Ухвала суду № 72738325, 14.03.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2538/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.03.2018 місто Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Світлик О.М., при секретарі судового засідання Гайданці Г.В., з участю прокурора Ісак В.М., підозрюваного ОСОБА_1, захисника – адвоката ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгороді клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області підполковника поліції ОСОБА_3, погоджене прокурором – начальником відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення прокуратури Закарпатської області старшим радником юстиції ОСОБА_4, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, що зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 «а», Тячівського району Закарпатської області, ІНФОРМАЦІЯ_5, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, у кримінальному провадженні за № 12018070000000124, відомості про яке 06.03.2018 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань,

В С Т А Н О В И В:

Старший слідчий в особливо важливих справах СУ ГУНП в Закарпатській області підполковник поліції ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором – начальником відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення прокуратури Закарпатської області старшим радником юстиції ОСОБА_4, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, у кримінальному провадженні за № 12018070000000124, відомості про яке 06.03.2018 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що 06.03.2018 року, о 14 год. 20 хв., водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки «Mercedes-Benz C220», реєстраційний номерний знак Польської Республіки WSCVR47, рухаючись по вул. Джона Ленона в с. Калини, Тячівського району, в напрямку с. Ганичі Тячівського району, діючи всупереч вимогам п. п. 2.3 «б», 12.3, 12.4 та 12.4 «б» Правил дорожнього руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася, тобто під час виїзду з прилеглої праворуч другорядної дороги вантажного автомобіля марки «ІVECO», моделі «МР440 Е43 Т», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5, не прийняв міри для зменшення швидкості та зупинки свого транспортного засобу, а навпаки різко зманеврував ліворуч, внаслідок чого виїхав на зустрічну смугу руху, де біля будинку № 40 виїхав на ліве узбіччя, де на містку будинку № 36 допустив наїзд на малолітню ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди малолітня ОСОБА_6 від отриманих травм померла в кареті швидкої допомоги. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. п. 2.3 «б», 12.3, 12.4 та 12.4 «б» Правил дорожнього руху, якими визначено: п. 2.3 «б» ПДР – для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов’язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; п. 12.3 ПДР – у разі виникнення перешкоди або небезпеки для руху, яку водій об’єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди; п. 12.4 ПДР – у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.; п. 12.9 «б» ПДР – водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7. Невиконання водієм ОСОБА_1 вказаних вимог Правил дорожнього руху знаходиться в прямому причинному зв`язку з наслідками, а саме, отриманням малолітньою ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до її смерті.

Таким чином, за твердженням органу досудового розслідування своїми діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили смерть потерпілого

13.03.2018 року ОСОБА_1 у встановленому ст. ст. 276-278 КПК України порядку повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Слідчий у клопотанні зазначає, що приймаючи до уваги вищевикладене та те, що підозрюваний ОСОБА_1, перебуваючи на волі, з метою переховування від органів досудового розслідування та суду може виїхати за межі України, чим самим ухилятися від виконання покладених на нього процесуальних обов’язків, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому кримінальному провадження, а також те, що він вчинив тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, а застосування більш м’яких запобіжних заходів – особисте зобов’язання, особиста порука, домашній арешт та застава будуть не достатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту, а тому, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, та недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, дає підстави для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

На підставі викладеного слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

У даному судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив задовольнити, посилаючись на наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваному ОСОБА_1 обґрунтовано інкриміновано вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а також, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які наведені у внесеному клопотанні.

Захисник підозрюваного – адвокат ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечив щодо внесеного клопотання, пояснивши, що з даним клопотанням сторона захисту категорично не згідна. Зауважив, що жодний із ризиків, зазначених у клопотанні, не існує, оскільки в сторони обвинувачення та суду немає законних підстав вважати, що підозрюваний буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, підозрюваний не може, оскільки всі докази стороною обвинувачення за цей період вже зібрані та вилучені, речові докази у провадженні зберігаються у слідчого, а також ризик незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні також не підтверджений належними доказами. Крім того, захисник зазначив, що сторона обвинувачення у своєму клопотанні і сама не вказує на існування цих ризиків, констатуючи факт їх відсутності, тобто стороною обвинувачення визнано факт відсутності підстав для застосування відносно ОСОБА_1 такого запобіжного заходу. За твердженням захисника свої процесуальні обов’язки його підзахисний виконує належним чином, а саме, від слідства та суду не переховується, вчасно прибуває на виклики слідчого та у судові засідання, за межі області не виїжджає, паспорта для виїзду за кордон не має, постійно мешкає за однією адресою, за місцем проживання характеризується виключно позитивно, раніше не судимий, проживає разом з батьками, із свідками у справі стосовно їх показань не спілкується, і ніяким чином на них не впливає, тобто його підзахисний жодних дій, які б підпадали під ознаки ризиків, визначених ст. 177 КПК України, не вчиняв. Захисник також зауважив, що до клопотання слідчого не додано жодного суттєвого доказу, який би підтверджував пред’явлення обґрунтованої підозри, а також про підстави тримання особи під вартою. На думку захисника підозра ОСОБА_1 висунута тільки на суб’єктивній оцінці слідчим протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та схеми до нього. У матеріалах справи відсутні висновки судово-автотехнічної експертизи про те, що стало причиною ДТП з технічної точки зору, слідчим не надано належної оцінки діям водія вантажного автомобіля, який раптово створив перешкоду для руху автомобілю під керуванням ОСОБА_1 Зазначив, що як на ризик сторона обвинувачення вказує на те, що нібито підозрюваний ОСОБА_1, будучи обізнаним про міру покарання за вчинене кримінальне правопорушення, може переховуватися від слідства та суду, при цьому захисник звертає увагу на те, що правопорушення вчинене ще 06.03.2018 року, а підозра оголошена його підзахисному тільки 13.03.2018 року, тобто якби у нього був намір ухилятися від слідства, то за цей час у нього були всі можливості для цього, але жодних дій, які б давали підстави суду для такого висновку, підозрюваний ОСОБА_1 не вчиняв, а навпаки після дорожньо-транспортної пригоди він залишався на місці пригоди, на всі виклики слідчого з’являвся своєчасно. Захисник вважає жодним чином не обґрунтованим та недоведеним, що застосування більш м’яких запобіжних заходів буде недостатнім для запобігання ризикам, тим більше, в доданих до клопотання матеріалах, дані про такі обставини відсутні, а тому, на його думку, наявними всі підстави для застосування, у відповідності до ч. 4 ст. 194 КПК України, більш м’якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. З посиланням на викладене захисник просив відмовити у задоволенні внесеного клопотання та розглянути можливість застосування відносно його підзахисного альтернативного запобіжного заходу, а саме, у виді особистого зобов’язання або домашнього арешту у нічний час.

