Рішення № 72739698, 13.03.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2018 року м. Чернігів Справа № 825/797/18

Чернігівський окружний адміністративний суду складі:

головуючого судді Клопота С.Л.,

за участю секретарі Роговець М.О.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та просить:

1. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугою років.

2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років виходячи із пільгового заліку вислуги років з часу звернення за її призначенням.

Позов мотивовано тим, що позивач звернувся до ГУ ПФУ у Чернігівській області з належним пакетом документів для призначення пенсії за вислугою років у відповідності до вимог ст.23 Закону України "Про державну кримінально-виконавчу службу України".

Проте, відповідно до листа ГУ ПФУ у Чернігівській області у призначенні зазначеного виду пенсії позивачу було відмовлено через порушення порядку подання документів.

Крім того, повідомлено, що Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, заяви про призначення пенсії за вислугу років особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України через уповноважені структурні підрозділи відповідних Міністерств та Служб.

На виконання вимог закону, а також роз‘яснень Пенсійного фонду позивач звернулася до Державної установи «Чернігівська виправна колонія №44» з приводу призначення пенсії за вислугою років, внаслідок чого було підготовлено повний пакет документів для призначення пенсії за вислугою років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та направлено його до ГУ ПФУ у Чернігівській області для виконання.

Листом ГУ ПФУ у Чернігівській області від 22.12.2017, позивачу було відмовлено у призначенні пенсії, з підстав, оскільки календарна вислуга років на день звільнення складала у календарному обчисленні 21 рік, 18 днів, що не є достатнім для призначення пенсії, з чим позивач не погоджується.

Позивач вказує, що право на пенсію за вислугою років не ставиться в залежність від наявності відповідної кількості виключно календарної вислуги, а тому на час звернення із заявою про призначення пенсії наявна вислуга років, необхідна для призначення пенсії на підставі ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Відповідно відмова відповідача у зарахуванні позивачу пільгової вислуги років при призначенні пенсії не ґрунтується на вимогах закону та є протиправною, оскільки порушує конституційні права на належний соціальний захист, передбачені ст. 46, 64 Конституції України.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.02.2018 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного письмового провадження.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали посилаючись на підставі викладені в позовній заяві.

Представник третьої особи Державної установи «Чернігівська виправна колонія №44» проти задоволення позову не заперечувала.

Представник відповідача ГУ ПФУ у Чернігівській області до судового засіданні не з’явився. Про розгляд справи сповіщався. Причину неявки суду не повідомив.

Представником відповідача подано відзив на позов, в яких останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що дії відповідача правомірні та такі, що повністю узгоджуються з нормами чинного правового регулювання спірних правовідносин.

Представник третьої особи Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України до судового засіданні не з’явився. Про розгляд справи сповіщався. Причину неявки суду не повідомив.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача та третьої особи Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно наказу від 26.09.2017 №1550/С-17, відповідно до п.7 ч.1 ст.77 Закону України "Про державну кримінально-виконавчу службу України" позивач ОСОБА_1 звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України (за власним бажанням).

Згідно цього ж наказу, вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становить 21 років 00 місяців та 18 днів.

У пільговому обчисленні вислуга років становить 27 років та 1 місяць та 2 дні.

Після звільнення зі служби позивач звернулася до ГУ ПФУ у Чернігівській області з пакетом документів для призначення пенсії за вислугою років у відповідності до вимог ст.23 Закону України "Про державну кримінально-виконавчу службу України".

Листом ГУ ПФУ у Чернігівській області від 6.10.2017 у призначенні зазначеного виду пенсії позивачу було відмовлено через порушення порядку подання документів. Крім того, повідомлено, що Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, заяви про призначення пенсії за вислугу років особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України через уповноважені структурні підрозділи відповідних міністерств та служб.

На виконання вимог закону, а також роз‘яснень Пенсійного фонду позивач звернулася до Державної установи «Чернігівська виправна колонія №44» з приводу призначення їй пенсії за вислугою років.

У відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 було підготовлено повний пакет документів для призначення пенсії за вислугою років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та направлено його до ГУ ПФУ у Чернігівській області для виконання.

