Постанова № 72741549, 07.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 750/12149/17 Суддя (судді) першої інстанції: Рахманкулова І.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Петрика І.Й.,

суддів Бєлової Л.В.,

Собківа Я.М.

при секретареві Кузьміній Ю.О.,

розглянувши у судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 26 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

05.12.2017 позивач, - ОСОБА_3, звернувся з адміністративним позовом до Деснянського районного суду міста Чернігова, в якому просив:

- зобов'язати Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України з 09.08.2017 року здійснити йому перерахунок та виплату щомісячного довічного утримання судді у відставці з врахуванням всього стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 86% грошового утримання судді Деснянського районного суду міста Чернігова, з урахуванням у заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 1/12 частини допомоги на оздоровлення згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області №03-36/892/17 від 07.08.2017 року та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання.

Позовні вимоги мотивує посиланням на положення п. 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-12 (в редакції, чинній на момент призначення його на посаду судді), яким передбачено зарахування до стажу роботи на посаді судді, окрім іншого, часу роботи на посаді прокурора, а також посиланням на положення ст. 135-136 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (в редакції, чинній на момент призначення довічного утримання), якими передбачено зарахування до суддівської винагороди допомоги на оздоровлення.

Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 26 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для заявленого позивачем перерахунку на тій підставі, що положеннями Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-12 (чинному на момент призначення позивача суддею) передбачено зарахування до стажу роботи на посаді судді, окрім іншого, часу роботи на посаді прокурора та строку навчання у вищому юридичному закладі, а положеннями ст.ст. 133, 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (в редакціях, чинних на момент призначення довічного грошового утримання ) до складових суддівської винагороди належить також допомога на оздоровлення.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач, - Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України, звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що, на думку відповідача, суд першої інстанції при прийнятті рішення безпідставно не врахував, що нормами ст. 135 «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI (у редакції, чинній на момент призначення довічного грошового утримання), що містить вичерпний перелік періодів роботи, які слід зараховувати до стажу судді, не передбачено зарахування до такого стажу часу роботи на посаді прокурора, а також не врахував положення ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI (у редакції, чинній на момент призначення довічного грошового утримання), що містить вичерпний перелік складових суддівської винагороди, яка не відносить до таких складових допомогу на оздоровлення.

27.02.2018 на адресу Київського апеляційного адміністративного суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, просив у задоволенні апеляційної скарги Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України відмовити.

В судовому засіданні 07.03.2018 представник позивача наполягав на відмові у задоволенні апеляційної скарги, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши справу в межах перегляду судом апеляційної інстанції, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до наявних в матеріалах справи копій трудової книжки позивач (арк.с.11-21) позивач: з 25.08.1979 по 17.08.1984 навчався у Львівському державному університеті; з 07.02.1994 по 18.01.1995 працював прокурором кримінально-судового відділу прокуратури Кіровоградської області; з 20.01.1995 по 14.06.2001 працював суддею Військового суду Черкаського гарнізону; з 15.06.2001 по 25.06.2007 працював суддею Військового суду Чернігівського гарнізону, з 26.06.2007 по 04.08.2017 працював на посаді судді Деснянського районного суду міста Чернігова.

Рішенням Вищої ради правосуддя № 2314/0/15-17 від 01.08.2017 року позивача звільнено з посади судді Деснянського районного суду міста Чернігова у відставку.

Згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації у Чернігівській області №03-36/892/17 від 07.08.2017 (арк.с. 25) суддівська винагорода позивача з урахуванням посадового окладу (16 000 грн), доплати за вислугу років (8000 грн) становить 24 000, 00 грн. При цьому зазначено, що з виходом у щорічну оплачувану відпустку судді виплачується матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі 16 000 грн.

Відповідно до здійсненого Деснянським районним судом міста Чернігова розрахунку стажу суді, який дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці, станом на 04.08.2017 стаж роботи позивача становить 26 років 19 днів (арк.с. 26).

09.08.2017 позивач звернувся до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України із письмовою заявою про призначення йому довічного грошового утримання судді у відставці.

Розпорядженням Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (арк.с. 29) № 829273 від 26.09.2017 позивачу було призначено довічне грошове утримання судді у відставці, виходячи із стажу роботи на посаді судді у 20 років у розмірі 80 % грошового утримання судді на відповідній посаді, виходячи із щомісячного посадового окладу у розмірі 16000 грн та доплати за вислугу років у розмірі 8000 грн, що у грошовому еквіваленті становить 19200 грн.

Відповідно до здійсненого Чернігівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України розрахунку стажу позивача (арк.с.30), стаж позивача на посаді судді становить 10 років 1 місяць 9 днів (тобто, лише з урахуванням періоду роботи з 26.06.2007 по 04.08.2017 на посаді судді Деснянського районного суду міста Чернігова).

Непогодження позивача із неврахуванням відповідачем для обчислення його щомісячного довічного грошового утримання інших періодів його роботи, а також 1/12 частини допомоги на оздоровлення, зумовило його звернення з даним позовом.

За наслідками перегляду судового рішення в порядку апеляційного провадження колегія суддів приходить до наступних висновків.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст.126 Конституції України, визначено, що незалежність і недоторканість судді гарантуються Конституцією і законами України.