Підозрюваний ОСОБА_1 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні внесеного клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Заслухавши позиції прокурора з приводу внесеного клопотання, підозрюваного та його захисника, дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що згідно з даними з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12018070000000124, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.03.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

У рамках даного кримінального провадження 13.03.2018 року повідомлено про підозру ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Відповідно до вимог п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України запобіжний захід є заходом забезпечення кримінального провадження.

Статтею 177 КПК України регламентовано, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Як роз’яснено у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» від 25.04.2003 року № 4, запобіжні заходи застосовується за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв’язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають з норм КПК України, і його належної поведінки. У п. 13.3 даної постанови зазначено, що обов’язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м’які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого. Це можливо, коли особа немає постійного місця проживання, зловживає спиртними напоями чи вживає наркотичні засоби, продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв’язки негативного характеру, порушила умови запобіжного характеру, не пов’язаного з позбавленням волі, раніше ухилялася від слідства, суду чи виконання судових рішень.

Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м’яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим – тримання під вартою.

За приписами ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м’який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов’язки, передбачені частиною п’ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Під час розгляду клопотання встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів та санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженню доказами.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з практики Європейського суду з прав людини та вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру, та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів щодо можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_1 інкримінованого йому злочину, містяться в їх сукупності в матеріалах, здобутих в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні та долучених до клопотання.

Приймаючи вказані дані з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення, слідчий суддя вважає їх достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину на даній стадії досудового розслідування.

Водночас, слідчий суддя констатує, що під час вирішення питання щодо застосування запобіжних заходів оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб встановити чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя враховує тяжкість покарання за ч. 2 ст. 286 КК України, дані про особу підозрюваного ОСОБА_1, який раніше не судимий, є молодим за віком, наявність у нього постійного місця проживання, який фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 «а», Тячівського району Закарпатської області, разом з своєю сім’єю (батьками та сестрами), сімейний стан підозрюваного, який має досить міцні соціальні зв’язки, за місцем проживання характеризується позитивно. Також слідчий суддя бере до уваги ту обставину, що підозрюваний ОСОБА_1 затриманим у порядку, визначеному ст. ст. 208, 209 КПК України, не був, а сам злочин, у вчиненні якого він підозрюється, відноситься до необережних.

Крім того, вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1, слідчий суддя також враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув’язнення.

Оцінюючи доводи сторони кримінального провадження з боку обвинувачення про необхідність застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя констатує, що стороною обвинувачення не доведено, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Виходячи з встановлених слідчим суддею обставин, з урахуванням даних про особу підозрюваного, слідчий суддя вважає, що в силу характеру діяння, в якому підозрюється ОСОБА_1, та потреби у встановлені істини у кримінальному провадженні, прокурором доведено обставини, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, зокрема, обґрунтованість підозри на даному етапі досудового розслідування та необхідність запобігання ризику переховування від органу досудового розслідування та суду, але не доведено обставини, передбачені п. 3 ч. 1 цієї статті, а тому в задоволенні клопотання про застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під варту слід відмовити.

Разом з тим, приймаючи до уваги наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, слідчий суддя вважає за можливе застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: смт. Дубове, вул. Чапаєва, 14 «а», Тячівського району Закарпатської області, з 23.00 год. до 07.00 год. наступної доби, оскільки саме такий запобіжний захід буде достатнім та зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків та запобігти вищезазначеному ризику.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Згідно з ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Разом з тим, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного ОСОБА_1 обов’язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду на їх першу вимогу; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в’їзд в Україну.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 186, 194, 196, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області підполковника поліції ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1.

Застосувати відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: смт. Дубове, вул. Чапаєва, 14 «а», Тячівського району Закарпатської області, з 23.00 год. до 07.00 год. наступної доби.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України наступні процесуальні обов’язки:

прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду на їх першу вимогу;

не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в’їзд в Україну.

Встановити строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту до 11 травня 2018 року, включно.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.

Роз’яснити підозрюваному ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з’являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов’язаних із виконанням покладених на нього зобов’язань, використовувати електронні засоби контролю.

Згідно з ч. 6 ст. 194 КПК України обов’язки, передбачені частиною п’ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов’язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов’язки скасовуються.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора – Ісака В.М.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області протягом п’яти днів з дня її оголошення.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали 15 березня 2018 року о 08 год. 40 хв.

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області ОСОБА_7