Постанова № 72741724, 13.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/565/18

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Багрія В.М., Кушнерика М.П.,

за участі секретаря Смидюк Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Любомльського районного суду Волинської області від 13 грудня 2017 року (суддя – Чишій С.С., м. Любомль, повний текст постанови складено 14 грудня 2017 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач 20 жовтня 2017 року звернувся до суду з позовом до Волинської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил від 13.09.2017 №2611/20500/17 щодо визнання його винним у вчиненні порушення митних правил передбаченого ч.3 ст.470 Митного кодексу України та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 8 500 грн.Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що оскаржувана Постанова прийнята відповідачем без з'ясування всіх обставин, що мали значення при розгляді справи про порушення митних правил, оскільки 16.03.2017, позивач, керуючи автомобілем марки «Volvo», модель «V40», VINYVIVW1223XF370426, реєстраційний номер RJA47896, ввезений на територію України в митному режимі транзит,потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, в результаті чого транспортний засіб зазнав технічних пошкоджень, надалі був поміщений на спеціальний майданчик тимчасового тримання, що й стало причиною перевищення строку транзитного перевезення транспортного засобу. Вважає, що автомобіль з поважних причин не міг бути вивезений за межі території України.

Постановою Любомльського районного суду Волинської області від 13 грудня 2017 року у справі №163/2693/17 у задоволенні заявленого позову відмовлено.

З ухваленим у справі рішенням не погодився позивач, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позову задовольнити у повному обсязі. У поданій апеляційній скарзі посилається на обставини, викладені у позовній заяві, яким суд першої інстанції не надав належної правової оцінки, а також вказує, що довідку про дорожньо-транспорту пригоду, яка мала місце 16.03.2017, отримав лише 27.06.2017, і цього ж дня передав таку посадовим особам митниці, з огляду на що вважає, що пропуск строків, визначених ст.95 МК відбувся за відсутності його вини у цьому.

Відповідач у письмовому запереченні вважає постанову суду першої інстанції обґрунтованою, прийняту з врахуванням всіх обставини справи та такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Постанова суду першої інстанції мотивована правомірністю оскаржуваної постанови та відсутністю підстав для її скасування.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.07.2017 головним державним інспектором відділу митного оформлення №4 митного поста «Устилуг» Волинської митниці ДФС ОСОБА_2 складено протокол про порушення митних правил № 2611/20500/17 щодо ОСОБА_1, у якому зафіксовано, що останній 13.03.2017 керуючи ОСОБА_3, ввіз на митну територію України даний транспортний засіб через митний пост«Устилуг» Волинської митниці ДФС в митному режимі транзит. Станом на 29.07.2017 позивачем ОСОБА_3 за межі території України не вивозився.

Частиною 1 ст. 95 МК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановленні строки транзитних перевезень, зокрема для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності одного митного органу - 5 діб). Термін вивезення (транзиту) вищевказаного ОСОБА_3 з митної території України через митний пост «Устилуг» Волинської митниці ДФС закінчився 18 березня 2017 року, а через зону діяльності іншого митного органу – 23 березня 2017 року. Таким чином позивач перевищив встановлений ст.95 МК України строк доставки транспортного засобу до митного органу більше ніж на 10 діб. На підставі вказаного Протоколу, митницею 13.09.2017 року прийнято Постанову, якою позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн. Вважаючи такі дії відповідача неправомірними та такими, що суперечать приписам чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.381 МК України(в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.

Статтею 90 МК України встановлено, що транзит - це митний режим, відповідно до якого товари або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.92 МК України митний режим транзиту може бути застосований як до товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що безпосередньо ввозяться на митну територію України, так і до таких, що перебувають на митній території України.

Згідно з ч.1 ст.93 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні: 1) перебувати у незмінному стані, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування і зберігання; 2) не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту; 3) бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу; 4) мати неушкоджені засоби забезпечення ідентифікації у разі їх застосування.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.95 МК України встановлюються такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту: для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Згідно з ч.2 вказаної статті до строків, зазначених у частині першій цієї статті, не включається: 1) час дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу; 2) час зберігання товарів під митним контролем (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює їх переміщення); 3) час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами, у випадках, передбачених цим розділом (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює переміщення цих товарів).

Відповідно до положень ст.102 МК України митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем органу доходів і зборів призначення. Для завершення митного режиму транзиту особою, відповідальною за дотримання вимог митного режиму, до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу, органу доходів і зборів призначення повинні бути представлені товари, поміщені у митний режим транзиту, та митна декларація або інший документ, визначений статтею 94 цього Кодексу (ч.5 ст.102 МК України).

Відповідно до ч.3 ст.470 МК України перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч.1 ст.460 МК України вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично, не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом. Отже, дана норма чітко визначає умови звільнення особи від відповідальності за перелічені порушення митних правил, якими є: аварія, дія обставин непереборної сили або протиправні дії третіх осіб, що підтверджується відповідними документами.

