Постанова № 72740831, 14.03.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 року справа № 805/3333/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Сухарька М.Г., Гаврищук Т.Г., Ястребової Л.В., при секретареві судового засідання – Чернявській К.Г., за участю представника відповідача – ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року в справі № 805/3333/17-а (головуючий І інстанції Тарасенко І. М.) за позовом Публічного акціонерного товариства «Дружківський машинобудівний завод» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 11 вересня 2017 року № 00393512,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Дружківський машинобудівний завод» звернулось до суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 11 вересня 2017 року № 00393512 про нарахування штрафних санкцій за порушення строку сплати грошового зобов’язання з орендної плати за землю з юридичних осіб у розмірі 2710039,72 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено, внаслідок чого скасовано спірне рішення податкового органу.

Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На обґрунтування своєї апеляційної скарги податковий орган зазначає, що камеральною перевіркою встановлено порушення ПАТ «Дружківський машинобудівний завод» норм пункту 57.1 статті 57, пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України щодо несвоєчасної сплати сум узгоджених податкових зобов’язань по орендній платі з юридичних осіб за 2014-2016 роки, у результаті чого було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення. Апелянт також наголошує, що нормами Кодексу не передбачено пільг зі сплати орендної плати за землю. Тому до позивача правомірно застосовано штрафні санкції.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник позивача до апеляційного суду не прибув, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вважає за необхідне у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, а постанову суду залишити без змін з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Дружківський машинобудівний завод» (далі – позивач, товариство, ПАТ «ДМЗ») як платник податків перебуває на обліку Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області.

Посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі – відповідач, податковий орган, ГУ ДФС) проведено камеральну перевірку товариства з питання своєчасної сплати узгоджених податкових зобов’язань з орендної плати за 2014-2016 роки, про що складено акт від 29 серпня 2017 року № 66/05-99-12-10/00165669.

Згідно з висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем термінів сплати самостійно визначених грошових зобов’язань з орендної плати за вказаний період протягом передбачених законодавством строків.

На підставі цього акту перевірки відповідачем було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 11 вересня 2017 року № 00393512, яким до позивача застосовано штраф у сумі 2710039,72 грн за несвоєчасну сплату самостійно узгодженого податкового зобов’язання в розмірі 20%.

Вважаючи, що наведене рішення прийнято ГУ ДФС всупереч нормам податкового законодавства, ПАТ «ДМЗ» звернулось до суду за захистом свого порушеного права.

Підпунктом 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України (далі – ПК України) визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з вимогами пп. 14.1.175 цієї статті податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

За приписами пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нормою пункту 287.3 статті 287 ПК України передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, 02 вересня 2014 року прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII (далі – Закон № 1669-VII).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1669-VII період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування» від 17 травня 2016 року внесено зміни до Закону № 1669-VII, які набрали чинності 08 червня 2016 року.

На підставі цих змін положення Закону № 1669-VII викладені в наступній редакції:

- стаття 6: звільнити суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону;

- стаття 7: скасувати орендну плату за користування державним та комунальним майном і концесійний платіж за право на створення (будівництво) та/або управління (експлуатацію) державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, розташованим у населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону;

- частина 4 статті 4: перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.

Наведені переліки затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1085-р від 07.11.2014.

Отже, пільга щодо звільнення від сплати орендної плати за користування земельними ділянками, зокрема, у місті Дружківці Донецької області, існувала до 07 червня 2016 року, тобто, до внесення відповідних змін у статтю 6 Закону № 1669-VII.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем до податкового органу засобами електронного зв’язку надана уточнююча податкова декларація з орендної плати за землю № НОМЕР_1 від 01.02.2017, якою зменшено податкове зобов’язання з 14.04.2014 по 31.12.2014 на суму 3969369,09 грн, уточнюючу податкову декларацію з орендної плати за землю № НОМЕР_2 від 31.01.2017, якою зменшено податкове зобов’язання з січня 2015 року по 31.12.2015 у розмірі 6945037,95 грн та уточнюючу податкову декларацію з орендної плати за землю № НОМЕР_3 від 31.01.2017, на яку зменшено податкове зобов’язання з січня 2016 року по 07.06.2016 у сумі 4340069,33 грн. Загальна сума, якою зменшено податкове зобов’язання з 14 квітня 2014 року по 07 червня 2016 року складає 15254476,37 грн.

Посилання апелянта щодо відсутності податкових пільг зі сплати орендної плати з фізичних осіб спростовуються колегією суддів з огляду на те, що Перехідними положеннями Закону № 1669-VII, у чинній у спірний період редакції, визначено дію законів та інших нормативно-правових актів України, у тому числі ПК України, у частині, що не суперечить цьому Закону. Отже регламентована цим Законом податкова пільга діє незалежно від наявності відповідної норми в Податковому кодексі України.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджує викладений в оскаржуваній постанові висновок щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ «Дружківський машинобудівний завод», шляхом скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 11 вересня 2017 року № 00393512.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статями 139, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року в справі № 805/3333/17-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Дружківський машинобудівний завод» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 11 вересня 2017 року № 00393512 – залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року в справі № 805/3333/17-а – залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 14 березня 2018 року. Повний текст постанови складений 15 березня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після складення повного тексту в порядку, визначеному ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів М. Г. Сухарьок

ОСОБА_2

ОСОБА_3