Постанова № 72741751, 14.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/1273/18Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Гудима Л.Я., Довгополова О.М.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 митниці ДФС,

на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 грудня 2017 року (суддя – Монич В.О., час ухвалення – не вказано, місце ухвалення – м. Мукачево, дата складання повного тексту – не вказана),

в адміністративній справі №303/6842/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 митниці ДФС,

про скасування постанови та закриття провадження,

встановив:

У грудні 2017 року позивач ОСОБА_2 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ОСОБА_1 митниці ДФС, в якому просив скасувати постанову відповідача від 14.11.2017 року у справі про порушення митних правил №3424/30500/17 щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.470 МК України, та провадження у справі закрити.

Відповідач позову не визнав, у суді першої інстанції подав заперечення, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.12.2017 року постанову в справі про порушення митних правил №3424/30500/17 від 14.11.2017 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч.3 ст.470 МК України та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 грн. - скасовано, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.470 Митного кодексу України відносно ОСОБА_2 - закрито.

З цим рішенням суду першої інстанції від 27.12.2017 року не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду винесено з неправильним застосуванням норм матеріального права, при цьому суд не повно з’ясував обставини, що мають значення для справи, а тому оскаржене рішення суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що 10.10.2017 року за наслідками перевірки обставин викладених в орієнтуванні №921/07-70-71/48 від 13.03.2017 року, працівником ОСОБА_1 митниці ДФС було встановлено факт вчинення гр. ОСОБА_2 порушення митних правил передбаченого ч.3 ст.470 МК України, який в цей же день, відповідно до вимог ст.494 МК України, було зафіксовано протоколом про порушення митних правил №3424/30500/17. Факт ввезення позивачем 13.11.2016 року на митну територію України товару - автомобіля «SKODA ОСТАVІА» в митному режимі «транзит», а також не вивезення його за межі митної території України в межах встановленого строку позивачем не заперечується. Вказаний ТЗ до цього часу за межі митної території України не вивезений, тобто фактично правопорушення, у вигляді невиконання позивачем покладеного на нього обов'язку про вивезення вказаного автомобіля, триває. Враховуючи наведене, строк накладення адміністративного стягнення необхідно обраховувати з моменту виявлення даного правопорушення, а саме з часу винесення протоколу від 10.10.2017 року.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 27.12.2017 р. та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Позивач подав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 27.12.2017 року залишити без змін.

Відповідач подав суду апеляційної інстанції відповідь на відзив, де підтримує доводи апеляційної скарги і просить її задоволити.

Згідно ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити частково, з врахуванням наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що оскарженою постановою від 14.11.2017 року в справі про порушення митних правил №3424/30500/17 позивача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 МК України та накладено на нього стягнення у виді штрафу розміром п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на суму 8500 грн. (а.с. 8).

Вказану вище постанову винесено за результатами розгляду протоколу про порушення митних правил №3424/30500/17 від 10.10.2017 року та матеріалів справи про порушення митних правил за ч.3 ст.470 МК України (а.с. 25-33, 42-54).

Із змісту вказаних матеріалів справи про порушення ОСОБА_2 митних правил видно, що позивача визнано винним в тому, що він 13.11.2016 року в 23-17 год. через митний пост «Лужанка» ОСОБА_1 митниці ДФС в режимі «транзит» ввіз на митну територію України легковий автомобіль марки «Skoda» модель «Octavia» реєстраційний номерний знак Польщі КSU13R7, та станом на 10.10.2016 року цей автомобіль не було вивезено за межі митної території України. Таким чином позивач перевищив більше ніж на десять діб встановлений ст.95 МК України строк транзитного перевезення легкового автомобіля і такі дії мають ознаки порушення митних правил, передбачених ч.3 ст.470 МК України.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред’явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно ч.3 ст.470 МК України, перевищення встановленого ст. 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Статтею 90 МК України визначено, що транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома митними органами України або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Пункт 3 ч.1 ст.93 МК України передбачає, що товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.1 ст.95 МК України, встановлено такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту, зокрема для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Матеріалами адміністративної справи підтверджується, що позивачем 13.11.2016 року в 23-17 год. через митний пост «Лужанка» ОСОБА_1 митниці ДФС в режимі «транзит» було ввезено на митну територію України легковий автомобіль марки «Skoda» модель «Octavia» реєстраційний номерний знак Польщі КSU13R7, та станом на 10.10.2017 року цей автомобіль не було вивезено за межі митної території України.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що порушення пов’язане з перевищенням встановленого ст.95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних та інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, вважається вчиненим на одинадцятий день після настання строку доставки. Вказане правопорушення не може бути триваючим, оскільки вважається закінченим із настанням конкретної календарної дати. Тому, притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст.470 ч.3 МК України здійснено поза межами встановленого частиною 1 ст.467 МК України 6-ти місячного строку.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

При вирішенні питання щодо дотримання відповідачем ОСОБА_1 митницею ДФС встановлених статтею 467 МК України строків накладення адміністративного стягнення, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.467 МК України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до ст.522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статями 469, 477, 481, 485 цього Кодексу, не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Суд апеляційної інстанції не може погодитись з твердженням суду першої інстанції про те, що вчинене позивачем правопорушення за ч.3 ст.470 МК України є не триваючим і строк для накладення адміністративного стягнення слід рахувати починаючи із 18.11.2016 року.