Листом ГУ ПФУ у Чернігівській області від 22.12.2017, позивачу було відмовлено у призначенні пенсії, оскільки календарна вислуга років на день звільнення складала 21 рік та 18 днів, що не є достатнім для призначення пенсії.

Не погоджуючись з вказаною відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

В силу ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, функціями соціальної держави є забезпечення й захист соціальних прав людини; соціальний захист населення; вирівнювання соціального стану суб'єктів суспільних відносин.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.

При цьому, держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Так, згідно п. "б" ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" право на пенсійне забезпечення мають, в тому числі, звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України. Особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховується служба в органах внутрішніх справ, поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду (п."б" ч.1 ст.17 Закону). Відповідно пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д", "ж" ст.1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з жовтня 2016 року по 30.09.2017 і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше (п. "а" ч.1 ст.12 Закону).

Військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби (ч.1 ст.2 вказаного закону).

З аналізу наведених норм права вбачається, що Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" чітко визначено умови призначення пенсії за вислугу років (ст.12) та види служби і періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії (ст.17).

В свою чергу, ст.17-1 визначено, що порядок обчислення вислуги років встановлюється Кабінетом Міністрів України. Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії визначається постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей", яка в свою чергу визначає які саме види служби зараховуються до вислуги років, та які саме види служби і в яких коефіцієнтах зараховуються на пільгових умовах.

З аналізу вищевказаних норм можна зробити висновок, що колізії в нормативно-правових актах відсутні і законодавець чітко описав умови для призначення пенсії за вислугу років, а інакше розуміння та трактування цих нормативно-правових актів виключається.

Як вбачається з наказу від 26.09.2017 № 1550/С-17 станом на день звільнення позивач мала 21 рік 00 місяців 18 днів вислуги років у календарному обчисленні і 27 років 01 місяць 2 дні — у пільговому обчисленні.

За законодавством, для призначення пенсії позивачу при звільненні 02.10.2017 її календарна вислуга має складати: 23 календарних роки і більше.

Зазначене передбачено ст.12 вказаного вище закону, яка встановлює, що пенсія за вислугу років призначається, зокрема, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" ст.1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у ч.3 ст.5 цього закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 01.10.2016 по 30.09.2017 і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше.

Тобто, законодавча норма, яка визначає умови призначення пенсії за вислугу років, чітко регламентує питання необхідної тривалості вислуги років і при цьому підкреслює — яка саме вислуга років враховується для визначення права на призначення такого виду пенсії.

При цьому чіткого визначення в національному законодавстві поняття "календарний рік" не має, однак колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у своєму рішенні визначила, що календарний рік - це проміжок часу з 1 січня по 31 грудня, який триває 365 аби 366 (у високосному році) календарних днів.

В нашому випадку позивач має вислугу 21 повний календарний рік, що відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не дає їй права на призначення пенсії.

Щодо посилань позивача на ст.22 Конституції України щодо звуження прав та свобод, суд вважає, що такі посилання є некоректними, оскільки конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Тобто маються на увазі вже набуті права, а в даному випадку, вони позивачем ще набуті не були, а тому звуження її прав не відбулося.

Суд також зазначає, що відповідно до ст.13 Закону України "Про Конституційний Суд України", лише Конституційний Суд України дає висновки щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, при цьому що жодних висновків щодо неконституційності змін до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" Конституційним Судом України зроблено не було. А отже, відповідні зміни до ст.12 Закону №2262 є такими, що відповідають Конституції України. Держава може змінювати умови соціально-економічного захисту для забезпечення економічної безпеки України, що згідно з ч.1 ст.17 Конституції України є найважливішою функцією держави, аналогічна правова позиція вбачається в практиці Європейського суду з прав людини у справі ОСОБА_4 проти України від 03.06.2014.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає що дії відповідача є правомірними та такими, що повністю узгоджуються з правовими нормами регулювання спірних правовідносин, а тому у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 належить відмовити повністю.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 15 березня 2018 року.

Суддя С.Л. Клопот