Постанова № 72737438, 14.03.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 219/5633/17 Номер провадження 22-ц/775/439/2018

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2018 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого-судді Соломахи Л.І.

суддів Космачевської Т.В., Мальованого Ю.М.

за участю:

секретаря судового засідання Марченко Я.О.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмуті Донецької області у залі судових засідань № 4 цивільну справу № 219/5633/17 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою позивача - Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 03 січня 2018 року (головуючий суддя першої інстанції Радченко Лариса Анатоліївна, місце ухвалення – зал судового засідання, м. Бахмут Донецької області, повне судове рішення складено 05 січня 2018 року), -

В С Т А Н О В И В:

30 травня 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до Артемівського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зазначало, що відповідно до укладеного договору № б/н від 01.10.2012 року відповідач отримала кредит в сумі 4 600,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,0% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Посилаючись на те, що відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що станом на 30 квітня 2017 року відповідач має заборгованість за кредитним договором у розмірі 51 226,73 грн., а саме: 4 486,49 грн. - заборгованість за кредитом; 40 561,69 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 3 262,99 грн. – заборгованість за пенею та комісією; штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 ОСОБА_3 та Правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 2 415,56 грн. - штраф (процентна складова), просило стягнути з відповідача ОСОБА_2 зазначену заборгованість (а.с. 2-3).

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 03 січня 2018 року позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 01.10.2012 року в сумі 8 895,35 грн., а саме: 4 486,49 грн. - заборгованість за кредитом; 4 408,86 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, а також на відшкодування судових витрат по сплаті судового збору - 277,76 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 153-159).

В апеляційній скарзі позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині зменшення заборгованості за процентами скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість за процентами в розмірі 40 561,69 грн., в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Зазначає, що зменшуючи заборгованість за процентами, суд першої інстанції керувався розрахунком процентів, який зроблений відповідачем за ставкою 30% річних, та не взяв до уваги збільшення відсоткової ставки за договором.

Вважає, що розрахунок відповідача є помилковим, не відповідає умовам кредитного договору та не є належним доказом на спростування розрахунку заборгованості, який здійснений банком, оскільки відповідач не має спеціальних знань для здійснення розрахунку. Належним доказом на спростування розрахунку заборгованості, який зроблений банком, вважає висновок економічної експертизи, клопотання про призначення якої відповідачем не заявлялося.

Підписавши анкету-заяву від 01.10.2012 року ОСОБА_2 приєдналась до ОСОБА_3 та Правил надання банківських послуг (далі ОСОБА_3), які по суті є публічною офертою, та разом з Тарифами банку, які розміщені на офіційному сайті банку, становлять договір про надання банківських послуг.

Згідно ОСОБА_3 та Правил надання банківських послуг ОСОБА_3 має право змінювати тарифи, зокрема, проценти за користування кредитними коштами. При цьому банк зобов’язаний не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема, у виписці по картрахунку (п.1.1.3.2.3 ОСОБА_3). ОСОБА_4 банку зобов’язаний отримувати виписки про стан карткового рахунку та про операції, що проводяться по картрахунку (п. 1.1.2.3 ОСОБА_3).

Банк 31.07.2014 року, 31.08.2014 року, 30.04.2015 року та в інші дати повідомляв позичальника про збільшення відсоткової ставки у виписці по рахунку.

Також, банк завчасно за 15 днів проінформував відповідача про зміну відсотків по кредиту шляхом направлення SMS - повідомлень на номер клієнта +380666563727, який зазначений в анкеті-заяві, про що свідчать копії витягів про їх відправлення 15.08.2014 року та 15.03.2015 року.

Відповідно до п. 1.1.3.2.3. ОСОБА_3 протягом 7 днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, тобто вважається, що клієнт прийняв нові умови.

Вважає, що збільшення розміру процентної ставки банком здійснено у спосіб та строки, що передбачені кредитним договором, а відповідач погодилася зі змінами розміру процентної ставки, у зв’язку з чим у суду першої інстанції не було правових підстав для зменшення заборгованості за процентами (а.с. 164-168).

Письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідачем ОСОБА_2 не наданий.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу відповідно до частини 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засіданні апеляційного суду представник ПАТ КБ "ПриватБанк" не з’явився. Про дату, час та місце розгляду справи ПАТ КБ "ПриватБанк" повідомлений судовими повістками, які представником банку отримані 02 та 03 березня 2018 року (відповідно у м. Дніпро та у м. Києві), що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с., а.с. 203, 204).

06 березня 2018 року до апеляційного суду надійшла заява представника ПАТ КБ "ПриватБанк" ОСОБА_5, який діє на підставі довіреності № 7907-К-О, виданої ПАТ КБ "ПриватБанк" 07.08.2017 року (а.с. 207), про розгляд справи 14 березня 2018 року у відсутність представника банку (а.с. 206).

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явилася, з’явився її представник – адвокат ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від 11.08.2017 року (а.с. 208), проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду – без змін.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача, оскільки відповідно до частини 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволенню не підлягає.

До такого висновку апеляційний суд дійшов, виходячи з наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що 01.10.2012 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 був укладений договір про надання банківських послуг, який складається з анкети - заяви позичальника ОСОБА_2 про приєднання до ОСОБА_3 та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, Пам'ятки клієнта,ОСОБА_3 та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, Тарифів банку (а.с. 7-32).

Відповідач ОСОБА_2 факт укладення договору визнає.

Відповідно до п. 2.1.1.2.3 ОСОБА_3 та Правил надання банківських послуг, які затверджені наказом голови правління ПАТ КБ "ПриватБанк" № СП-2010-256 від 06.03.2010 року (далі ОСОБА_3), клієнт дає згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт надає право банку в будь-який час змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 ОСОБА_3 позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п. 2.1.1.5.6 ОСОБА_3 у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку позичальник зобов'язаний виконати зобов'язання з повернення кредиту, у тому числі простроченого кредиту та овердрафту, сплати винагороди банку.

Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що позивач свої зобов’язання за кредитним договором виконав - надав відповідачу кредит. Відповідач свої зобов’язання за кредитним договором порушує, станом на 30 квітня 2017 року має заборгованість за тілом кредиту в сумі 4 486,49 грн.

Щодо заборгованості за процентами за користування кредитом суд зазначив, що під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка 30% річних, з 1 вересня 2014 року процентна ставка збільшена до 34,80% річних, з 1 квітня 2015 року – до 43,20% річних. У суду відсутні підстави, ґрунтовані на законі, вважати, що між сторонами укладено кредитний договір із встановленням змінюваної процентної ставки. В укладеному кредитному договорі не визначено обставин, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка та її розмір. Позивачем не доведено здійснення відповідачем витрат за карткою після 1 вересня 2014 року та 1 квітня 2015 року. Отже збільшення фіксованої процентної ставки здійснено кредитором з порушенням закону. Виходячи з процентної ставки 30 % річних, заборгованість за процентами за період користування кредитом станом на 30 квітня 2017 року становить 4 408,86 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення комісії, пені та штрафів, суд першої інстанції виходив з того, що ці позовні вимоги є необґрунтованими. Комісія відповідачу не нараховувалася. Підстави для стягнення пені у сумі 3 262,99 грн. та штрафів у сумі 500,00 грн. та 2 415,56 грн., які нараховані відповідачу після 14 квітня 2014 року, відсутні, оскільки місто Бахмут Донецької області, де зареєстрована та постійно проживає відповідач, відповідно до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. № 1053-р та від 02.12.2015 р. № 1275-р входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, і відповідно до ст. 2Закону України від 02.09.2014 року № 1669-УП "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами з 14 квітня 2014 року.

Відповідно до частини 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

В апеляційній скарзі позивач оскаржує рішення суду лише в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитними коштами.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення комісії, пені та штрафів, а також в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4 486,46 грн. позивачем не оскаржується, а тому апеляційний суд не має права робити висновків щодо цієї неоскарженої частини.

Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитними коштами, апеляційний суд виходить з наступного:

Суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, які виникли між сторонами регулюються ст. 1054 ЦК України.

