Постанова № 72741059, 13.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 760/18637/17 Суддя (судді) першої інстанції: Українець В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Карпушової О.В.

за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 07 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, треті особи: Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, Київський військовий комісаріат, Комітет у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників антитерористичної операції та людей з інвалідністю Верховної ради України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 05 травня 2017 року № 46 в частині відмови у призначенні йому одноразової грошової допомоги;

- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу в разі загибелі його брата ОСОБА_3 відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 07 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, в якій просить суд вказане судове рішення скасувати та винести нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. На думку апелянта, оскаржувана постанова винесена судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянт наголошує на тому, що позивачем не доведено належним чином родинний зв'язок із загиблим братом, а тому у міністерства відсутні підстави для виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства, а висновки суду є законними та обґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та інші наявні у справі докази, колегія суддів приходить до наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, брат позивача, ОСОБА_3 добровільно вступив до лав Збройних сил України, приймав участь з початку виникнення військових дій в Луганській і Донецькій областях та був визнаний учасником бойових дій.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 загинув внаслідок військових дій в зоні проведення антитерористичної операції в Донецькій області від проникаючого осколкового поранення грудей з ушкодженням легенів.

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ОСОБА_2 має право на отримання одноразової грошової допомоги в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

07.04.2017 року позивач звернувся до Київського міського військового комісаріату з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з загибеллю рідного брата.

За результатами розгляду заяви йому було відмовлено в призначенні допомоги у зв'язку з тим, що він має власну сім'ю, а тому не може бути віднесений до кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, що зумовило позивача звернутись до суду із даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги як член сім'ї померлого військовослужбовця, смерть якого настала під час виконання ним обов'язків військової служби.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державною і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється у відповідності до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Згідно зі статтею 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.

Згідно ч. 1 ст. 16-1 цього закону у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.

Пунктом «а» ч. 1 ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції закону станом на день подачі позову до суду) передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Відповідно до ч. 9 ст. 16-3 цього закону порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначений Порядком, затвердженим постановою КМУ від 25.12.2013 № 975 (далі по тексту - Порядок № 975).

Пунктом 5 цієї Постанови передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_3 добровільно вступив до лав Збройних сил України, приймав участь з початку виникнення військових дій в Луганській і Донецькій областях та був визнаний учасником бойових дій, що підтверджується копію відповідного посвідчення.

Відповідно до довідки 31.01.2017 року № 350 ОСОБА_3 дійсно в період з 26.10.2016 року по 22.12.2016 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції в м. Бахмут Донецької області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1.

З довідки про причину смерті № 2460 від 24.12.2016 року вбачається, що причиною смерті ОСОБА_3 є проникаюче осколкове поранення грудей з ушкодженням легенів.

Зі сповіщення про смерть загиблого від 23.12.2016 року № 4921 вбачається, що ОСОБА_3 загинув у бою за Батьківщину.

Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 948 від 22.03.2017 року поранення та причина смерті солдата ОСОБА_3 пов'язані із захистом Батьківщини.

З урахуванням наведених норм права та обставин справи колегія суддів приходить до висновку, що члени сім'ї загиблого ОСОБА_3 мають право на отримання грошової допомоги.

В своїй апеляційній скарзі скаржник наголошує, що ОСОБА_2 не є належною особою, яка має право на отримання грошової допомоги. Між іншим, скаржником зазначено, що зв'язок родинних зв'язків повинен встановлюватись в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку наведеним посиланням, колегія суддів вважає зазначити наступне.

Так, відповідно до ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.

Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. З Сімейного кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Таким чином, статтею 3 Сімейного кодексу України чітко визначено, що члени сім'ї повинні мати: по перше - спільний побут, по друге - шлюбні відносини або кровне споріднення.

У даному випадку, як і було встановлено судом першої інстанції, було досліджено питання щодо можливості виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги як члену сім'ї загиблого брата, а тому досліджувати та встановлювати родинну спорідненість в окремому процесі немає необхідності, оскільки це питання вже розглянуто судом та вирішено, що ОСОБА_2 є членом сім'ї (братом) ОСОБА_3 в розумінні ст. 3 Сімейного кодексу України, на яку і відсилає ч. 2 ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Крім того, вказану позицію підтверджує Рішення Конституційного Суду України у справі № 1-8/99 від 03.06.1999, яке має найвищу юридичну силу, є обов'язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Вказане рішення суду прийнято щодо офіційного тлумачення положень п. 6 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» підставою для розгляду справи є практична необхідність у з'ясуванні або роз'ясненні, офіційній інтерпретації термінів: «член сім'ї» військовослужбовця. Так, до членів сім'ї слід віднести чоловіка або дружину військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони та їх прямих родичів по низхідній і висхідній лініях - дітей і батьків та інших осіб, що постійно мешкають з ними та ведуть спільне господарство.

Таким чином, з огляду на настанови вказаного рішення Конституційного суду України, до членів сім'ї військовослужбовця відносяться, у тому числі, і рідні брати, що постійно мешкають з ним та ведуть спільне господарство.

З наданої копії Акту від 06.01.2017 про фактичне проживання зареєстрованих осіб у квартирі АДРЕСА_1 вбачається, що в квартирі фактично проживає ОСОБА_2 та проживав до смерті ОСОБА_3

Згідно довідки форми № 3 від 15.07.2016 року № 2194 ОСОБА_3 зареєстрований та проживає в квартирі АДРЕСА_1 разом з братом ОСОБА_2

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач є членом сім'ї (братом) померлого ОСОБА_3 який був військовослужбовцем, смерть якого настала під час виконання ним обов'язків військової служби та має право на одноразову грошову допомогу.

Щодо посилань апелянта на непідсудність даної справи Солом'янському районному суду м. Києва, судова колегія вказує на наступне.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_2 вже звертався із аналогічним адміністративним позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Однак, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.09.2017 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2017 року, позовну заяву у справі 826/10992/17 повернуто у зв'язку із порушенням вимог підсудності, оскільки справа даної категорії повинна розглядатися відповідно до вимог ст.. 19 КАС України у загальним місцевим судом.

Таким чином, Солом'янський районний суд м. Києва розглянув справу з дотриманням вимог підсудності, а тому аргументи апелянта є безпідставними та спростовуються судом апеляційної інстанції.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.

Відповідно до ст. 316 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення, постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 07 грудня 2017 року - залишити без змін.

Повний текст постанови складено «14» березня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

О.В. Карпушова

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Карпушова О.В.