Постанова № 72737588, 15.03.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 234/9484/17 Номер провадження 22-ц/775/347/2018

Головуючий у 1 інстанції Літовка В.В.

Суддя доповідач Тимченко О.О.

Категорія 27

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2018 року

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді: Тимченко О.О.,

суддів: Агєєва О.В., Дундар О.І.,

за участю секретаря судового засідання : Ситник Д.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Донецької області в м. Бахмуті цивільну справу № 234/9484/17 за позовом публічного акціонерного товариства «державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою позовом публічного акціонерного товариства «державний ощадний банк України»,

на заочне рішення Краматорського міського суду Донецької області від 23 листопада 2017 року (суддя Літовка В.В.) , ухваленого в приміщення Краматорського міського суду Донецької області, повний текст складено 23 листопада 2017 року ,-

В С Т А Н О В И В:

В червні 2017 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що 09 вересня 2013 року між позивачем та ПАТ «Державний обачний банк України» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №17 , згідно якого банк зобов’язався надати позичальнику на умовах Договору кредит в сумі 60 193,00 грн., а позивальник зобов’язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит в сумі 123 165,00 грн., сплатити проценти за користування кредитом в сумі 16,83 % річних та комісійні винагороди в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором. Зазначена в договорі процента ставка за кредитом є фіксованою. Кредит надається на 60 місяців з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 07 вересня 2018 року. Відповідач належним чином умови кредитного договору не виконував, в наслідок чого станом на 11 квітня 2017 року утворилась заборгованість у сумі 182 204,04 грн., із них: 102 637,50 грн. – заборгованість за основним боргом; 46 528,79 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 28 698,74 грн. - інфляційні витрати від простроченої заборгованості; 4 339,01 грн. – 3% річних прострочених сум заборгованості, яку позивач просив стягнути з відповідача.

Заочним рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 23 листопада 2018 року позовні вимогам ПАТ «Державний Ощадний банк України» задоволено частково: стягнуто із ОСОБА_1 на позивача загальну заборгованість за кредитним договором № 17 від 09.09.2013 року станом на 11.04.2017 року в сумі 149 166,29 грн., яка складається з: 1002 637,50 грн6. – заборгованість за основним боргом ; 46 528,79 грн. – заборгованість за нараховані відсотки та судові втрати в сумі 3 153,06 грн.

Не погодившись із рішенням суду, позивач публічне акціонерне товариство «Ощадбанк» подало апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення інфляційного збільшення заборгованості та 3% річних від суми заборгованості та ухвалення нового, про задоволення позову в цій частині, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. ( а.с.90-92).

Відповідач в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України в порядку частини 11 ст. 128 ЦПК України ( а.с.89).

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п.3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Підпунктом 8 п.1 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) установлено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте зазначеним вимогам у повні мірі рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіряючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 09 березня 2013 року між сторонами по справі укладений кредитний договір № 17, за умовами якого відповідач отримав в кредит грошові кошти в сумі 60 193,00 грн. та зобов’язався їх повернути впродовж 60 місяців зі сплатою відсотків в розмірі 16,83% річних. (а.с.12-15).

Банк свої зобов’язання за договором виконав та надав відповідачу вказані грошові кошти.

Відповідач, в порушення п.п. 1.5,.3.3.1,.3.3.2, 3.3.3 Договору, свої зобов’язання виконував неналежним чином, допустив виникнення заборгованості станом на 11.04.2017 року в розмірі 182 204,04 грн., з яких: 102 637,50 грн. – заборгованість за основним боргом; 46 528,79 грн. – заборгованість за нарахованими відсотками; 28 698,74 грн. – інфляційні витрати від прострочених сум заборгованості; 4 339,01 грн. – три проценти річних від суми заборгованості.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних витрат та 3% річних суд першої інстанції виходив з того, що стягнення вказаних сум не передбачено договором, укладеним між сторонами по справі.

Проте погодитись з таким висновком суду не можливо з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень статей 1054 та 1058 ЦК України зобов’язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу можуть бути лише грошові кошти, а тому при вирішенні спорів, пов’язаних з неналежним виконанням зобов’язань, що випливають із зазначених договорів, підлягає застосуванню частина 2 статті 625 ЦК України.

Виходячи із встановлених обставин, наданих сторонами доказів та вимог закону, суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині, що свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

Вирішуючи питання про розмір інфляційного збільшення заборгованості та 3% річних від суми заборгованості, апеляційний суд виходить із наступного.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач, звертаючись до суду з цим позовом, просив стягнути з відповідача інфляційне збільшення заборгованості у розмірі 28 698,74 грн. та 3% річних від суми заборгованості у розмірі 4 339,01 грн.

На підтвердження цих сум позивачем був наданий розрахунок, який приведений у зведених таблицях, в яких позивачем зазначені період, за який нараховуються суми інфляційних втрат від прострочення сум заборгованості за кредитом, суми простроченого кредиту і процентів, індекс інфляції за період нарахування,та кількість днів при нарахуванні 3% річних від прострочених сум.

Відповідачами не були надані докази на спростування цих розрахунків.

Апеляційний суд погоджується із розрахунками, наданими позивачем, оскільки вони не суперечать частині 2 статті 625 ЦК України і вважає за необхідне позов банку в цій частині задовольнити і стягнути відповідача інфляційне збільшення заборгованості у розмірі 28 698,74 грн. та 3% річних від суми заборгованості у розмірі 4 339,01 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржувалось, а тому його законність щодо стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 149 166,29 грн. , відповідно до статі 367 ЦПК України апеляційним судом не перевірялась.

Згідно частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 2, п/п 6 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги) з апеляційної скарги на рішення суду справлявся судовий збір в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

За подання апеляційної скарги банком сплачено судовий збір в розмірі 743,35 грн., апеляційна скарга була задоволена у повному обсязі, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у зазначеному розмірі.

Керуючись статтями 375, 382, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерне товариство «Ощадбанк» задовольнити.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 23 листопада 2017 року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення інфляційного збільшення заборгованості та 3% річних від суми заборгованості, скасувати.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Ощадбанк» інфляційне збільшення заборгованості у розмірі 28 698 (двадцять вісім тисяч шістсот дев’яносто вісім ) гривен 74 копійки та 3% річних від суми заборгованості у розмірі 4 339 (чотири тисячі триста тридцять дев’ять ) гривен 01 копійку.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Ощадбанк» судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 743 (сімсот сорок три) гривні 35 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення копії постанови.

Головуючий О.О.Тимченко

Судді: О.В.Агєєв

ОСОБА_2

Повний текс постанови складено 15 березня 2018 року

Головуючий: О.О.Тимченко