Згідно із частиною 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як вбачається з матеріалів справи, саме такий договір приєднання і був укладений між ПАТ КБ "ПриватБанк" та відповідачем ОСОБА_2

Так, в анкеті-заяві про приєднання до ОСОБА_3 та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 01.10.2012 року відповідач ОСОБА_2 своїм підписом погодилася з тим, що ця заява разом з Пам’яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг (а.с. 7).

Згідно розділу 2.1.1 "Кредитні карти" ОСОБА_3 та Правил надання банківських послуг (далі ОСОБА_3) для надання послуг ОСОБА_3 видає ОСОБА_4, вид якої визначений в Пам’ятці клієнта/Довідці про умови кредитування та Заяві, підписанням якої ОСОБА_4 та Банк укладають Договір про надання банківських послуг (п. 2.1.1.2.1) (а.с. 9-32).

01 жовтня 2012 року відповідач підписала анкету – заяву, в якій зазначила про бажання оформити на своє ім'я платіжну карту Кредитка "Універсальна" (а.с. 7), та відповідно до матеріалів справи отримала картку Кредитка "Універсальна" номер 5211 5374 3827 3000 зі строком дії до 09/16 (а.с. 84).

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно доданих позивачем до позовної заяви Тарифів на обслуговування кредитних карт "Універсальна" з 01 січня 2013 року всі карти "Універсальна" переведені на тарифний план "Універсальна, 55 днів пільгового періоду". Базова процентна ставка на місяць за картою "Універсальна, 55 днів пільгового періоду" – 2,5%, за тратами здійсненими з 01.09.2014 року – 2,9%, за тратами здійсненими з 01.04.2015 року – 3,6% (нараховується на залишок заборгованості) (а.с. 8).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № б/н від 01.10.2012 року, який здійснений позивачем, відповідачу проценти за користування кредитними коштами нараховані, як на поточну заборгованість, так і на прострочену заборгованість: в період з 01.10.2012 року по 31.08.2014 року – у розмірі 30,00% річних, з 01.09.2014 року по 31.03.2015 року – 34,80% річних, з 01.04.2015 року по 30.04.2017 року – 43,20% річних (а.с. 4-5).

Частинами 1, 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до статті 10561 ЦК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, починаючи з 01.10.2012 року) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. ОСОБА_3 договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Згідно частини 6 ст. 10561 ЦК України у разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що встановлена відповідачу процентна ставка за користування кредитними коштами, виходячи зі змісту ст. 10561 ЦК України, змісту ОСОБА_3 та Правил надання банківських послуг, Тарифів банку, не є змінюваною процентною ставкою, оскільки ОСОБА_3 та Правила надання банківських послуг, Тарифи банку, що є невід’ємною частиною договору про надання банківських послуг, не містять порядку розрахунку змінюваної процентної ставки, погодженого сторонами індексу, які дозволяють точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом дії кредитного договору; ними не визначено максимального розміру збільшення процентної ставки.

Відповідно до п. 28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин"при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641 - 642 ЦК або в порядку, визначеному частиною шостою статті 10561 ЦК.

При підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Згідно п. 1.1.3.2.3 ОСОБА_3 має право здійснювати зміну Тарифів та інших умов обслуговування рахунків. При цьому ОСОБА_3, за виключенням випадків зміни розміру наданого Кредиту (кредитного ліміту), зобов’язаний не менш, як за 7 днів до введення змін проінформувати ОСОБА_4, зокрема, у виписці по Картрахунку згідно п. 1.1.3.1.9. цього договору. Якщо протягом 7 днів ОСОБА_3 не отримав повідомлення від ОСОБА_4 про незгоду із змінами, вважається, що ОСОБА_4 прийняв нові умови (а.с. 9-32).

Згідно п. 1.1.1.91 ОСОБА_3 тарифи – це розмір винагороди за послуги банка, є невід’ємною частиною Договору.

Винагорода банку - це сума зобов’язань Держателя платіжної картки по сплаті встановлених банком Тарифами, зокрема, процентів за користування кредитом, в тому числі за користування простроченим кредитом та овердрафтом (п. 1.1.1.17 ОСОБА_3).

