Постанова № 72741334, 14.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 757/37024/15-а Суддя (судді) першої інстанції: Писанець Віталій Анатолійович

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В.,

Кучми А.Ю..

за участю секретаря судового засідання: Прудиус І.С.

розглянувши у судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління на постанову Печерського районного суду міста Києва від 23 листопада 2017 року (повний текст виготовлено 23 листопада 2017 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Київського квартирно-експлуатаційного управління, Житлової комісії гарнізону міста Києва, Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання протиправним та скасування протоколу, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2015 року позивачі, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, звернулись до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просили:

визнати незаконним та скасувати п. 5.1. протоколу житлової комісії гарнізону м. Києва від 05 вересня 2012 року №22.

визнати протиправною бездіяльність Київського квартирно-експлуатаційного управління щодо не подання до Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації документів на оформлення ордеру на квартиру за адресою: АДРЕСА_1;

зобов'язати Київське квартирно-експлуатаційне управління подати до Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації документи на оформлення ордеру на квартиру за адресою: АДРЕСА_1;

зобов'язати Солом'янську районну в м. Києві державну адміністрацію видати ордер на двох кімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1, на ім'я ОСОБА_3 у складі сім'ї двоє чоловік.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 23 листопада 2017 року позовні вимоги задоволено частково:

визнано незаконним та скасовано п. 5.1. протоколу житлової комісії гарнізону м. Києва від 05 вересня 2012 року №22;

визнано протиправною бездіяльність Київського квартирно-експлуатаційного управління щодо не подання до Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації документів на оформлення ОСОБА_3 ордеру на квартиру за адресою: АДРЕСА_1;

зобов'язано Київське квартирно-експлуатаційне управління подати до Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації документи на оформлення ОСОБА_3 ордеру на квартиру за адресою: АДРЕСА_1;

у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу у якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для вирішення справи. Зокрема, відповідач посилається на те, що судом не перевірено наявність у позивачів права на отримання службового житла.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечується, що у 2010 році позивачам було надано квартиру за адресою АДРЕСА_1, як особам які потребують поліпшення житлових умов у відповідності до норм чинного законодавства України, перебувають на квартирному обліку та сім'ї яка потребує особливих умов проживання, зокрема для дружини - ОСОБА_4, яка є інвалідом 1 групи, з 2007 року та пенсіонером з 2005 року.

Відповідно до листа від 26 березня 2010 року №303/4/15/528 Міністру оборони України М. Єжелю запропоновано виділити службове житло за рахунок житлових приміщень повторного заселення полковнику ОСОБА_3 та винести на розгляд комісії з контролю за розподілом житла у гарнізонах Збройних Сил України дане питання.

Відповідно до протоколу комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України від 30 березня 2010 року №14, згідно п. 20 Списку розподілу житлової площі повторного заселення полковнику ОСОБА_3 надано згоду на заселення в квартиру.

Відповідно до п. 3 розділу «Двокімнатні квартири» Списку військовослужбовців та держслужбовців щодо надання службових житлових приміщень поточного звільнення по гарнізону м. Києва погоджено з Начальником Головного квартирного-експлуатаційного управління ЗС України, Головою житлової комісії гарнізону м. Києва, Начальником Київського квартирно-експлуатаційного управління та затвердженого 22 травня 2010 року Міністром оборони України полковнику ОСОБА_3 з дружиною, яка є інвалідом 1 групи надано для проживання квартиру за адресою АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 5.1. протоколу житлової комісії гарнізону м. Києва від 05 вересня 2012 року №22, у зв'язку із ненаданням документів до облікової справи, а також не виконанням вимог ч. 2 п. 3.1., ч. 1 п. 3.9. та абз. 3 п. 9.8. Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей жилих приміщень, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 30 листопада 2011 року №737 вирішено відмовити у погодженні надання службового житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 на склад сім'ї дві особи: полковник ОСОБА_3 та дружини - ОСОБА_4.

Вважаючи, що їх права та законні інтереси порушено, позивачі звернулись до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, крім іншого, виходив з того, що даний спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Даючи правову оцінку викладеним фактичним обставинам справи, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі - у редакції, чинній станом на дату подання позову та розгляду його судом першої інстанції), справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Вказані норми права встановлюють, що в порядку адміністративного судочинства захищаються права та інтереси осіб у сфері публічно-правових відносин. Публічно-правові відносини є складовою частиною правових відносин, які виникають у суспільстві.

Таким чином, до адміністративного суду з адміністративним позовом має право звернутись особа за захистом саме публічного права, свободи чи інтересу у сфері публічно-правових відносин.

Звернення особи з позовом до суду на захист іншого крім публічного права, свободи чи інтересу, не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

На підставі вище зазначеного колегія суддів звертає увагу на те, що предметом адміністративного позову може бути визнання неправомірними лише тих рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які безпосередньо впливають на права та обов'язки позивача у сфері саме публічно-правових відносин.

Сторонами не заперечується, що предметом даного позову є рішення, дії та бездіяльність відповідача щодо оформлення ордеру на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Так, системний аналіз позовних вимог та фактичних обставин справи дає підстави для висновку про те, що позов подано з метою з метою поновлення порушених прав на поліпшення житлових умов.

Проте, згідно з згідно ч. 1, 2 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі - у редакції, чинній станом на дату подання позову та розгляду його судом першої інстанції), суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Отже, даний спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів. Спір має розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст.. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Так, адміністративні суди не є «судом, встановленим законом» для розгляду такої категорії справ.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для розгляду даного спору у порядку адміністративного судочинства.

Згідно з положеннями ст.. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній станом на дату розгляду апеляційної скарги), судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній станом на дату розгляду апеляційної скарги), суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково: постанову суду першої інстанції необхідно скасувати, а провадження у справі закрити.

На виконання вимог ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній станом на дату розгляду апеляційної скарги), суд роз'яснює позивачеві, що даний спір предметно підсудний суду загальної юрисдикції та повинен розглядатись у порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. 243, 315, 319, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління на постанову Печерського районного суду міста Києва від 23 листопада 2017 року - задовольнити частково.

Постанову Печерського районного суду міста Києва від 23 листопада 2017 року - скасувати.

Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Київського квартирно-експлуатаційного управління, Житлової комісії гарнізону міста Києва, Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання протиправним та скасування протоколу, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст.. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст виготовлено 15.03.2018

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Н.В. Безименна,

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Кучма А.Ю.

Безименна Н.В.