Рішення № 72741110, 05.03.2018, Компаніївський районний суд Кіровоградської області

Компаніївський районний суд Кіровоградської області

Справа № 391/24/18

Провадження № 2/391/77/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.03.2018р. селище Компаніївка

Компаніївський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді – Червонописького В.С., за участю секретаря судового засідання Степанової Л.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

І. Позивач звернувся з позовом до відповідача з вимогою про стягнення заборгованості за кредитом. Свої позовні вимоги обґрунтував наступним.

Відповідно до укладеного кредитного договору № б/н від 16.04.2007 ОСОБА_1 отримала у ПАТ КБ «ПриватБанк» кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в сумі 2700,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. ПАТ КБ "ПриватБанк" відкрив ОСОБА_1 картковий рахунок, випустив та надав платіжну картку, а також здійснював її обслуговування. ОСОБА_1 зобов’язалася у строки здійснювати погашення заборгованості, проте через неналежне виконання умов договору виникла заборгованість на вказану суму, яку позивач просить стягнути з відповідача.

ІІ. Ухвалою суду від 29.01.2018 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено перше судове засідання на 05.03.2018 без виклику сторін. Клопотань від сторін про розгляд справи з їх повідомленням не надходило. Відповідач надіслала до суду відзив на позовну заяву, де позовні вимоги не визнала просила застосувати позовну давність. Інших клопотань від сторін не надходило, тому суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

IІІ.Судом встановлено, що 16.04.2007 між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір у виді анкети заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанк, згідно якого ПАТ КБ "ПриватБанк" відкрив ОСОБА_1 картковий рахунок і випустив платіжну картку з встановленим кредитним лімітом в сумі 500,00 грн., а також здійснював її обслуговування, а ОСОБА_1 зобов’язалася сплачувати відсотки за користування кредитом і у строки здійснювати погашення заборгованості. Крім цього, ОСОБА_1 ознайомлено із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, які разом із підписаною заявою позичальника складають договір про надання банківських послуг.

ПАТ КБ «Приватбанк» є правонаступником ЗАТ КБ «Приватбанк» на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009.

ІV. Аналізуючи надані суду документи судом встановлені наступні факти.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобовязання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч.1 ст.631 ЦК України).

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов»язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Матеріалами справи підтверджується, що 16 квітня 2007 року між Банком і ОСОБА_1 був укладений договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання (частина перша статті 634 ЦК України), де вказано, що заява разом з Памяткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами складає між сторонами договір про надання банківських послуг, що вона ознайомилась та згодна з Умовами та привилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй у письмовому вигляді.

На підставі вказаного договору відповідач отримала кредит у сумі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою за користування кредитом 36 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Водночас, умовами договору п.3.1.3 передбачено, що по закінченні строку дії карта, продовжується на новий строк, якщо раніше не надійшла заява від позикодавця про закриття рахунку.

Факт отримання кредитної картки «Універсальна» для розрахунків згідно заяви-анкети долученої позивачем до справи та користування кредитними коштами, відповідач підтвердила у своїх письмових поясненнях наданих суду.

Своїм підписом на заяві відповідач підтвердила факт згоди з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення у письмовому вигляді, а також підтвердила факт отримання повної інформації про умови кредитування в Приватбанку, обовязок сплатити неустойку (пеня, штраф) в разі порушення позичальником термінів платежів та право банку в будь-який момент збільшити, зменшити чи скасувати кредитний ліміт.

Обов'язок відповідача виконувати належним чином умови укладеного з банком кредитного договору у встановлений цим договором строк передбачено статтями 526,527 і 530, 1054 ЦК України.

Відповідно до Умов та правил платіж включає плату за користування кредитом, передбачену Тарифами і частину заборгованості по кредиту. Строк погашення процентів по овердрафту щомісячно за попередній місяць до 25-го числа.

Наданий Банком розрахунок заборгованості (а.с.5-7) свідчить про те, що відповідач належним чином умови договору не виконувала, сума заборгованості за кредитом розрахована банком станом на 30.11.2017 становить: за кредитом 506,23 грн., за відсотками 37 320,85 грн., 4487,92 – нараховано пені, штраф 500,00 грн. (фіксована частина), штраф 2115,75 грн. (процентна складова).

