Постанова № 72738986, 13.03.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/1740/14-ц

Провадження № 22-ц/779/336/2018

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Беркещук Б. Б.

Суддя-доповідач Ясеновенко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області у складі:

судді-доповідача Ясеновенко Л.В.,

суддів: Бойчука І.В., Горейко М.Д.,

секретаря Мельник О.В.,

з участю представника позивача,

розглянувши справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ПАТ «Укрсоцбанк», про стягнення сплаченої заборгованості за договором кредиту, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Коломийського міськрайонного суду, постановленого суддею Беркещук Б.Б. 22 серпня 2014 року в м. Коломиї,

в с т а н о в и в :

02.04.2014 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_4 та Коломийського відділення Івано-Франківської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» про передачу іпотекодаржателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

В заяві зазначив, що 26.10.2005 року між ОСОБА_4 та АКБ «Укрсоцбанк» було укладено кредитний договір №355-19/4-310 на суму 12000 євро для придбання житла з кінцевим строком повернення 21.10.2015 року.

Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ОСОБА_4 та АКБ «Укрсоцбанк» було укладено договір іпотеки, предметом якого була квартира АДРЕСА_1, а 26.10.2005 року між ним та АКБ «Укрсоцбанк» був укладений договір поруки.

Посилаючись на те, що 05.11.2008 року ОСОБА_4 подав до банку заяву про відмову повертати кредит, а в період з 05.11.2008 року по 05.02.2014 року він, як поручитель, повністю погасив заборгованість по кредиту та відсотках, ОСОБА_3 просив у рахунок виконання зобов'язання на суму 12107,48 євро (182488,05 грн.) передати йому, як іпотеко держателю, та визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1.

13.08.2014 року ОСОБА_3 подав заяву про зміну позовних вимог та просив у рахунок виконання зобов'язання за кредитним договором №355-19/4-310 від 26.10.2005 року стягнути з ОСОБА_4 на його користь 12107,48 євро, що еквівалентно 182488,05 грн.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 22 серпня 2014 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено ПАТ «Укрсоцбанк».

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 22 серпня 2014 року позов задоволено.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 12107,48 євро, що еквівалентно 182488,05 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави 1824,88 грн. судового збору.

У апеляційній скарзі ОСОБА_4 посилається на незаконність рішення суду.

Зазначає, що суд належним чином не повідомив його про місце і час судового засідання та розглянув справу без його участі.

Оголошення про виклик до суду було опубліковано лише в друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження за останнім відомим місцем його проживання, та не було опубліковано в друкованому засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження.

Суд ухвалив заочне рішення, не врахувавши положень ст. 224 ЦПК про те, що в такому порядку може бути ухвалене рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, та якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Апелянт вказує на те, що суд безпідставно прийняв до розгляду заяву про зміну позовних вимог, оскільки ОСОБА_3 подав фактично заяву про зміну предмета позову, що можливо лише до початку розгляду справи по суті.

Відповідач також зазначає, що спірна квартира була придбана у шлюбі, а тому відповідачем у справі повинна бути і його дружина.

Крім того, суд належним чином не перевірив обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_3 щодо сплати кредиту, оскільки він, ОСОБА_4, також сплачував кредит та відсотки за користування кредитом у період, який згідно довідки банку кредит погашав ОСОБА_3

Суд також не з'ясував дотримання вимог ч.2, 3 ст.65 СК при укладенні договору поруки, зокрема наявності згоди дружини на укладення угоди.

Відповідач також вказує на те, що суд не перевірив, чи не порушуються права неповнолітньої дитини, зареєстрованої у квартирі, та не залучив до участі у справі батьків неповнолітньої чи орган, який за законом має право захищати права інших осіб.

Також апелянт вважає, що за відсутності заборгованості за кредитним договором, у ОСОБА_3, як поручителя, відсутнє право зворотної вимоги, а тому суд безпідставно задовольнив позов.

Крім того, суд не визначив вартість заставного майна та не врахував того, що права поручителя можуть бути реалізовані в позасудовий спосіб.

Просить рішення суду скасувати та закрити провадження у справі.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

За змістом п.3 ст. 3 ЦПК України (в редакції Закону № 2147 - VІІІ від 3 жовтня 2017 року) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У зв'язку з цим суд застосовує норми ЦПК України від 18 березня 2004 року, які діяли на час ухвалення оскаржуваного рішення, а справу переглядає в порядку, передбаченому ЦПК України в редакції від 3 жовтня 2017 року.

ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, однак надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його перебуванням за межами області до кінця місяця.

Представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнав та просив розглядати справу без участі відповідача, посилаючись на те, що останній протягом розгляду справи заявляв клопотання про відкладення розгляду справи за відсутності на це поважних причин.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 26.10.2005 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 було укладено договір кредиту №355-19/4-310 на суму 12000 євро, зі сплатою 13% річних з кінцевим терміном повернення 21 жовтня 2015 року.(а.с.5-10)

Для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 за кредитним договором 26.10.2005 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, предметом якого була квартира АДРЕСА_1.(т.1 а.с.10-12)

Крім того, 26.10.2005 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був укладений договір поруки, за умовами якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за невиконання ОСОБА_4 зобов'язань за договором кредиту №355-19/4-310 від 26.10.2005 року.(т.1 а.с.13)

Встановлено, що ОСОБА_4 частково погасив заборгованість за договором кредиту, однак 05.11.2008 року подав заяву керуючому відділенням «Укрсоцбанк» в м. Коломия, у якій зазначив, що не бажає в подальшому погашати кредит для придбання квартири, оскільки припинив шлюбні відносини з дружиною та не проживає у квартирі, придбаній за кредитні кошти. Також просив припинити дію кредитного договору та вирішити долю заставного майна.(т.1 а.с.19)

Також встановлено, що з листопада 2005 року по жовтень 2008 року ОСОБА_4 погашав заборгованість за договором кредиту і всього сплатив за вказаний період 3613,57 євро заборгованості по кредиту та 3946,35 євро відсотків за користування кредитом, а у період з листопада 2008 року по лютий 2014 року ОСОБА_3, як поручитель, сплатив 8386,43 євро заборгованості по кредиту та 3721,05 євро відсотків за користування кредитом, що підтверджено довідкою Коломийського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» №09.201-86/96-1740 від 10.02.2014 року.(т.1 а.с.15)

13 лютого 2014 року ОСОБА_3 направив ОСОБА_4 лист-претензію з вимогою повернути йому суму сплаченої заборгованості за договором кредиту.(т.1 а.с.17)

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно ст. 554 ЦК у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем) (п.3 ч.1 ст.512 ЦК)

Відповідно до ст. 556 ЦК після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

При таких обставинах справи суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Посилання апелянта на те, що суд безпідставно прийняв до розгляду заяву про зміну позовних вимог, оскільки ОСОБА_3 подав фактично заяву про зміну предмета позову, що можливо лише до початку розгляду справи по суті, не заслуговують на увагу, враховуючи те, що до подання заяви про зміну позовних вимог судовий розгляд не був розпочатий у зв'язку з неявкою сторін.

Не можуть бути прийняті до уваги і посилання відповідача у скарзі на порушення судом норм процесуального права, а саме, на вирішення спору в порядку заочного розгляду справи за відсутності підстав для ухвалення заочного рішення, оскільки відповідно до ч.3 ст. 309 ЦПК (чинної на час ухвалення рішення суду) та ч.2 ст. 376 чинного ЦПК порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Не є підставою для скасування рішення суду і доводи апелянта про те, що суд, належним чином не повідомив його про місце і час судового засідання та розглянув справу без його участі, враховуючи те, що заочне рішення суду було переглянуто судом першої інстанції з участю сторін, в тому числі і ОСОБА_4, який надавав пояснення та подав письмові докази на заперечення позову і такі докази були досліджені судом.

Крім того, повістки про виклик до суду надсилались відповідачу за місцем його реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК (чинної на час ухвалення рішення суду) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

У заяві про перегляд заочного рішення суду ОСОБА_4 зазначив адресу реєстрації місця проживання та не вказав фактичного місця проживання, вказавши засоби зв'язку - адресу електронної пошти.

Доводи відповідача про те, що суд не перевірив обґрунтованості вимог щодо погашення позивачем кредиту з посиланням на те, що він, ОСОБА_4, у зазначений період також вносив кошти на погашення кредиту, не заслуговують на увагу, оскільки у довідці банку від 10.02.2014 року за період з 05.11.2008 року по 05.02.2014 року відображені лише платежі, сплачені ОСОБА_3, і про повернення зазначеної у розрахунку суми за вказаний період і заявлений позов.

Безпідставними є і доводи апелянта про те, що суд не з'ясував дотримання вимог ч.ч.2, 3 ст.65 СК про необхідність згоди дружини на укладення договору поруки, не залучив її до участі у справі як відповідача, не визначив вартість заставного майна, а для з'ясування дотримання прав дитини, зареєстрованої у квартирі, не залучив орган, яким за законом надано право захищати права інших осіб, оскільки у даній справі предметом спору є повернення сплачених на погашення кредиту коштів, а не оспорювання договору поруки чи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Враховуючи вищенаведене, підстав для скасування рішення суду немає.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Коломийського міськрайонного суду від 22 серпня 2014 року - без зміни.

Постанова суду набирає законної сили з дня її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Л.В. Ясеновенко

Судді: І.В. Бойчук

М.Д. Горейко