Постанова № 72737502, 15.03.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 234/8989/17 Номер провадження 22-ц/775/301/2018

Єдиний унікальний номер 234/8989/17

Номер провадження 22-ц/775/301/2018

Категорія 33

Головуючий у 1 інстанції Фоміна Ю.В.

Доповідач Корчиста О.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 березня 2018 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Корчистої О.І.

суддів: Агєєва О.В., Дундар І.О.

за участі секретаря Ситнік Д.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Донецької області в м. Бахмуті цивільну справу №234/8989/17 за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про встановлення факту проживання однією сім'єю та перебування на утриманні

за апеляційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області

на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 08 грудня 2017 року, ухвалене в приміщенні суду в м. Краматорську Донецької області, о 10 годині 50 хвилин,

встановив:

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про встановлення факту проживання однією сім'єю та перебування на утриманні, в якому просила встановити факт проживання однією сім'єю з її батьком ОСОБА_3 та перебування на його утриманні, а також, зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй одноразову допомогу на сім'ю у зв'язку із втратою годувальника. Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що вона за декілька років почала проживати разом із батьком та оскільки вона була неповнолітньою, то повністю була на його утриманні до дня його смерті. ІНФОРМАЦІЯ_4 її батько ОСОБА_3 загинув в результаті нещасного випадку на виробництві. Відповідачем відмовлено їй у виплаті одноразової допомоги на сім'ю у зв'язку із втратою годувальника.

Заперечуючи проти вимог позову, відповідач вказував, що при зверненні до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області позивач ОСОБА_1 доказів на підтвердження факту проживання однією сім'єю із батьком не надала. Також вказував, що ОСОБА_1 вже було раніше призначено одноразову допомогу у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві (утриманцям) в розмірі 44801,64 гривень, та щомісячні страхові виплати в розмірі 1866,74 гривень.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 08 грудня 2017 року позов задоволено: встановлено юридичний факт, а саме, що ОСОБА_1 проживала однією сім'єю з її батьком ОСОБА_3 з 2002 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4; встановлено юридичний факт знаходження позивача на утриманні годувальника - батька ОСОБА_3 по день його смерті.

В апеляційній скарзі відповідач Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області просить скасувати рішення та ухвалите нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, оскільки рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права: суд не врахував доводи відповідача відносно наданих ОСОБА_1 довідок, які вона не подавала до фонду при зверненні із заявою про нарахування їй одноразової допомоги, а також, вказані довідки викликають у відповідача сумніви, оскільки на час їх видачі в місті Горлівка Донецької області йшли бойові дії та усі адміністративні приміщення були захоплені невідомими озброєними людьми. Також вказує, що поза увагою суду залишилось те, що у довідці про склад родини позивача за адресою мешкання АДРЕСА_1 зазначена мате ОСОБА_4 та брат ОСОБА_5, її батько ОСОБА_3 у зазначеній довідці не вказаний. Крім цього, пояснення допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_4 відповідач вважає не достатніми та ні чим не підтвердженими.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області Листопад С.О., який діє на підставі довіреності, доводи, викладені в апеляційній скарзі підтримав та просив її задовольнити.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилась, повідомлялась належним чином про час та місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області виходячи з наступного.

Згідно ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі за наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3, який помер від нещасного випадку на виробництві ІНФОРМАЦІЯ_4, є батьком позивача по справі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.

З пояснень допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_7, акту обстеження матеріально-побутових умов від 25 червня 2014 року, довідки Селищного комітету «Коксохімік» від 25 червня 2014 року, суд першої інстанції встановив, що позивач ОСОБА_1 проживала разом із батьком з 2002 року і до його смерті за адресою: АДРЕСА_1.

Крім цього, судом встановлено, що позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до Постанови Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у Калінінському районі м. Горлівка від 13 червня 2014 року позивач ОСОБА_1 взята на облік як особа, яка має право на страхові виплати в разі смерті потерпілого та зареєструвати по них страхові випадки «втрата годувальника». Потерпілий ОСОБА_3 помер від нещасного випадку на виробництві, що стався ІНФОРМАЦІЯ_4.

