Постанова № 72741551, 13.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/430/18

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Багрія В.М., Кушнерика М.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 листопада 2017 року (суддя – Дзюбич В.Л., м. Тернопіль) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач 23 червня 2017 року звернувся до суду з позовом до Тернопільського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, у якому просив визнати незаконними дії відповідача щодо відмови зарахувати йому до страхового стажу період проходження військової служби з 28.07.1983 по 07.03.1993 у районах Крайньої Півночі колишнього СРСР з урахуванням пільгового (кратного) обчислення та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок раніше призначеної йому пенсії, зарахувавши до страхового стажу зазначений період проходження військової служби у півторакратному розмірі, починаючи з дня призначення пенсії - з 07.12.2016. В обґрунтування вказував, що з 07.12.2016 йому призначено пенсію за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов’язковедержавне пенсійне страхування», однак при призначенні пенсії відповідачем не було зараховано до страхового стажу період проходження позивачем військової служби з 28.07.1983 по 07.03.1993 у районах Крайньої Півночі(Печегський район, Мурманської області, Російська Федерація) у пільговому, кратному розмірі. Вважає відмову відмову відповідача у проведенні перерахунку пенсії протиправною, оскільки відповідними записами у його трудовій книжці та архівними довідками підтверджується факт проходження ним військової служби у районах Крайньої Півночі та наявність підстав для пільгового обчислення страхового стажу, а тому посилання відповідача на відсутність у матеріалах пенсійної справи документів, що підтверджують факт укладення ним строкових трудових договорів є безпідставним та необґрунтованим.

ОСОБА_2 Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 листопада 2017 року у справі №607/8093/17 заявлений позов задоволено.

З ухваленим у справі рішенням не погодився відповідач, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. У поданій апеляційній скарзі, зокрема, посилається на п.5 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого період роботи до 01.01.1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991. Вказує, що пільгове обчислення страхового стажу проводиться на підставі трудової книжки, письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами. Пільги щодо кратного обчислення страхового стажу за період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі надавалися при умові укладання строкових трудових договорів про роботу в цих районах на строк не менше 3-х років. Вважає, що документами, які містяться у матеріалах пенсійної справи позивача не підтверджено факт укладення позивачем строкових трудових договорів, а тому період проходження позивачем військової служби з 28.07.1983 по 07.03.1993 в районах Крайньої Півночі враховано позивачу до страхового стажу календарно.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а тому у відповідності до ч.4 ст.229, ч.3 ст.268 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач перебуває на обліку в Тернопільському об’єднаному Управлінні Пенсійного фонду України Тернопільської області та з 07.12.2016 отримує пенсію за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням пільгового обчислення періоду його військової служби в частинах Крайньої Півночі, однак відповідач листом від 20.03.2017№105/Г-11 відмовило йому у перерахунку пенсії пославшись на відсутність для цього підстав.

Не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що проходження позивачем військової служби у період з 28.07.1983 по 07.03.1993 в районах Крайньої Півночі підтверджуються відповідними доказами, а саме записами у трудовій книжці позивача та архівними довідками з військових частин № 07373 та №38643, якими підтверджено, що позивач проходив надстрокову військову службу у селищі Супутник, Мурманської області, Російська Федерація та під час проходження служби йому здійснювалось пільгове нарахування вислуги років- за один рік служби півтора року за службу у віддаленій місцевості, відтак суд першої інстанції вважає, що останній набув право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах у півторакратному розмірі, а тому відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у перерахунку пенсії із врахуванням пільгового страхового стажу.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону №1058-IV встановлено, що період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген, зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Частиною 1 ст. 52 Закону СРСР «Про державні пенсії» визначено, що пенсійне забезпечення генералів, адміралів, офіцерів, військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу надстрокової служби і прирівняних до них осіб, а також пенсійне забезпечення їх сімей, здійснюється в порядку і розмірах, встановлених ОСОБА_2 Міністрів СРСР. Питання обчислення стажу роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до цих районів, було врегульовано Положенням про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженим постановою ОСОБА_2 Міністрів СРСР від 03.08.1972 № 590 (далі - ОСОБА_2 № 590), указами Президії Верховної ОСОБА_2 СРСР від 01.08.1945 «Про пільги для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі», від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», від 26.09.1967 «Про розширення пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» та Інструкцією про порядок надання пільг, затвердженою постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС від 16.12.1967 № 530/П-28.

