Постанова № 72740918, 14.03.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 року справа №233/3458/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Блохіна А.А.

ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання Чернявської К.Г.,

за участю сторін по справі:

позивач: ОСОБА_2

відповідач: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області (суддя – Мартиненко В.С.) від 12 грудня 2017 року (повне судове рішення складено 12 грудня 2017 року у м.Костянтинівка) у справі № 233/3458/17 за позовом ОСОБА_2 до Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання розрахунку пенсії неправомірним, зобов’язати перерахувати пенсію в порядку, який опубліковано в газеті «Знамя Індустрії» від 24.05.2017 року; визнання за ним бойовий стаж з 01.08.1962 року по 30.11.1963 року; зобов’язати перерахувати пенсію у зв’язку з неправомірним неврахуванням наявність у позивача невикористаних відпусток; зобов’язання зарахувати до стажу роботи період часу з 23.06.1986 року по 21.08.1986 року на посаді інженера будівельника у колгоспі імені Димитрова Костянтинівського району Донецької області; зобов’язання відшкодувати завдану матеріальну та моральну шкоду, пов’язану з недоплатою протягом спірного періоду належного розміру пенсії.

Постановою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 грудня 2017 року позовні вимоги задоволено, зобов’язано зарахувати до стажу роботи період часу з 23.06.1986 року по 21.08.1986 року на посаді інженера-будівельника у колгоспі імені Димитрова Костянтинівського району Донецької області.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Позивач зазначив, що суд взагалі не прийняв до справи підготовлений та оголошений, як суттєвий доказ наданий математичний аналіз з графічними діаграмами даних Комітетом Статистики. Суд не надав оцінки на прохання, викладеному в запереченні, ні відносно сумісності понять «осучаснення з підвищенням стандартів рівня життя» і при цьому брати як складову для підрахунку середню зарплатню десятирічної давнини. Позивач вважає, що дійсним носієм інформації про участь в бойових діях за період з 28.08.1962р. по 28.11.1963р. є довідка Костянтинівського об'єднаного міського військового комісаріату №1289 від 18.10.2011р., якою було скасовано попередню довідку за 2004 рік. Крім того, наведене підтверджується нотаріально засвідченими заявами учасників бойових дій. Позивач також вважає безпідставним не зарахування до стажу роботи періоду невикористаних відпусток, оскільки таке право надано ст.3 Закону України «Про відпустки». Крім того, викладені судом першої інстанції пояснення свідків з цього питання не відповідають дійсності.

Відповідач у судове засідання не прибув, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач знаходиться на обліку в Костянтинівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України як отримувач пенсії за віком на загальних умовах, пенсія була призначена згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 23.03.2000р.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон № 1058), згідно ст.43 якого перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

За приписами ч.2 цієї статті для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.

Як вбачається з матеріалів справи, з 01.01.2004р. трудовий стаж та заробітна плата по пенсійній справі позивача були перераховані. Сума коефіцієнтів заробітної плати за 60 місяців з 01.08.1990р. по 31.07.1995р. склала 211,04370, індивідуальний коефіцієнт заробітку для обчислення склав 3,51740 (211,04370:60). Середній заробіток для обчислення пенсії за минулий рік ( за повний 2003р.) склав 306,45грн. Середній заробіток для обчислення пенсії з 01.01.2004р.= 1077,91грн. (306,45x3,51740).

Відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» пенсії, призначені із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2002-2005роки з 01.01.2008р. перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати за 2006 рік, яка складає 928,81грн. Заробітна плата для обчислення пенсії з 01.01.2008р.= 3267,00грн. (928,81x3,51740).

Відповідно до п.1 Постанови КМУ від 23.04.2012 № 327 «Про підвищення рівня соціального захисту населення» з метою підвищення стандартів життя з 01.05.2012р. привелося осучаснення заробітної плати із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007рік, яка складає 1197,91грн. Заробітна плата для обчислення пенсії з 01.05.2012р.= 4213,53грн. (1197,91x3,51740); коефіцієнт стажу = 0,48583 (583 місяці), коефіцієнт стажу з урахуванням кратності 1.35=0,65588.

Загальний розмір пенсії позивача з 01.05.2017р. складає 4414,92грн., в тому числі: розмір пенсії за віком - 2763,57грн.(коефіцієнт стажу 0,65588 х заробітну плату 4213,53грн.); доплата за понаднормовий стаж 23 роки - 301,76грн. (мін. пенсія 1312,00грн. х23%); підвищення по ст..42 (осучаснення з 01.05.2012р.) - 67,12грн.; підвищення інваліду війни 2 групи - 524,80грн. (1312,00грн.х40%); збільшення по ст.27,42 інвалідам війни - 707,67грн. (2763,57грн.+67,12грн.)х25%; щомісячна грошова допомога на прожиття - 50,00грн. (в твердій сумі).