В пункті 7 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 суд зазначив, що конституційний статус судді передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя, дає підстави ставити до суддів високі вимоги і зберігати довіру до їх компетентності та неупередженості. Аналіз норм Конституції України свідчить, що надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), що відповідає його високому статусу, є гарантією забезпечення незалежності.

Відповідно до п.8 ч.5 ст.48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-УІІІ (в редакції на час призначення довічного грошового утримання), незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

В силу вимог ч.7 ст.48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді.

Згідно п. 25 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (в редакції чинній на час призначення довічного грошового утримання) право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Частиною 4 п.34 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (в редакції чинній на час призначення довічного грошового утримання) передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення/обрання.

Аналогічний порядок визначення стажу роботи на посаді судді передбачений п.11 Перехідних положень Законі України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 07.07.10, до якого відсилає ч.4 п. 25 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII: «11. Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом». При цьому будь-яких обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено.

Вказані норми кореспондують ст. 22 Конституції України, відповідно до якої при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Судом встановлено, що позивач був призначений на посаду судді до набрання чинності Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 07.07.10.

Таким чином, з огляду на викладені положення, при обчисленні стажу роботи позивача на посаді судді слід керуватися положеннями нормативно-правового акту, що був чинний на момент його призначення на посаду судді - Закону України «Про статус суддів» № 2862-XII від 15.12.1992.

Згідно з ч.4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» № 2862-XII від 15.12.1992 (в редакції, чинній на момент призначення суддею) до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років (ч. 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» № 2862-XII від 15.12.1992).

Судом встановлено, що позивач має більше, ніж 10 років стажу роботи судді.

Таким чином, колегія суддів вважає, що до стажу роботи позивача на посаді судді слід зарахувати час його роботи на посаді прокурора (07.02.1994-18.02.1995).

Згідно з абзацом 2 пункту 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 р. № 545, до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Таким чином, до стажу роботи позивача на посаді судді, що дає право на відставку і отримання щомісячного грошового утримання, крім періоду роботи на посаді судді (26.06.2007-04.08.2017), мають бути зараховані наступні періоди: ? періоду з 25.08.1979- по 17.08.1984 - навчання у Львівському державному університеті (2 р. 6 міс. 7 днів); 07.02.1994-18.01.1995 - робота на посаді прокурора кримінально-судового відділу прокуратури Кіровоградської області (11 міс. 11 днів) ; 20.01.1995-14.06.2001 - робота суддею Військового суду Черкаського гарнізону (6 років 4 міс. 24 дні) ; 15.06.2001-25.06.2007 - робота суддею Військового суду Чернігівського гарнізону (6 років 10 днів).

З урахуванням викладеного, стаж роботи позивача, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання становить: 26 років 19 днів.

Згідно з ч.4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» № 2862-XII від 15.12.1992 (в редакції, чинній на момент призначення суддею) судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Таким чином, позивач має право на виплату щомісячного довічного утримання судді у відставці у заявленому ним розмірі, - 86% грошового утримання судді.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість рішення суду першої інстанції щодо задоволення позову в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 86% грошового утримання судді.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок довічного грошового утримання позивача з урахуванням допомоги на оздоровлення, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 07липня 2010 року (чинному на момент призначення довічного грошового утримання) та згідно норм ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (чинному на момент призначення довічного грошового утримання), суддівська винагорода регулюється цим Законом, та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода відповідно до цих норм складається з посадового окладу та доплат за:1) вислугу років;2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Таким чином, законодавством, чинним станом на час призначення щомісячного грошового утримання позивачу, так і чинним на час звернення до пенсійного фонду з відповідною заявою про здійснення перерахунку, передбачено чіткий перелік складових, що входять в обчислення суддівської винагороди та відповідно щомісячного довічного грошового утримання судді. При цьому матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди.

Щодо посилань суду першої інстанції на те, що оскільки з сум матеріальної допомоги був сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, вона має враховуватися при обчисленні розміру довічного грошового утримання, колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до ст. 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Колегія суддів звертає увагу, що врахування цих положень можливе у разі призначення позивачу пенсії, а не довічного грошового утримання.

Порядок обчислення довічного грошового утримання не регулюється зазначеними законами, а чітко визначається Законом України "Про судоустрій і статус суддів", який є спеціальним і не пов'язує розмір складових суддівської винагороди, що враховуються при обчисленні щомісячного грошового утримання судді із сплатою страхових внесків.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів дійшла висновку про помилковість висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

За змістом частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, встановивши, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 243, 315, 317, 322 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України - задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 26 грудня 2017 року скасувати у частині задоволених позовних вимог про зобов'язання Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України провести перерахунок та виплату ОСОБА_3 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням 1/12 частини допомоги на оздоровлення.

Ухвалити у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України провести перерахунок та виплату ОСОБА_3 щомісячного грошового утримання судді у відставці з урахуванням 1/12 частини допомоги на оздоровлення.

У решті рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 26 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

Судді: Бєлова Л.В.

Собків Я.М.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Бєлова Л.В.