Постанова № 72741764, 14.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/245/18

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Мікули О.І., Курильця А.Р.

з участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Перечинського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на постанову Перечинського районного суду Закарпатської області від 06 грудня 2017 року суддя Шешеня М.О., час ухвалення не вказано, місце ухвалення м.Перечин у справі № 304/845/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Перечинського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання протиправними дій та зобов"язання вчинити дії, повний текст складено 06.12.2017р., -

В С Т А Н О В И Л А:

26.07.2017р. позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправними дії Перечинського об»єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо відмови у зарахуванні йому період роботи з 01 жовтня 1980 року по 02 січня 1996 рік до загального стажу роботи, а також зобов»язати відповідача зарахувати йому період роботи у Відкритому акціонерному товаристві «Стеатит» (правонаступник товариство з обмеженою відповідальністю «Перечинський «Стеатит» код 14313814) з 01 жовтня 1980 року по 02 січня 1996 рік в страховий стаж при призначенні пенсії; зобов»язати провести перерахунок пенсії з врахуванням стажу з 01 жовтня 1980 року по 02 січня 1996 рік з дня її призначення.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що йому призначено пенсію з 10 лютого 2016 року, однак без врахування періоду роботи у ВАТ «Стеатит», при цьому будь-якого письмового повідомлення про призначення такої пенсії йому не надавали. Відповідачем його було проінформовано, що запис в трудовій книжці про звільнення з ВАТ «Стеатит» 02 січня 1996 року завірений підписом відповідальної особи, однак печатку заводу практично не видно, у зв»язку з чим, працівники Пенсійного фонду, неодноразово зверталися у телефонному режимі та письмово до керівництва ВАТ «Стеатит» для підтвердження його періоду роботи у їхньому товаристві, але відповіді так і не отримали. Пенсію йому було обчислено тільки з урахуванням страхового стажу 16 років 10 місяців 23 дні та призначено у розмірі всього 949 грн. Разом з цим, йому взагалі не було враховано період стажу роботи у ВАТ «Стеатит» з 01 жовтня 1980 року по 02 січня 1996 року.

Постановою Перечинського районного суду Закарпатської області від 06.12.2017 року позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив відповідач, який покликаючись на неповне з»ясування судом обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що оскільки в трудовій книжці позивача міститься неточний запис, який стосується періоду роботи позивача з 1980 року по 1996 рік, а саме на стор. 21 практично це видно печатки, що є прямим порушенням «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», та враховуючи те, що будь яких уточнюючих документів щодо цього періоду роботи, позивач не надав.

Представника ТзОВ «Стеатит» не забезпечено, ніяких пояснень не надавалось, твердження про те що, ТзОВ «Стеатит» не має можливості надати підтверджуючі документи про періоди роботи є безпідставними оскільки, архів підприємства опечатано з 23.02.2017, а позивач звертався до підприємства в листопаді 2016 року.

05.03.2018р. на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач відсутність у трудовій книжці печатки належної якості не є його виною і не може бути підставою для позбавлення його права на зарахування до стажу, спірного періоду роботи.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, належним чином повідомлені про дату, місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи відповідно до ч.4 ст.229, ч.2 ст.313 КАС України та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1.

В 2016 році позивач досяг пенсійного віку.

Згідно записів трудової книжки у період з 01 жовтня 1980 року по 02 січня 1996 року працював на заводі «Стеатит» (правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Перечинський «Стеатит») (а.с.12, 13).

04 березня 2016 року позивач звернувся до Перечинського об»єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області із заявою про призначення йому пенсії за віком, однак останньому відповідачем при призначенні пенсії не було враховано період стажу його роботи на заводі «Стеатит» (правонаступник якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Перечинський «Стеатит») за період з 01 жовтня 1980 року по 02 січня 1996 рік.

Листом відповідача №6/П-99-04/05 від 09.03.18р., пенсійний орган повідомив, що підставою для відмови позивачу у зарахуванні такого трудового стажу слугувало те, що запис на стор. 21 трудової книжки про звільнення з ВАТ «Стеатит» звірений підписом відповідальної особи, але печатки заводу практично не видно.

ТзОВ «Перечинський «Стеатит» не сумнівається в дійсності записів в трудовій книжці позивача, однак надати підтверджуючі документи вони не в змозі у зв»язку з тим, що приміщення, в якому знаходяться всі архівні документи з кадрових питань, опечатані працівниками поліції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що згідно наданої позивачем трудової книжки він в період з 01 жовтня 1980 року по 02 січня 1996 року працював на заводі «Стеатит» (правонаступник якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Перечинський «Стеатит»), про що свідчать відповідні записи, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Згідно норми ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 8.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої постановою Державного комітету праці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція) вказано, що контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок проводиться в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР и ВЦСПС від 6.09.1973 № 656 “Про трудові книжки працівників і службовців”.

Згідно пункту 18 Інструкції відповідальність за організацію роботи по веденню, обліку, зберіганні і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 101 Закону України “Про пенсійне забезпечення” органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії.

З системного аналізу зазначених норм вбачається, що обов»язок ведення трудових книжок покладено на керівника, а тому працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення.

Щодо твердження апелянта про те, що позивач отримуючи пенсію кожного місяця, зокрема у період з 10.02.2016 року, був обізнаний щодо її розміру і, вважаючи, що пенсійний орган протиправно не зарахував період роботи на ТОВ «Перечинський Стеатит», мав можливість своєчасно оскаржити такі дії та бездіяльність до суду, однак, з даним позовом звернувся з порушенням строку, визначеного у ч. 2 ст. 99 КАС України, то колегія суддів зазначає, що саме про порушене право стало відомо 09 березня 2017 року, з листа відповідача на його заяву від 24.02.17р. (а.с. 14)

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

керуючись ст.243 ч.3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Перечинського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області – залишити без задоволення, а постанову Перечинського районного суду Закарпатської області від 06 грудня 2017 року у справі № 304/845/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає за винятками, визначеними ст. 328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повне судове рішення складено 15.03.18