Відповідач листом від 17.05.2017р. №7/м-04-01-01 на звернення позивача повідомив останнього про наведені вище розрахунки пенсії.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Разом з тим, позивач вважає, що згідно з базовими коефіцієнтами, зазначеними в листі Костянтинівського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області від 17.05.2017 року №7/М-04-01-01, вказана в газеті середня заробітна плата за 2014-2016 роки, яка становить 3 764,00 грн., пенсія за віком повинна бути: 0,6588*3,5174*3 764,4=8 776,00 грн.

В газеті «Знамя індустрії» викладено інтерв’ю із начальником Костянтинівського ПФУ щодо порядку призначення пенсії для осіб, що звернулися вперше за її призначенням у 2017 році. Наведена стаття не містить в собі роз’яснень щодо порядку здійснення перерахунку раніше призначених пенсій.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про безпідставність посилання позивача на наведену статтю.

Постановою КМУ від 23.04.2012 № 327 «Про підвищення рівня соціального захисту населення» встановлено, що пенсії, призначені (перераховані) до 2008 року із застосуванням показників середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2005 - 2006 роки відповідно до Законів України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей) та із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, у тому числі в сільському господарстві, за 2003 - 2006 роки відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", перераховуються із застосуванням показників відповідно середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2007 рік та середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, у тому числі в сільському господарстві, за 2007 рік. Пенсії, призначені до 1 травня 2012 р. відповідно до Законів України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (за наявності страхового стажу у чоловіків - не менш як 25 років, у жінок - не менш як 20 років), "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей), "Про наукову і науково-технічну діяльність" та "Про пенсійне забезпечення" (одержувачам соціальних пенсій), підвищуються таким чином, щоб розмір підвищення з урахуванням перерахунку, проведеного відповідно до пункту 1 цієї постанови, становив не менш як 100 гривень, для пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у осіб, які не мають страхового стажу: чоловіки - 25 років, жінки - 20 років, - 50 гривень, для соціальних пенсій - 30 гривень. Підвищення встановлюється до розміру пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною, інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, і сум індексації), що склався станом на 30 квітня 2012 року.

Таким чином, останнє осучаснення пенсії відбулось відповідно до вищевказаної постанови КМУ та відповідач правомірно застосував показники середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2007 рік під час перерахунку пенсії.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позову в цій частині.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачеві з 01.01.2004 року було перераховано стаж з урахуванням участі в бойових діях на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці згідно довідки за період з жовтня 1962р. по листопад 1962р. та з травня 1963р. по липень 1963р. на теплоході-рефрежераторі «Кура» і встановлена надбавка як учаснику бойових дій з дати звернення (з 26.10.2004р.) відповідно Закону України «Про статус та соціальний захист ветеранів війни».

З 06.12.2004р. по теперішній час позивач отримує надбавку до пенсії як інвалід війни 2 групи на підставі особистого звернення до управління з заявою від 06.12.02004р. про перерахунок пенсії як інваліду війни з додаванням копії посвідчення інваліда війни 2 групи серія Б №381008 виданого 06.12.2004р., довідки МСЕК №029139 від 02.12.2004р. про визнання у заявника 2 групи інвалідності зв'язаної з виконанням повинності військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку та копії свідоцтва про хворобу №801/2019 від 27.04.1964р.

Позивач 19.10.2011р. звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії по стажу на підставі довідки Костянтинівського об'єднаного міського військового комісаріату №1289 від 18.10.2011р. про участь в бойових діях за період з 28.08.1962р. по 28.11.1963р.

В матеріалах пенсійної справи міститься також довідка Костянтинівського об'єднаного міського військового комісаріату від 14.10.2004р. №4/956 згідно якої позивач з жовтня 1962р. по листопад 1962р. та з травня 1963р. по липень 1963р. приймав участь у бойових діях на теплоході-рефрежераторі «Кура».

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 26 серпня 2004 року встановлено, що позивач в період часу з жовтня 1962 року по листопад 1962 року та з травня 1963 року по червень 1963 року був прикомандирований та знаходився на рефрижераторному теплоході "Кура".