Так, триваючими визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом, невиконання обов'язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов'язок, або виконує його неповністю чи неналежним чином.

Отже, у розглядуваній ситуації, дата 24.11.2016 року є днем початку вчинення адміністративного правопорушення, шляхом протиправної бездіяльності позивача щодо не доставки ТЗ до органу доходів і зборів. При цьому, з врахуванням того, що вказана бездіяльність позивача продовжувалась і надалі, тобто протягом періоду із 24.11.2016 року по 10.10.2017 року, тому таке порушення є триваючим. Після 24.11.2016 року порушення не припинилось, а продовжувало існувати.

За таких фактичних обставин справи, слід керуватись приписами ч.1 ст.467 МК України про те, що адміністративне стягнення за вчинення триваючого порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цього порушення.

Одночасно слід зазначити, що стаття 467 МК України не містить переліку триваючих порушень.

Однак, суд апеляційної інстанції враховує, що з матеріалів адміністративної справи видно, що 13.03.2017 р. ОСОБА_1 митницею ДФС складено орієнтування №921/07-70-71/48 на громадянина ОСОБА_2 у зв’язку з вчиненням ним правопорушення, а саме: не вивезення т/з р/н КSU13R7. В орієнтуванні також вказано про необхідність проведення опитування по даному факту та вирішення питання щодо складання протоколу про ПМП (а.с. 29, 49).

Таким чином, вказане вище порушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.470 МК України, було виявлено не пізніше ніж 13.03.2017 року. Із цього часу орган доходів і зборів мав шість місяців для вирішення питання щодо накладення відповідного адміністративного стягнення.

Крім того, відповідно до витягу з наявної у базі даних інформації щодо перетину державного кордону України позивачем за період з 24.11.2016 р. по 10.10.2017 р., позивач перетинав кордон України в пункті пропуску Лужанка індивідуальним ТЗ, за період від складання орієнтування від 13.03.2017 р. до моменту складання протоколу про адміністративне правопорушення №3424/30500/17 від 10.10.2017 р., а саме перетинав кордон 22.03.2017 року (а.с. 63).

Однак, жодних дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності протягом шести місяців після складання орієнтування від 13.03.2017 р., службовими особами ОСОБА_1 митниці ДФС вчинено не було.

Таким чином, є безпідставним твердження відповідача про те, що розглядуване порушення було виявлено лише 10.10.2017 року в день складення протоколу про порушення митних правил.

Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вчинене позивачем порушення митних правил, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.470 МК України, являється триваючим порушенням, яке розпочалось 24.11.2016 року і тривало до моменту виконання позивачем обов’язку щодо доставки розглядуваного ТЗ до органу доходів і зборів. Адміністративне стягнення за таке порушення могло бути накладене не пізніше ніж до 13.09.2017 року, тобто не пізніше 6 місяців з дня виявлення порушення.

Виходячи з вищенаведеного, оскаржена позивачем постанова відповідача від 14.11.2017 року в справі про порушення митних правил є протиправною і підлягає скасуванню.

Тому, слід змінити рішення суду першої інстанції від 27.12.2017 року в частині мотивів прийнятого рішення.

Відповідно до ч.4 ст.317 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що відповідно до ст.486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням. Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв'язку з оскарженням.

Статтею 508 МК України передбачено, що у справі про порушення митних правил процесуальні дії проводяться з метою отримання доказів, необхідних для правильного вирішення цієї справи. До процесуальних дій належать: 1) складення протоколу про порушення митних правил; 2) опитування осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, свідків, інших осіб; 3) витребування документів, необхідних для провадження у справі про порушення митних правил, або належним чином завірених їх копій чи витягів з них; 4) тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, та документів на них; 5) митне обстеження; 6) пред'явлення товарів, транспортних засобів і документів для впізнання; 7) експертиза; 8) взяття проб та зразків для проведення дослідження (аналізу, експертизи). Під час проведення процесуальних дій, зазначених у пунктах 2, 4 - 6, 8 частини другої цієї статті, складаються протоколи, форми яких встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно ст. 489 МК України, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Підставами для порушення справи про порушення митних правил є: 1) безпосереднє виявлення посадовими особами органу доходів і зборів порушення митних правил; 2) офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що здійснюють види контролю, зазначені у частині першій статті 319 цього Кодексу; 3) офіційні письмові повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій (ст. 491 МК України).

Доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 495 МК України).

Статтею 487 МК України встановлено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст.247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин, зокрема, закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків для накладення адміністративного стягнення.

Таким чином, судом першої інстанції правильно вирішено позовну вимогу в частині щодо закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

З врахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції від 27.12.2017 року слід змінити, а саме в частині мотивів, які викладені у мотивувальній частині цієї постанови суду апеляційної інстанції, щодо підстав для скасування постанови ОСОБА_1 митниці ДФС №3424/30500/17 від 14.11.2017 року в справі про порушення митних правил.

У решта частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 митниці ДФС – задоволити частково.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 грудня 2017 року в адміністративній справі №303/6842/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 митниці ДФС про скасування постанови та закриття провадження – змінити в частині мотивів прийнятого рішення.

У решта частині рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 грудня 2017 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя: В.В. Гуляк

Судді: Л.Я. Гудим

ОСОБА_3