Постанова № 72740980, 15.03.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2018 року справа №431/5236/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією в складі

головуючого судді Гайдара А.В.

суддів Василенко Л.А.,

ОСОБА_1,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Старобільського районного суду Луганської області від 15 січня 2018 р. у справі № 431/5236/17 (головуючий І інстанції – Колядов В.Ю.) за позовом ОСОБА_2 до Старобільського об’єднаного управління пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій та рішень протиправними й дискримінаційними, зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

07 листопада 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Старобільського районного суду Луганської області з адміністративним позовом до Старобільського об’єднаного управління пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій та рішень протиправними й дискримінаційними, зобов’язання вчинити певні дії. (арк.справи 1-5).

Ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 15 січня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Старобільського об’єднаного управління пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій та рішень протиправними й дискримінаційними, зобов’язання вчинити певні дії, залишено без розгляду з підстав того, що позивач неодноразово не з’явилася до судових засідань (арк.справи 37).

Не погодившись з вказаною ухвалою, позивач звернулася з апеляційною скаргою на прийняте рішення та посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Вважає, що судом першої інстанції не враховані фактичні обставини справи та неправомірно не розглянуті заявлені позовні вимоги, оскільки позивач в адміністративному позові просила суд розглянути справу в порядку скороченого провадження, а також нею на адресу суду було направлено письмове клопотання про розгляд справи за відсутності сторони. Клопотання направлено до суду та отримано працівником суду Коноваленко 03.01.2018 року, тобто за одинадцять днів до судового засідання, яке повинно було відбутися 15 січня 2018 року.(арк.справи 20 зворот, 23,24)

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права,зазначає наступне.

Позивач 07 листопада 2017 року звернулася до Старобільського районного суду Луганської області з адміністративним позовом до Старобільського об’єднаного управління пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій та рішень протиправними й дискримінаційними, зобов’язання вчинити певні дії.

15 січня 2018 року, залишаючи без розгляду позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач неодноразово (12 грудня 2017 року та 15 січня 2018 року) не з’являлася до судових засідань та причини неявки суду не повідомила, а також не надала суду заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Суть спірного питання полягає у правомірності винесення судом першої інстанції ухвали про залишення позовних вимог без розгляду, з підстав, передбачених пунктом 4 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Частиною 3 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повторного неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Аналогічно пунктом 4 частини 1 статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позивач повторно не прибув у судове засідання без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

На підставі аналізу вказаних норм суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що підставою для ухвалення процесуального рішення про залишення позовної заяви без розгляду є повторне неприбуття позивача у судове засідання без поважних причин, за умови належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, а також не надання суду заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

При цьому, неприбуття в судове засідання позивача належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, є повторним, коли ні позивач, ні його представник вдруге не прибули на розгляд справи, і в суду є достовірні дані (докази) про те, що обидва рази позивача належним чином повідомлено, а також сторонами не було заявлено підставне клопотання про відкладення розгляду справи чи про розгляд такої без їх участі.

Колегія суддів зазначає, що розуміння «повторне нез'явлення», використовуючи лінгвістичне (мовознавче) тлумачення нормативно-правових актів, яке охоплює собою семантичне, фразеологічне і етимологічне тлумачення (використовується для з'ясування значення слів з урахуванням їх походження), «повторне нез'явлення» можна вважати лише неявку позивача на два чи більше судових засідання підряд: вчинення однієї і тієї ж дії підряд два або більше разів.

Також суд апеляційної інстанції зауважує, що поінформованість осіб, які беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду, є однією із суттєвих гарантій реалізації ними права на особисту участь у процесі. Для висновку суду про належне повідомлення сторін про розгляд справи на час такого розгляду у матеріалах останньої мають бути відомості, які б це підтверджували, в іншому випадку розгляд справи відкладається.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 08.12.2009 року (справ № 21-1696во9).

Відповідно до частини 3 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за три дні до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді. Повістка у справах, для яких встановлено скорочені строки розгляду, має бути вручена у строк, достатній для прибуття до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулася 07.11.2017 року до суду з позовом, в якому зазначила, що просить суд розглянути справу в порядку скороченого провадження. (арк..справи 5)

Ухвалою суду від 07 листопада 2017 року адміністративний позов ОСОБА_2 залишено без руху у зв’язку з несплатою судового збору. (арк..справи 17)

27 листопада 2017 року позивачем надіслано заяву про усунення недоліків адміністративного позову та просила суд розглянути справу у скороченому провадженні за її відсутністю. (арк..справи 20)

30 листопада 2017 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено по справі судове засідання на 12 грудня 2017 року о 09год.15 хв. (арк..справи 22)

12 грудня 2017 року судовий розгляд справи відкладено на 15 січня 2018 року на 09 год.20 хв. у зв’язку із зайнятістю залів судових засідань про що свідчить довідка секретаря суду від 12.12.2017 року. (арк..спарви 25)

05 січня 2018 року позивачем направлено на адресу суду письмове клопотання про розгляд справи за відсутності сторони в якому позивач зазначає, що 16 грудня 2017 року нею, через адвоката отримана судова повістка про виклик її в судове засідання на 12 грудня 2017 року але на чотири дні пізніше ніж засідання. Разом з тим, 17 грудня 2017 року з сайту «Судова влада» позивач дізналася, що наступне судове засідання у справі призначено на 15 січня 2018 року. В клопотанні позивач наголошує на те, що її позов містить клопотання про розгляд справи у скороченому провадженні за її відсутності, а також знову просить розглянути справу за її відсутності. (арк.справи 23,24)

За таких обставин, висновок суду першої інстанції щодо неявки позивача в судове засідання двічі повідомленого належним чином, колегія суддів вважає необґрунтованим.

Крім того, суд також зазначає, що позивач в заяві про усунення недоліків адміністративного позову також заявила клопотання про розгляд справи за її відсутністю (арк.. справи 20 зв.)

Також, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що питання доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, зважаючи на викладене, з метою недопущення ситуації позбавлення права допуску до правосуддя, суд апеляційної інстанції вважає, що дану справу необхідно направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи по суті, а оскаржувана ухвала постановлена судом передчасно, з порушенням норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вбачає підстави для скасування ухвали суду першої інстанції про залишення адміністративного позову без розгляду.

Відповідно до статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Отже, враховуючи обставини справи, суд апеляційної інстанції вважає, що у суду першої інстанції не було підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі частини 3 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваної ухвали), а тому оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню на підставі статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 311, 312, 320, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Старобільського районного суду Луганської області від 15 січня 2018 р. у справі № 431/5236/17– задовольнити.

Ухвалу Старобільського районного суду Луганської області від 15 січня 2018 р. у справі № 431/5236/17 за позовом ОСОБА_2 до Старобільського об’єднаного управління пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій та рішень протиправними й дискримінаційними, зобов’язання вчинити певні дії – скасувати.

Адміністративну справу № 431/5236/17 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.В. Гайдар

Судді: Л.А.Василенко

ОСОБА_1