Пунктом 6 ОСОБА_2 №590 передбачалося, що пенсійне забезпечення генералів, адміралів, офіцерів, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби, осіб рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ СРСР, а також пенсійне забезпечення сімей цих осіб здійснюється в порядку і розмірах, що встановлюються ОСОБА_2 Міністрів СРСР.

ОСОБА_2 Міністрів СРСР від 10.11.1982 №986 з метою усунення множинності нормативних актів про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і їх сімей, спрощення порядку обчислення їм пенсій і відповідно до статті 52 Закону СРСР «Про державні пенсії» затверджено Положення про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та їх сімей (далі Положення), відповідно до якого особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, звільненим з діючої військової служби, можуть призначатися пенсії за вислугу років чи по інвалідності, а в разі одночасного виникнення права на декілька видів пенсій, пенсія по старості призначається відповідно до вимог Закону СРСР «Про державні пенсії».

Пунктом 55 цього ж Положення встановлено, що окремі періоди служби при обчисленні вислуги років для призначення пенсій зараховуються на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 5 Указу Президії Верховної ОСОБА_2 СРСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», з 01.03.1960 при обрахуванні стажу для призначення пенсії за віком один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, зараховується за один рік і шість місяців роботи працівникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі з місцевостей країни, при умові укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах на строк п'ять років (три роки), а на островах Північного Льодовитого океану - на два роки.

Згідно з ч. 1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.

У зв'язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації. Однією з соціальних пільг, визначених державою такій категорії громадян України, є обчислення вислуги років (часу проходження військової служби) на пільгових умовах для призначення пенсій.

Період проходження військової служби, що зараховується до вислуги років, зокрема, на пільгових умовах, визначається ОСОБА_2 №393, прийнятою відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно з цим порядком до вислуги років зараховується дійсна військова служба у ОСОБА_3, яка відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалась до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, і її обчислення (у тому числі на пільгових умовах) має здійснюватися у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо постановою не передбачено більш пільгових умов (абзац дев'ятий пункту 1 ОСОБА_2 №393).

Вислуга років, яка була обчислена для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до введення в дію Закону №2262-ХІІ, перегляду не підлягає (пункт 5 ОСОБА_2 № 393). Таким чином, як законодавство колишнього СРСР до 01.01.1991, так і законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, передбачали і передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження особами військової служби в районах Крайньої Півночі колишнього СРСР.

Аналогічні висновки були викладені Верховним судом України у постановах від 9 грудня 2014 року (справа № 21-406а14) та від 23 червня 2015 року (справа № 21-1000а15). Відповідно до постанови ОСОБА_2 Міністрів СРСР від 03.01.1983 №12 Мурманська область віднесена до районів Крайньої Півночі.

Окрім цього, статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637,за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Як видно з матеріалів справи, зокрема із записів у трудовій книжці позивача та архівних довідок з військових частин № 07373 та №38643, вбачається, що позивач проходив надстрокову військову службу у селищі Супутник, Мурманської області, Російська Федерація та під час проходження служби йому здійснювалось пільгове нарахування вислуги років- за один рік служби півтора року за службу у віддаленій місцевості. Враховуючи надані докази, у суду апеляційної інстанції немає підстав сумніватись у проходженні військової служби позивачем в районах Крайньої Півночі.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись статтею 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 листопада 2017 року – без змін.

ОСОБА_2 набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав визначених пунктом 2 частини п’ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повне судове рішення складено 15 березня 2018 року.