Заперечуючи проти позову, відповідач подала до суду письмову заяву щодо застосування строків позовної давності, та зазначила, що нею повністю погашено кредит, однак на підтвердження даної обставини не надала суду довідки про закриття рахунку, тощо (а.с.100).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та пята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

За договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України).

Вказана правова позиція Верховного Суду України викладена у постанові від 17 вересня 2014 року у справі № 6-95цс14, у постанові від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14 і є обов’язковою для застосування судами.

Згідно Умов та правил надання банківських послуг строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки.

Випискою по особовому рахунку, наданою Банком підтверджується, що останній платіж за умовами договору відповідач здійснила особисто 22 жовтня 2015 року в сумі 312,00 грн., після чого грошові зобов'язання за договором нею не виконувались.

Як свідчать матеріали справи, прострочена заборгованість за кредитом утворилась з 31 грудня 2008 року. З цього часу почався перебіг позовної давності за вимогами про повернення кожного чергового щомісячного платежу. Останній платіж на погашення кредитної заборгованості по договору відповідачем самостійно здійснено 22 жовтня 2015 року в сумі 312,00 грн..

Відповідно до умов кредитування (тарифи), що є невідємною складовою кредитного договору, які підписано відповідачем, передбачено строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно ч.5 ст.261 ЦК України за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Отже, з урахуванням останнього платежу 22 жовтня 2015 року, строку сплати щомісячного платежу до 25 числа наступного місяця, то саме з 25 листопада 2015 року починає відлік строк загальної позовної давності до вимог про стягнення кредитної заборгованості, який закінчується 25 листопада 2018 року.

Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 16 січня 2018 року.(а.с.3)

За правилами ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

За загальним правилом, що випливає із Цивільного кодексу України, період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобовязання, не обмежується.

Відповідно до частини 2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставне майно тощо).

Отже аналіз норм статті 266, ч.2 ст.258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховуються, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина 4 ст.267 ЦК України).

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 року у справі №6-474цс16.

Оскільки відповідач подала заяву про застосування строку позовної давності до всіх вимог позивача, пеня нарахована в межах строку спеціальної позовної давності за основною вимогою, але обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням Банку до суду, тому до стягнення з відповідача на користь Банку підлягає пеня у розмірі 500 грн. за період з 16 січня 2017 року по 16 січня 2018 року.

Крім того, нараховуючи відповідачці крім пені, ще й штраф (фіксована та процентна складові), банк не врахував положення статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Відповідно до статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Умовами кредитного договору передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань щодо повернення основної суми кредиту, процентів та винагород.

Оскільки відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня єдним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобовязань за кредитним договором свідчить про недотримання Банком положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15, яка відповідно дост. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Крім того, при нарахуванні заборгованості по відсоткам за користування кредитом, банк не взяв до уваги, що за умовами укладеного кредитного договору, процентна ставка становить 36 % річних і з урахуванням цього заборгованість по відсоткам в межах строку позовної давності складає 400,00 грн., з розрахунку: 500,00/100%*36%=180,00 грн. відсотки в рік. 180,00/360*772, а не 37320,85 грн., як зазначено у позові.

За таких обставин з ОСОБА_1 на користь Банку підлягає до стягнення заборгованість за кредитним договором в сумі 1400,00 грн., яка складається з: 500,00 грн. заборгованість за кредитом; 400,00 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом та 500 грн. пеня.

Решта позовних вимог про стягнення заборгованості задоволенню не підлягає.

V. Розподіл судових витрат.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З платіжного доручення від 26.12.2017 (а.с.21) вбачається, що при пред'явленні позову до суду ПАТ КБ «Приватбанк» сплатив судовий збір у розмірі 1762,00 гривень. Позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволений частково, а саме на 3,5% . З огляду на це, з ОСОБА_1 на користь позивача слід примусово стягнути витрати на оплату судового збору у розмірі 61 гривень 67 копійок.

Керуючись ст.ст.525-527, 530, 625, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 7,10, 12, 13, 81, 263-265, 274 ЦПК України , суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (р/р 29092829003111, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість в сумі 1400 грн. ( одна тисяча чотириста гривень).

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (р/р 29092829003111, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570) судовий збір в сумі 61,67 грн. (шістдесят одну гривню,67 коп ).

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 13.03.2018.

Суддя В.С.Червонописький