Згідно п. 1.1.3.1.9 ОСОБА_3 обов’язком банку є не менше одного разу на місяць способом вказаним в Заяві, надавати Держателю виписки про стан Картрахунків та про виконані за попередній місяць операції по Картрахункам. При підключені Держателя до системи INTERNET-banking (Приват24) надання виписок здійснюється через даний комплекс. При підключені ОСОБА_4 до комплексу Mobile-banking ОСОБА_3 надає можливість доступу до інформації про стан рахунку шляхом використання функції SMS-повідомлень (а.с. 9-32).

Відповідно до п. 1.1.2.3 ОСОБА_3 отримання виписки про стан картрахунків і про проведені операції за картрахунками є обов’язком клієнта (а.с. 9-32).

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що Умовами та Правилами надання банківських послуг, які є частиною договору про надання банківських послуг, укладеного між сторонами, передбачений певний порядок зміни тарифів, зокрема, процентів за користування кредитними коштами.

Відповідач визнає, що кредит нею був отриманий під 30% річних, тобто щомісяця за користування кредитними коштами вона мала сплачувати проценти в розмірі 2,5% на залишок заборгованості.

Згідно виписки по картрахунку 5211 5374 3827 3000 за період з 01.01.1999 року по 21.01.2018 року, яка позивачем додана до апеляційної скарги та прийнята апеляційним судом, оскільки містить інформацію, що має значення для повного з’ясування обставин справи, проценти за користування кредитом складають: 2,5% в місяць за кредитними операціями до 31.08.2014 року; 2,9% - за операціями з 01.09.2014 року по 31.03.2015 року; 3,6% - за операціями з 01.04.2015 року.

Інформація про підвищення процентної ставки з 01.09.2014 року до 2,9% міститься вперше в операції за 31.07.2014 року про списання процентів за використання кредитного ліміту, тобто більш, ніж за 7 днів до введення змін.

Інформація щодо підвищення процентної ставки з 01.04.2015 року до 3,6% міститься вперше в операції за 30.04.2014 року про списання процентів за використання кредитного ліміту (а.с. 169-179).

Тобто, з виписки по картрахунку вбачається, що позивач поінформував відповідача про підвищення процентної ставки з 01.09.2014 року та з 01.04.2015 року у спосіб, передбачений п. 1.1.3.2.3 ОСОБА_3. При цьому про підвищення процентної ставки з 01 квітня 2015 року банк проінформував відповідача з порушенням семиденного строку до введення змін, встановленого п. 1.1.3.2.3 ОСОБА_3, що позивачем визнається в апеляційній скарзі, а саме, в ній зазначено, що банк повідомив позичальника про збільшення відсоткової ставки у виписці по рахунку 30.04.2015 року.

На підтвердження інформування відповідача про підвищення процентної ставки з 01.09.2014 року та з 01.04.2015 року позивачем надані "витяги про відправлення"15 серпня 2014 року відповідачу SMS – повідомлення про підвищення відсоткової ставки з 01.09.2014 року до 2,9% (а.с. 122), 15 березня 2015 року SMS – повідомлення про підвищення відсоткової ставки з 01.04.2015 року до 3,6% (а.с. 100).

Пунктом 1.1.3.2.9. ОСОБА_3 передбачено, що банк має право для різних цілей (повідомлення про зміну тарифів, активізація додаткових послуг, актуалізація контактних даних, зміну ОСОБА_3 та Правил надання банківських послуг, інформування про розмір заборгованості за кредитом, про акції банку і т. д.) використовувати будь-які канали зв’язку із вказаних: відправка SMS - повідомлень на мобільний телефон клієнта, авторизація за допомогою мобільного телефону і ОТР - паролю, поштовий лист, телеграма, повідомлення електронною поштою, повідомлення в банкоматах і терміналах самообслуговування, друк інформації на чеках в РОS - терміналах та інші засоби комунікації.

Проте надані позивачем "витяги про відправлення" SMS – повідомлень про підвищення відсоткової ставки (так їх називає позивач) не містять інформації про їх отримання відповідачем, а тому не є належним доказом інформування відповідача про зміну тарифів банку, що є обов’язковим відповідно до п. 1.1.3.2.3 ОСОБА_3.

