Ухвала суду № 7273826, 05.11.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" листопада 2009 р.                               м. Київ                                        К-28822/06

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

при секретарі: Рустам’яні Е.А.,

за участю представників:

від відповідача –Лісового А.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Криничанської МДПІ на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.07.2006 року по справі № А37/79(36/134) за позовом ТОВ «Терра»до Криничанської МДПІ про визнання рішення незаконним.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Справа розглядалась судами не одноразово.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2006 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.07.2006 року, позовні вимоги ТОВ «Терра»до Криничанської МДПІ про визнання рішення незаконним –задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 18.08.2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.11.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі Криничанська МДПІ просить скасувати судові рішення та постановити нове –про відмову в позові посилаючись на порушення судами норм матеріального прав та не дослідження всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення –без змін з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанції встановили, що працівниками Криничанської МДПІ, згідно з направленням № 124 від 11.05.2005 року, була здійснена планова документальна перевірка дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Терра»за період з 02.09.2003 року по 01.04.2005 року, висновки якої були відображені в акті №97-230/23-026/11/32640548 від 20.05.2005 року.

На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №97-230/23-026/11/32640548 від 20.05.2005 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 28224,00 грн., з яких 18816,00 грн. –основного платежу та 9408,00 грн. - штрафних фінансових санкції.

В зазначеному акті податковий орган посилається на порушення позивачем пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.4 та п.1.26 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема, у податкові зобов’язання не в повному обсязі включено виручку від реалізації продукції, а саме з продажу товарів пов’язаним особам. Визначено, що продукція продавалась пов’язаним особам за цінами, нижчими ніж звичайні ціни на дану продукцію.

Як встановлено судами попередніх інстанції, у четвертому кварталі 2004 році позивачем реалізовано сільськогосподарську продукцію ЗАТ «Промислові регіони», а саме:

-          ячмінь за ціною 210,73 грн./т в жовтні 2004 р. та 210,56 грн./т в листопаді 2004 р.;

-          кукурудзу за ціною 265,05 грн./т в жовтні 2004 р., 264,57 грн./т, і 267,86 грн./т в листопаді 2004 р. та 268,21 грн./т в грудні 2004р.;

-          соняшник за ціною 571,88 грн./т в жовтні 2004 р. та 571 грн./т в листопаді 2004 р.

-          

Судами також встановлено, що валовий дохід позивача за 4 квартал 2004 року склав 285775,50 грн.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств» доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов’язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Згідно з п.4.1 ст.4 Закону України „Про додану вартість»база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Судами встановлено, що відповідач, на підтвердження своїх доводів, надав суду інформацію про укладені договори з продажу ідентичних товарів, що мали місце на момент укладання договорів купівлі-продажу сільськогосподарської продукції відповідно статистичних даних Управління сільського господарства і продовольства районної у смт. Кринички державної адміністрації Дніпропетровської області, але вони не містять належного аналізу економічного обґрунтування застосованих відповідачем цін для донарахування податкового зобов’язання та будь-якої оцінки зібраній інформації щодо ідентичних договорів.

У відповідності до пп.1.20.8 п.1.20 ст.1 вказаного Закону обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Крім того встановлено, що відповідач з запитом до платника податку про обґрунтування ним рівня договірних цін не звернувся, а навпаки всупереч вимогам чинного законодавства, для донарахування названого податку прийняв до уваги вищевказані статистичні дані, що виключає можливість їх співставлення в цілях оподаткування.

Частина 4 статті 70 КАС України передбачає, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч.1 ст. 71 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 вищезазначеного Кодексу встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зазначені норми права, суди правомірно та обґрунтовано не взяли до уваги посилання відповідача на статистичні дані Управління сільського господарства і продовольства районної у смт. Кринички державної адміністрації Дніпропетровської області, оскільки податковим органом ні під час перевірки, ні під час розгляду справи в судах попередніх інстанції не було доведено, що позивачем порушено податкове законодавство на момент спірних правовідносин.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з вірними висновками судів попередніх інстанції щодо наявності підстав для скасування податного повідомлення-рішення №97-230/23-026/11/32640548 від 20.05.2005 яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 28224,00 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 224, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія –

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Криничанської МДПІ залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.07.2006 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.

Головуючий:/підпис/________Шипуліна Т.М.

Судді:/підписи/________Бившева Л.І.

________Костенко М.І.

________Маринчак Н.Є.

________Усенко Є.А.

З оригіналом згідно.

Відповідальний секретар: Е.А. Рустам’ян