У відповідності до вимог ст.101 Закону України N 1788-XII «Про пенсійне забезпечення»(далі - ЗУ№1788-ХІІ) ч. 1 ст. 44 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV (далі ЗУ №1058-ІV) відповідачем 26.10.2011р. вих. №1378/05 направлено запит до комісаріату для підтвердження періоду служби в складі діючої армії в період бойових дій у зв'язку з наданням довідок з різним періодом участі у бойових діях.

08.09.2017 року листом №20634/03/07-46 відповідач повторно звернувся до військового комісаріату для підтвердження періоду служби в складі діючої армії в період бойових дій у зв'язку з наданням довідок з різним періодом участі у бойових діях.

Листом від 21.09.2017 року за №5899 Костянтинівський об’єднаний міський військовий комісаріат повідомив про те, що з жовтня 1962 року по листопад 1962 року та з травня 1963 року по липень 1963 року відповідно є періодом безпосередньої участі позивача у бойових діях.

Суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про те, що до компетенції відповідача не входить встановлення факту участі у бойових діях. За таких обставин, дії відповідача щодо відмови у зарахування всього періоду часу з 01.08.1962 року по 30.11.1963 року, окрім періоду часу з жовтня 1962р. по листопад 1962р. та з травня 1963р. по липень 1963р., що підтверджено документами наявними в пенсійній справі, як періоду участі позивача у бойових діях, є правомірним.

Довідка Костянтинівського об'єднаного міського військового комісаріату №1289 від 18.10.2011р. не містить в собі відомостей про те, що нею скасовується довідка Костянтинівського об'єднаного міського військового комісаріату від 14.10.2004р. №4/956 згідно якої позивач з жовтня 1962р. по листопад 1962р. та з травня 1963р. по липень 1963р. приймав участь у бойових діях на теплоході-рефрежераторі «Кура» , а тому висновок позивача про те, що дійсним носієм інформації про участь в бойових діях за період з 28.08.1962р. по 28.11.1963р. є саме довідка Костянтинівського об'єднаного міського військового комісаріату №1289 від 18.10.2011р., колегія суддів вважає безпідставним. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на ті обставини, що листом від 21.09.2017 року за №5899 Костянтинівський об’єднаний міський військовий комісаріат підтвердив, що безпосередньою участю позивача у бойових діях є період з жовтня 1962 року по листопад 1962 року та з травня 1963 року по липень 1963 року.

Статтею 56 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. До стажу роботи зараховується також: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; (пункт "а" частини третьої статті 56 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 17.06.93 р. N 3284-XII) б) творча діяльність осіб, передбачених пунктом "в" статті 3 цього Закону. в) військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби; (пункт "в" частини третьої статті 56 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 23.12.2015 р. N 901-VIII) г) служба у воєнізованій охороні, в органах спеціального зв'язку і в гірничорятувальних частинах, незалежно від відомчої підпорядкованості та наявності спеціального або військового звання; д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі; е) тимчасова непрацездатність, що почалася у період роботи; є) час догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду; ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку; з) період проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років. При збільшенні розміру пенсії за віком за кожний рік роботи (стаття 19) поряд з роботою враховуються також періоди, передбачені пунктами "а" - "ж" цієї статті і статтями 57 - 61 цього Закону. Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах (статті 13 і 14) (частина п'ята статті 56 в редакції Закону України від 22.04.93 р. N 3128-XII).

Тобто, чинним законодавством не передбачено зарахування до стажу роботи періоду невикористаних відпусток, а тому судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позову в частині зобов’язання відповідача перерахувати пенсію у зв’язку з наявністю у позивача невикористаних відпусток.

Статтею 3 Закону України «Про відпустки» встановлено, що за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки. У разі звільнення працівника у зв'язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки.

Аналіз наведеної норми дозволяє дійти висновку про те, що у разі надання за бажанням працівника невикористаної відпустки, безпосередньо змінюється дата звільнення.

Наведена норма не містить в собі приписів щодо зарахування до стажу роботи періоду невикористаних відпусток, за які було виплачено компенсацію.

За таких обставин, посилання позивача на положення ст.3 Закону України «Про відпустки» суд апеляційної інстанції вважає безпідставним.

За відсутності правових підстав для включення до стажу роботи позивача періоду невикористаних відпусток, посилання останнього на показання свідків, судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, про те що судом першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 грудня 2017 року у справі № 233/3458/17 - залишити без задоволення.

Постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 грудня 2017 року у справі № 233/3458/17 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина постанови прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 14 березня 2018 року.

Повне судове рішення складено 15 березня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 14 березня 2018 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Гаврищук Т.Г.

Судді: Блохін А.А.

ОСОБА_1