Враховуючи, що п. 1.1.3.2.3 ОСОБА_3 передбачено право Банку здійснювати зміну Тарифів та інших умов обслуговування рахунків, в тому числі процентів, з попереднім повідомленням позичальника не менш, як за 7 днів до введення змін, не є односторонньою зміною умов договору та не суперечить статті 10561 ЦК України зміна позивачем розміру процентної ставки з 01 вересня 2014 року, про яку позивач повідомив позичальника у спосіб та строки, встановлені договором.

Збільшення процентної ставки з 01 квітня 2015 року позивачем здійснено з порушенням п. 1.1.3.2.3 ОСОБА_3.

Перевіряючи наявність підстав для підвищення з 01 вересня 2014 року процентної ставки відповідачу ОСОБА_2 , апеляційний суд враховує, що відповідно до наказу ПАТ КБ "ПриватБанк" № 906 СП-2014-6915682 від 18.08.2014 року з 01 вересня 2014 року актуалізовані тарифи, зокрема, по карті "Універсальна": трати клієнтів до 01.09.2014 року – 2,5%, трати клієнтів з 01.09.2014 року – 2,9%; по всім тратам, які здійснені до 01.09.2014 року проценти будуть нараховуватися по старій ставці до повного погашення заборгованості по цим тратам (а.с. 123-130).

Згідно доданих позивачем до позовної заяви Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна, 55 днів пільгового періоду" процентна ставка на місяць – 2,5%, за тратами здійсненими з 01.09.2014 року – 2,9%, за тратами здійсненими з 01.04.2015 року – 3,6% (нараховується на залишок заборгованості) (а.с. 8).

Тобто, відповідно до Тарифів обслуговування кредитних карт та наказу ПАТ КБ "ПриватБанк" № 906 СП-2014-6915682 від 18.08.2014 року підвищення процентної ставки з 01 вересня 2014 року стосувалося лише трат клієнтів з 01.09.2014 року. В наказі ПАТ КБ "ПриватБанк" № 906 СП-2014-6915682 від 18.08.2014 року прямо зазначено, що по всім тратам, які здійснені до 01 вересня 2014 року, проценти будуть нараховуватися по старій ставці до повного погашення заборгованості по цим тратам (а.с. 123-130).

Поняття терміну "трата" в пункті 1.1.1 "Терміни та поняття" ОСОБА_3 та Правил відсутнє.

Академічний тлумачний словник (1970-1980) слово "трата" визначає як дію за значенням тратити; витрата (грошей), видаток, а слово "тратити" як витрачати, розтрачувати (гроші) (Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. ОСОБА_6. — К.: Наукова думка, 1970—1980).

Згідно виписки по картрахунку 5211 5374 3827 3000 за період з 01.01.1999 року по 21.01.2018 року відповідач будь-яких трат за кредитною картою з 01 вересня 2014 року не здійснювала, остання трата нею була здійснена 18 травня 2014 року (придбання продуктів у SHOP OSTROV 2, ARTEMIVSK) (а.с. 169-179).

Зазначене підтверджується і розрахунком заборгованості за договором № б/н від 01.10.2012 року, який доданий позивачем до позовної заяви, згідно якого заборгованість за кредитом у розмірі 4 486,49 грн. у відповідача виникла станом на 25 червня 2014 року і станом на 30 квітня 2017 року не збільшилася (а.с. 4-6).

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем не доведено здійснення відповідачем трат за карткою з 01 вересня 2014 року та з 01 квітня 2015 року, а тому підстави для нарахування відповідачу з 01 вересня 2014 року процентів за користування кредитом в розмірі 2,9% на місяць (34,80% на рік), з 01 квітня 2015 року – 3,6% на місяць (43,20% на рік) відсутні.

Такий висновок суду відповідає позиції позивача, яка викладена в письмових поясненнях, де зазначено, що "підвищення процентної ставки відбулося тільки за витратами з певної дати (дата зазначається в наказі), що дає можливість у разі незгоди з новою процентною ставкою погасити наявну заборгованість за кредитом по раніше встановленій процентній ставці, що являється суттевою перевагою для клієнта і не порушує його право на незмінність відсоткової ставки по вже наявній кредитній заборгованості"(а.с. 90-97).

Отже, при розрахунку заборгованості за процентами за весь період користування кредитними коштами суд першої інстанції обґрунтовано виходив з первинно встановленої в договорі процентної ставки 2,5% щомісяця (30,00% річних).