За змістом п.2 розділу 8«Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 №657 (зареєстровано в МЮУ 02.10.2012за №1669/21981; далі - Порядок) обставини непереборної сили - надзвичайні та невідворотні події, що виникли незалежно від волі особи, зокрема, стихійне лихо (землетрус, пожежа, повінь, зсув тощо), сезонне природне явище (замерзання моря, проток, портів, ожеледиця тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану, страйк, громадські безпорядки, злочинні дії третіх осіб, прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обов'язкових для особи, закриття шляхів, проток каналів, перевалів та інші надзвичайні та невідворотні за таких умов події; аварія - небезпечна подія техногенного характеру, у зв'язку з якою товари, транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, були пошкоджені (зіпсовані, знищені, втрачені тощо) або потребували певного часу для відновлення можливості їх переміщення з метою забезпечення виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи.Отже, обов'язковою ознакою обставин непереборної сили є надзвичайність та невідворотність такої.

Згідно з п.3 Розділу 8 Порядку №657 залежно від характеру аварії чи обставин непереборної сили документи, що підтверджують їх наявність і тривалість дії, можуть видаватися державними органами, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, іншими спеціально вповноваженими на це державними органами, а також уповноваженими на це підприємствами, установами та організаціями відповідно до їх компетенції.

Відповідно до п.5 Розділу 8 Порядку №657 якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце на митній території України, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили.

З аналізу зазначених вище норм вбачається, що законодавством чітко визначені умови можливості невключення до строків транзитного перевезення часу дії обставин непереборної сили чи аварії або ліквідації їх наслідків: документальне підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили; вчасне (до закінчення встановленого строку транзитного перевезення) письмове інформування перевізником найближчого митного органу про обставини події.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, дорожньо-транспортна пригода за участю ОСОБА_3 мала місце ще 13.03.2017, про факт ДТП та поломку, яка на думку позивача унеможливлювала дотримання строку транзиту позивач повідомив відповідача лише 26.07.2017. Відтак, принагідно зазначити, що позивач до закінчення строку транзиту не звертався із письмовою заявою, не інформував про факт аварії чи дію непереборної сили, та жодних документів про зміну митного режиму відповідачу не надавав.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апелянта з покликанням на той факт, що довідку про дорожньо-транспорту пригоду, яка мала місце 16.03.2017, він отримав лише 27.06.2017, з огляду на що пропуск строків, визначених ст.95 МК відбувся за відсутності його вини у цьому, оскільки відсутність вищевказаної довідки не позбавляла позивача у будь-який інший спосіб повідомити відповідача про подію ДТП та надати відповідні документи на підтвердження цього. Окрім цього, скаржник у поданій апеляційній скарзі вказує, що згідно довідки, виданої ТОВ «Логіст-Захід» від 11.12.2017 ОСОБА_3 передано товариству на зберігання для проведення ремонтно-відновлювальних робіт, однак на момент винесення оскаржуваної Постанови ремонтні роботи не проводяться у зв’язку із відсутністю необхідних запчастин. Апеляційний суд критично оцінює такі доводи апелянта та зазначає, що надані позивачем документи вказують лише на те, що автомобіль перебував на ремонті, проте жодних доказів того, що такого ремонту транспортний засіб потребував в результаті аварії або дії обставин непереборної сили, наявні документи не містять. Поряд з цим, жодною нормою законодавства не встановлено обов'язкової вимоги вивезення транспортних засобів іноземної реєстрації за межі митної території України у справному стані та власним ходом. Чинним законодавством лише передбачено обов'язок доставити транспортний засіб у митний орган призначення до закінчення встановленого строку, проте жоден із будь-яких можливих способів виконання цього обов'язку законодавцем не обумовлений. Означений ремонт транспортного засобу не міг завадити вивезти його за межі митної території України за допомогою буксирування на лафеті, або на автопричепі.

Крім цього, пункт 3 розділу 8 Порядку передбачає, що залежно від характеру аварії чи обставин непереборної сили документи, що підтверджують їх наявність і тривалість дії, можуть видаватися державними органами, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, іншими спеціально вповноваженими на це державними органами, а також уповноваженими на це підприємствами, установами та організаціями відповідно до їх компетенції. Право засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб та видачі сертифікатів щодо форс-мажорних обставин передбачено Законом України «Про торгово-промислові палати в Україні» і надано Торгово-промисловій палаті України та уповноваженими нею регіональним торгово-промисловим палатам, як єдиним органам із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) в Україні. ТОВ «Логіст-Захід» не є підприємством, установою, організацією, які уповноважені на видачу документів, що підтверджують факт обставин непереборної сили або аварії. Окрім того, додані до адміністративного позову документи, не дають можливості встановити факт обставин непереборної сили чи аварії, а тому не є належними та допустимими доказами у даній справі.

Відтак, на думку апеляційного суду, документи на які посилався позивач, зокрема довідка від 11.12.2017, котра виданаТОВ «Логіст-Захід» не є належним і достатнім доказом існування обставин, що унеможливили виконання вимог положень МК України, а ТОВ «Логіст-Захід» не є та не був уповноваженим органом на їх видачу.

Щодо тверджень позивача про порушення відповідачем вимог ст.526 МК суд апеляційної інстанції вважає їх безпідставними, оскільки такі спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Враховуючи наведені норми митного законодавства та встановлені фактичні обставин справи, суд апеляційної інстанції констатує, що оскаржувана Постанова прийнята правомірно, факт порушення позивачем митних правил доведено, відповідач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, з дотримання процедури прийняття оскаржуваної Постанови, за наявності достатніх підстав для прийняття такої, в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду першої інстанції, а тому підстав для його скасування, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись : ст. 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Любомльського районного суду Волинської області від 13 грудня 2017 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5 ОСОБА_6