Відповідно до Постанови Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у Калінінському районі м. Горлівка від 13 червня 2014 року ОСОБА_1 призначена сума щомісячної страхової виплати особі, яка має на неї право в разі смерті потерпілого - 1866,74 грн., період виплати з 08 квітня 2014 року по 01 липня 2014 року.

Відповідно до Постанови Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у Калінінському районі м. Горлівка від 13 червня 2014 року ОСОБА_1 призначена сума одноразової допомоги особі, яка має на це право в разі смерті потерпілого - 44801,64 грн.

Страхові виплати ОСОБА_1 відділенням ВД Фонду у м. Бердянську були проведені з 01 вересня 2014 року по 30 червня 2016 року. Нарахування страхових виплат ОСОБА_1 припинено з 01 липня 2016 року у зв'язку із закінченням учбового закладу. Виплату заборгованості за 2014 рік проведено у грудні 2015 року за період з червня 2014 року по серпень 2014 року.

06 червня 2014 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до відділення виконавчої дирекції ФССНВ та ПЗ у Калінінському районі м. Горлівка про призначення страхових виплат у зв'язку зі смертю годувальника свого батька ОСОБА_3.

Відповідно до повідомлення відділення виконавчої дирекції фонду у м. Краматорську Донецької області від 11 жовтня 2016 року ОСОБА_1 відмовлено в нарахуванні та виплаті одноразової допомоги на сім'ю, у зв'язку з тим, що останньою не надано документів, що підтверджують факт проживання однією сім'єю з батьком.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що поясненнями свідків, які були допитані в судовому засіданні, а також письмовими доказами доведено, що ОСОБА_1 проживала однією сім'єю зі своїм батьком ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1. При цьому, суд не прийняв до уваги заперечення представника відповідача про те, що такі самі вимоги ОСОБА_1 вже розглядалися та у їх задоволенні було відмовлено, оскільки встановив, що такі вимоги розглядалися в порядку окремого провадження та були залишені судом без розгляду.

Також, судом надано оцінку довідки №6461 від 16.04.2014 року, яку позивачка надала раніше відділенню фонду у Калинінському районі м. Горлівка, суд зазначає, що вказана довідка не суперечить поясненням позивачки та свідків щодо мешкання разом із батьком без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, бо в довідці зазначено місце реєстрації позивачки, яке з огляду на те, що батьки позивачки розлучені та мешкають окремо, враховуючи свободу пересування осіб, може і не співпадати з місцем реєстрації.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також обставинам справи.

Відповідно до ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-р п/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.

Висновку про встановлення факту проживання однією сім'єю та перебування ОСОБА_1 на утриманні свого батька ОСОБА_3 суд першої інстанції дійшов на підставі належним чином оцінених доказів у справі.

Позивач на момент смерті ОСОБА_3 була неповнолітньою особою, яка навчалася і перебувала на утриманні свого батька, заробітна плата якого була основним джерелом засобів її існування.

Судом першої інстанції була надана належна оцінка показам свідків, допитаних у судовому засіданні, які підтвердили, що ОСОБА_1 проживала однією сім'єю та перебувала на повному утриманні свого батька, оскільки його заробітна плата була її єдиним джерелом існування.

За змістом статті 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання.

Отже, особа, яка перебувала на утриманні потерпілого, у разі його смерті має право на виплату одноразової допомоги. Факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, має значення для призначення одноразової допомоги, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.

Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо, крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, і що померлий взяв на себе обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги слід з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що позивачем доведено факт проживання однією сім'єю та перебування її на утриманні померлого батька, оскільки його заробітна плата була основним джерелом засобів до її існування, тому вона має право на отримання допомоги.

Доводи апеляційної скарги про неналежність доказів не знайшли свого підтвердження, суд першої інстанції дослідив їх та надав їм оцінку у своєму рішенні, порушень вимог процесуального закону судом апеляційної інстанції не встановлено.

Постановлене судом рішення є законним і обґрунтованим, вимоги матеріального і процесуального права при розгляді справи додержані.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області залишити без задоволення.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 08 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий

Судді:

Повний текст постанови складений 15 березня 2018 року

Головуючий