Доводи апеляційної скарги про те, що у суду першої інстанції не було правових підстав для зменшення заборгованості за процентами, є необгрунтованими.

Відповідно до п. 2.1.1.12.6.3, п. 2.1.1.12.7.3 ОСОБА_3 проценти за користування Кредитом (кредитним лімітом) та/або ОСОБА_7 нараховуються на дату їх сплати, передбачену п.2.1.1.12.4 та п. 2.1.1.12.5, при цьому проценти розраховуються щомісячно за кожний календарний день за фактично витрачені в рахунок Кредиту та/або ОСОБА_7 кошти, з дня списання суми з карткового рахунку до дня, коли Кредит (кредитний ліміт) та/або ОСОБА_7 стають Простроченим кредитом (а.с. 9-32).

Відповідно до п. 2.1.1.12.6 ОСОБА_3 за користування Кредитом та ОСОБА_7 нараховує проценти в розмірі, встановленому Тарифами Банку, з розрахунку 360 календарних днів на рік, якщо інше не передбачено п. 2.1.1.12.13 (а.с. 9-32).

Згідно п. 1.1.1 ОСОБА_3 Кредит – це розмір грошових коштів, наданих Банком ОСОБА_4 на строк, обумовлений в Договорі, на умовах платності та повернення (а.с. 9-32).

Тобто, відповідно до пунктів 2.1.1.12.6.3, 2.1.1.12.7.3 ОСОБА_3 проценти за користування Кредитом нараховуються за фактично витрачені в рахунок Кредиту кошти, що відповідає нормі частини 1 ст. 1048 ЦК України щодо одержання від позичальника процентів саме від суми позики.

Згідно розрахунку заборгованості, зробленого позивачем, і станом на 31.08.2014 року, і станом на 01.09.2014 року, і станом на 01.04.2015 року заборгованість позивача за кредитом складала: поточна заборгованість – 4 371,89 грн., прострочена заборгованість – 114,60 грн., всього 4 486,49 грн. Станом на 30.04.2017 року зазначена заборгованість не змінилася (а.с. 5-6). Сума заборгованості за кредитом 4 486,49 грн. відповідачем не оспорюється.

Відповідачем визнається і заборгованість за процентами, яка згідно розрахунку позивача станом на 31 серпня 2014 року складала 789,34 грн. (а.с. 5-6).

Враховуючи, що процентна ставка за користування кредитними коштами складає 30% на рік, ОСОБА_3 нараховує проценти з розрахунку 360 календарних днів на рік, процентна ставка за користування кредитними коштами за 1 день складає 0,083% (30% : 360 днів).

Відповідно заборгованість за процентами за період з 1 вересня 2014 року по 30 квітня 2017 року (включно) складає 3 619,52 грн. (4 486,49 грн. х 0,083% х 972 дні, де 4 486,49 грн. - заборгованість за тілом кредиту (залишок заборгованості); 972 дні – кількість днів за період з 1 вересня 2014 року по 30 квітня 2017 року включно; 0,083% - процентна ставка за 1 день).

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що заборгованість відповідача за процентами за період користування кредитом станом на 30 квітня 2017 року складає 4 408,86 грн. (789,34 грн. + 3 619,52 грн., де 789,34 грн. – заборгованість за процентами станом на 31.08.2014 року; 3 619,52 грн. – заборгованість за процентами за період з 1.09.2014 року по 30.04.2017 року), які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що судом першої інстанції не були належним чином досліджені докази по справі, зокрема, положення кредитного договору, що у суду першої інстанції не було правових підстав для зменшення заборгованості за процентами, є необґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що збільшення процентної ставки відбулося у строки та спосіб, що передбачені кредитним договором, є необґрунтованими. Та обставина, що позивач поінформував позичальника про підвищення процентної ставки з 01 вересня 2014 року з дотриманням порядку та строку, встановленого п. 1.1.3.2.3. ОСОБА_3, не впливає на висновки суду, оскільки підвищені процентні ставки з 01 вересня 2014 року та з 01 квітня 2015 року до відповідача не застосовуються з інших підстав, а саме, у зв’язку з тим, що підвищена процентна ставка застосовується лише щодо трат, які позичальник здійснює після підвищення процентної ставки. Позивачем не доведено здійснення відповідачем трат кредитних коштів в період, починаючи з 01 вересня 2014 року і на час звернення позивача до суду. По всім тратам, які здійснені до 01 вересня 2014 року, проценти мають нараховуватися по старій ставці до повного погашення заборгованості, про що прямо зазначено в наказі ПАТ КБ "ПриватБанк" № 906 СП-2014-6915682 від 18.08.2014 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що розрахунок заборгованості за кредитним договором від 01.10.2012 року, який наданий відповідачем, не є належним доказом, що належним доказом на спростування розрахунку заборгованості, який здійснений банком, є висновок економічної експертизи, не ґрунтуються на процесуальному законі.

