 "Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 ,відповідно до статті 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядку здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 року № 990, та на підставі обґрунтованого подання Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 07.08.2017 року № 13518/0/11-17 (вх. № 19974-0-32-17 від 11.08.2017 року) було вирішено провести камеральну перевірку державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та утворено для цього комісію.

За результатами проведення камеральної перевірки позивача була складена довідка від 18.09.2017 року, якою встановлені наступні порушення.

10.10.2016 року на підставі прийнятого рішення за заявою № 18944502 державним реєстратором ОСОБА_3 у Державному реєстрі прав здійснено перехід права власності (номер запису про право власності: 16828881, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 123673680000) на нежитлове приміщення (в літ. А) загальною площею 226,9 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та зареєстровано право власності на таке приміщення за ПАТ "БАНК "УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ" на підставі іпотечного договору, посвідченого 27.08.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 520, та договору купівлі-продажу прав вимоги, посвідченого 29.04.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 1253.

Відповідач стверджує, що зазначене було здійснено позивачем за наявності зареєстрованого в Державному реєстрі прав арешту на нерухоме майно з номером запису 15062944 (наявний у розділі Державного реєстру прав з реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 123673680000), внесеного на підставі ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 31.05.2016 року, справа №761/19012/16-к.

Також за результатом розгляду заяви № 18944564 10.10.2016 року державним реєстратором ОСОБА_3 здійснено перехід права власності (номер запису про право власності: 16828947, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 131758580000) на нежитлове приміщення № 97 (в літ. А) загальною площею 261,7 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, та зареєстровано право власності за ПАТ "БАНК "УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ" на підставі іпотечного договору, посвідченого 27.08.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 522, та договору купівлі-продажу прав вимоги, посвідченого 29.04.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 1253.

При цьому відповідач стверджує, що зазначене позивачем здійснено за наявності зареєстрованого в Державному реєстрі прав арешту на нерухоме майно з номером запису 15064861 (наявний у розділі Державного реєстру прав з реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 131758580000), внесеного на підставі ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 31.05.2016 року, справа № 761/19012/16-к.

Згідно з правовою позицією позивача у справі, з огляду на те, що арешт був зареєстрований пізніше, ніж іпотека, саме іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки, а наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

На підставі довідки від 18.09.2017 року відповідачем прийнято 19.09.2017 року наказ № 2928/5 "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно", пунктом 1 якого, відповідно до статті 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядку здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 року № 990, було тимчасово заблоковано доступ позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи даний адміністративний позов частково суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню частково.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (Закон № 1952-IV).

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності" від 06.10.2016 року № 1666-VIII, який набрав чинності 02.11.2016 року, Закон № 1952-IV доповнено статтею 37-1 "Здійснення контролю у сфері державної реєстрації прав", якою Міністерство юстиції України наділено повноваженнями контролю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав.

Згідно зі статтею 37-1 Закону № 1952-IV, за результатами моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України проводить перевірки державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав.

За результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про, зокрема, анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав; направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю (частина друга, пункти 2, 4).

Технічний адміністратор Державного реєстру прав у день надходження рішень, передбачених пунктами 1 і 2 частини другої цієї статті, забезпечує їх негайне виконання (частина 3).

Відповідно до частини четвертої статті 37-1 Закону № 1952-IV Кабінетом Міністрів України розроблено Порядок здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затверджений постановою від 21.12.2016 року № 990, який набрав чинності 30.12.2016 року та, зокрема, безпосередньо визначає процедуру здійснення Мін'юстом відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Таким чином, повноваження зі здійснення контролю у сфері державної реєстрації прав, на підставі статті 37-1 Закону № 1952-IV та Порядку від 21.12.2016року № 990, Міністерство юстиції України отримало з 02.11.2016року, а шляхи реалізації таких повноважень - лише з 30.12.2016 року.

При цьому, судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем не надано доказів застосування порядку, який було передбачено редакцією Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", яка діяла на момент вчинення позивачем реєстрації, а оскаржувані накази містять посилання саме на статтю 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядок № 990.

Відповідно до статті 58 Конституції України, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.

Згідно рішення Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа № 1-7/99) за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

Окрім того, Конституційний суд України в рішенні від 29.06.2010 року № 17-рп/2010 (справа № 1-25/2010) зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Також, у справі "Стіл та інші проти Сполученого Королівства" Європейський суд з прав людини наголосив, що Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що положення статті 37-1 Закону № 1952-IV (набрала чинності 02.11.2016 року) та Порядку № 990 (набрав чинності з 30.12.2016 року) не можуть застосовуватись до подій (правовідносин), що здійснені до набрання ними чинності, адже закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Окрім того, Закон № 1952-IV та Порядок № 990 не містять норм, які б передбачали право Міністерства юстиції України здійснювати моніторинг або проводити перевірки реєстраційних дій, вчинених державними реєстраторами або суб'єктами державної реєстрації прав до моменту набрання чинності вказаними правовими нормами.

Тобто, право Мін'юсту щодо здійснення контролю у сфері державної реєстрації прав обмежено проведенням моніторингу та призначенням камеральних перевірок реєстраційних дій, вчинених суб'єктами державної реєстрації прав та державними реєстраторами до набрання чинності приписами статті 371Закону № 1952-IV та Порядку № 990.

Судом першої інстанції було встановлено, що при призначенні та проведенні моніторингу і камеральної перевірки позивача відповідач керувався приписами статті 37-1 Закону № 1952-IV та Порядку № 990.

Таким чином, оскільки перевірка реєстраційних дій позивача, вчинена за жовтень 2016 року, тобто за межами вимог Порядку № 990 та Закону № 1952-IV, враховуючи положення частини другої статті 6, частини другої статті 19, статті 58 Конституції України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наказ від 19.09.2017 року № 2928/5 "Про тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування наказу відповідача від 31.08.2017 року № 3026/7 "Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 ", з огляду на те, що даний наказ вичерпав свою дію з моменту закінчення перевірки позивача, тому прав позивача не порушує.

У даних спірних правовідносинах, суд не вдається до встановлення факту правомірності чи протиправності вчинених позивачем реєстраційних дій, оскільки предметом судового дослідження у даній справі є рішення суб'єкта владних повноважень, яке і було оцінено судом за критеріями, встановленими КАС України.

За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано обставини в адміністративній справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального при дотриманні норм процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

Г.В. Земляна

Повний текст складено 15.03.2018 року.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Земляна Г.В.

Лічевецький І.О.