Постанова № 72737784, 15.03.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 237/923/16-ц Номер провадження 22-ц/775/313/2018

Головуючий у 1-ій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Азевич В.Б.

Категорія 23

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2018 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого-судді Азевича В.Б.,

суддів:Агєєва О.В., ОСОБА_2,

за участю секретаря Кіпрік Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Бахмут Донецької області цивільну справу № 237/923/16-ц за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Агро Ресурс» про розірвання договору оренди землі та зобов’язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Агро Ресурс» на рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 20 листопада 2017 року (суддя Ліпчанський С.М., рішення ухвалено в приміщенні суду в м. Курахове Донецької області),-

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Мар’їнського районного суду Донецької області з позовною заявою до ПрАТ «ОСОБА_4 ресурс» про припинення договору оренди землі та зобов’язання вчинити певні дії. Свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідач порушує умови договору оренди землі – несвоєчасно сплачує орендну плату, як це встановлено договором оренди від 15 березня 2011 року, який був укладений між ОСОБА_5 - спадкодавцем, після смерті якої він 03 жовтня 2014 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом.

08.12.2016 року до суду першої інстанції надійшла заява ОСОБА_3 про уточнення позовних вимог, з урахуванням якої позивач просив: - припинити шляхом розірвання договір оренди землі № 674 від 15.03.2011 року, укладений між ОСОБА_5 та ПрАТ «ОСОБА_4 ресурс», предметом якого є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Максимільянівської селищної ради Мар'їнського району Донецької області, площею 3,090 га, у тому числі ріллі 3,0900 га, кадастровий номер 1423385000:03:000:0772, право власності на яку визнано за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виданого Курахівською Державною нотаріальною конторою від 03.10.2014 року; - зобов'язати ПрАТ «ОСОБА_4 ресурс» виплатити ОСОБА_3 орендну плату за 2016 рік до кінця поточного року.

Ухвалою суду від 17.08.2017 року скасоване заочне рішення від 13.03.2017 року по даній справі та справу призначено до розгляду в загальному порядку.

Рішенням Мар'їнського районного суду Донецької області від 20 листопада 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Договір оренди землі № 674 від 15.03.2011 року, укладений між ОСОБА_5 та ПрАТ «ОСОБА_4, предметом якого є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Максимільянівської селищної ради Мар'їнського району Донецької області, площею 3,090 га, у тому числі ріллі 3,0900 га, кадастровий номер 1423385000:03:000:0772, право власності на яку визнано за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виданого Курахівською Державною нотаріальною конторою від 03.10.2014 року припинено шляхом розірвання.

Зобов'язано ПрАТ «Агро Ресурс» виплатити ОСОБА_3 орендну плату за 2016 рік до кінця поточного року.

Стягнуто з ПрАТ «Агро Ресурс» на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору в розмірі 551,20 грн.

Не погодившись з таким судовим рішенням ПрАТ «Агро Ресурс» подало апеляційну скаргу, в якій, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що позивачем не було подано письмової заяви саме про зміну предмету та підстав позову, що не відповідає приписам процесуального закону, а тому позов підлягає вирішенню за первісними заявленими вимогами. Вважає, що під час судового засідання представник позивача змінив предмет і підставу позову, що по суті є пред’явленням нового позову, оскільки у первісному позові позивач вимагав визнати договір оренди земельної ділянки припиненим з 1 квітня 2015 року, оскільки сам з цього часу її обробляє, а також - стягнути пеню та моральну шкоду з ПрАТ «Агро Ресурс». Тому, на думку відповідача, оскаржуване судове рішення є незаконним, прийнятим з порушенням норм процесуального законодавства.

Від ПрАТ «Агро Ресурс» надійшла заява розглянути справу за відсутності представника товариства.

Представник повивача ОСОБА_6 просила апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення без змін з підстав, які вона зазначала у своїх письмових запереченнях від 14 лютого 2018 року.

Згідно із частиною 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення без змін.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданого 03 жовтня 2014 року Курахівською державною нотаріальною конторою, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 3,090 га у межі згідно з планом, розташованої на території Максимільянівської сільської ради Мар’їнського району Донецької області, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ДН № 186333, виданого 12 квітня 2007 року, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер НОМЕР_1: 03:000:0772).

Між померлою матір'ю позивача ОСОБА_5 та ПрАТ «ОСОБА_4 ресурс» 15 березня 2011 року був укладений договір оренди землі № 674.

Відповідно до вищевказаного договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Максимільянівської сільської ради Мар'їнського району Донецької області. Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку (п. 1). В оренду передається земельна ділянка площею 3,090 га. Кадастровий номер НОМЕР_1: 03:000:0772 (п. 2).

Вказаний договір укладено на 10 років. Початок дії договору - з моменту державної реєстрації, закінчення - 15 березня 2021 року (п. 8). Орендна плата вноситься в такі строки: у натуральній формі з 01 січня по 31 грудня звітного року; у грошовій формі з 01 вересня по 31 грудня звітного року (п. 11). У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення (п. 14). Земельна ділянка передається в оренду для вирощування товарної сільськогосподарської продукції (п. 15). Цільове призначення земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва (п. 16). Передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення. Земельну ділянку передано на підставі державного акту ДН № 186333, виданого 12.04.2007 року Мар’їнською РДА (п. 18).

До вказаного договору доданий акт приймання - передачі земельної ділянки від 15 березня 2011 року згідно договору оренди землі № 674 від 15 березня 2011 року, підписаний сторонами договору.

1 квітня 2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій повідомляв, що оскільки відповідач прострочив виплату орендної плати терміном на 3 місяці, згідно тих строків, які були встановлені договором оренди землі № 674, а саме до 31 грудня 2014 року, він в односторонньому порядку відмовляється від договору. З огляду на це, вимагав сплатити заборгованість по орендній платі, пеню та повернути дану земельну ділянку за Актом приймання-передачі в особисте користування. Вказану заяву зареєстровано за вх. № 58 від 1 квітня 2015 року.

28 серпня 2015 року позивач пвоторно звернувся до відповідача з заявою, в якій повідомляв, що договір оренди № 674 від 15 березня 2011 року є розірваним з 1 квітня 2015 року на підставі ст. 782 Цивільного кодексу України, тому попереджав відповідача про те, що подальше використання земельної ділянки без договору оренди є незаконним. В цій заяві зазначив вказані вище вимоги. Заяву зареєстровано за вх. №241 від 28 серпня 2015 року.

Крім того, 03 вересня 2015 року позивач знову звернувся до відповідача з заявою, в якій просив надати довідку про невиплату орендної плати за 2014 рік, а також повідомляв про те, що після розірвання договору оренди відповідач не має законного права на засів та оброблення даної земельної ділянки, тому з осені 2015 року позивач має намір засіяти її пшеницею. Вказану заяву зареєстровано за вх. №245 від 3 вересня 2015 року.

На час розгляду справу судом відповідачем відповіді на жодну із вищевказаних заяв не надано.

Земельна ділянка позивача залишилась незасіяною, тому з осені 2015 року позивач засіяв дану земельну ділянку озимою пшеницею.

Оскільки відповідач відмовляється в добровільному порядку після розірвання договору оренди землі № 674 з 1 квітня 2015 року припинити право оренди в Державній реєстраційній службі та передати дану земельну ділянку позивачу в особисте користування, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає за можливе погодитися з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно частинам 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Основним доводом скарги відповідача є те, що позивач нібито змінив предмет та підстави позову. Проте вказане твердження не ґрунтується на процесуальному законі.

Як передбачено частиною 2 статті 31 ЦПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 27 цього Кодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред'явити зустрічний позов.

Позов у цивільному процесі - це письмово оформлена та адресована суду письмова вимога, яка складається з вимоги процесуального характеру (відкрити провадження по справі) і вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право).

Предметом позову є матеріальний зміст позовних вимог позивача, проявляється в матеріально-правовій заінтересованості - отримати певне матеріальне благо, а саме, домогтися для себе поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного права, законного інтересу, тобто отримати певне майно, благо, встановити певний стан, обставини або, навпаки, не допустити їх порушення.

У даному випадку, позовною вимогою є припинення оренди земельної ділянки. У первісному позові позивач просив «зобов’язати відповідача припинити право оренди земельної ділянки».

В остаточній заяві про уточнення позовних вимог, які і розглядав суд першої інстанції, позивач просить припинити спірний договорі оренди шляхом розірвання.

Підстава позову - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які об'єктивуються у поданих доказах. Під підставами позову, які згідно зі ст. 31 ЦПК може змінити лише позивач, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону, яку суд може замінити, якщо її дія не поширюється на дані правовідносини.

Позивач свої вимоги про розірвання (припинення) договору оренди, як у первісній заяві, так і у остаточній заяві про уточнення позовних вимог, обґрунтовував несплатою орендної плати.

Зазначені процесуальні дії позивача не можна розглядати як нові позовні вимоги, які мають бути оформлені письмовою заявою у відповідності з ЦПК і одночасною відмовою від раніше заявлених вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Як передбачено частиною 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно частині 1 статті 24 цього закону орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Як вбачається з заяви ПрАТ «Агро Ресурс» про перегляд заочного рішення, орендна плата за 2014, 2015 роки була виплачена позивачеві 04 лютого 2016 року, тобто визнає факт систематичної несплати орендної плати (а. с. 85).

Посилання відповідача на те, що орендна плата була своєчасно нарахована, однак позивач звернувся за нею лише 04 лютого 2016 року спростовується обставинами справи – з заяв ОСОБА_3 вбачається, що він звертався до товариства з питань виплати орендної плати, починаючи з 01.04.2015 року (а. с. 17 – 26).

Частина 1 статті 34 Закону від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV передбачає, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

На вказану норму посилався у рішенні суд першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 жовтня 2017 року між товариством та ОСОБА_3 було складено акт приймання-передачі спірної земельної ділянки за яким вказана земельна ділянка була повернута йому у приданому для використання стані після збору врожаю ПрАТ «Агро Ресурс» у 2015 році (а. с. 112).

Вказані обставини свідчать про те, що орендодавець та орендар фактично домовилися щодо розірвання договору оренди земельної ділянки за згодою сторін. Проте відповідач відмовляється скласти договір про розірвання договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення та подати його для державної реєстрації Державному кадастровому реєстратору відповідно до ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр».

Отже, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, під час розгляду справи не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм процесуального права є необґрунтованими.

Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга ПрАТ «Агро Ресурс» підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін.

Керуючись статтями 368, 374, 375, 382-384 ЦПК України, Апеляційний суд Донецької області, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Агро Ресурс» залишити без задоволення.

Рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 20 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: В.Б. Азевич

Судді: О.В. Агєєв

ОСОБА_2

Повний текст постанови складений 15.03.2018 року

Суддя: В.Б. Азевич