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" умотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом першої інстанції в мотивувальній частині наведено розрахунок процентів за користування кредитними коштами, який співпадає з розрахунком відповідача та який відповідає умовам укладеного між сторонами договору про надання банківських послуг.

Що стосується розрахунку, який доданий позивачем до позовної заяви, то він, починаючи з 01 вересня 2014 року, не відповідає умовам укладеного між сторонами договору про надання банківських послуг.

Так, наприклад, навіть, виходячи з процентної ставки 34,80% на рік, проценти за 1 день користування кредитними коштами на залишок заборгованості 4 371,89 грн. (поточна заборгованість) складають 4,23 грн. (4 371,89 грн. х 34,80% : 360 днів). Проте згідно розрахунку позивача відповідачу за 1 день користування кредитом у розмірі 4 371,89 грн. (поточна заборгованість) нараховано проценти, зокрема, 29 вересня 2014 року – 7,99 грн., 30 вересня 2014 року – 7,87 грн., 31 березня 2015 року – 7,80 грн., тобто майже вдвічі більше.

Виходячи з процентної ставки 34,80% на рік, проценти за 1 день користування кредитними коштами на залишок заборгованості 114,60 грн. (прострочена заборгованість) складають 0,11 грн. (114,60 х 34,80% : 360 днів). Проте згідно розрахунку позивача відповідачу за 1 день користування кредитом у розмірі 114,60 грн. (прострочена заборгованість) нараховано проценти, зокрема, 29 вересня 2014 року – 1,25 грн., 30 вересня 2014 року – 1,94 грн., 31 березня 2015 року – 6,17 грн., що перевищує встановлені договором в десятки разів.

Надаючи письмові пояснення на заперечення відповідача на позовну заяву, в якій відповідач навів свій розрахунок заборгованості за процентами, представник позивача не навів формулу нарахування процентів за користування кредитними коштами, з якої банк виходив при розрахунку заборгованості, а лише посилався на те, що підвищення процентної ставки здійснено з дотриманням умов укладеного договору (а.с. 76-83, а.с. 90-97).

Не наведено формулу нарахування процентів, з якої виходив позивач, і в апеляційній скарзі, предметом оскарження якої є саме заборгованість за процентами за користування кредитними коштами. В апеляційній скарзі відсутні доводи і щодо застосування судом першої інстанції неправильної формули нарахування процентів при розрахунку заборгованості.

Позивачем не доведено наявність у відповідача заборгованості за процентами станом на 30 квітня 2017 року у розмірі 40 561,69 грн.

Відповідно до частини 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Для розрахунку заборгованості за процентами за користування кредитними коштами спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, не потрібні.

Крім того, позивач на підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором, зокрема, за процентами, відповідний висновок експертів не подавав, відповідно і контррозрахунок відповідача не має підтверджуватися висновком експерта.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши та оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення навів розрахунок заборгованості відповідача за процентами, з якого він виходив при частковому задоволенні грошових вимог позивача, який співпав з розрахунком відповідача.

Отже, в частині стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування або зміни рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необґрунтовані і не спростовують висновків суду, тому відповідно до частини 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" без задоволення, а судове рішення - без змін.

У зв’язку з тим, що апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги позивача без задоволення, підстави для відшкодування позивачу судових витрат, пов’язаних з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, зокрема, у зв’язку із сплатою судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 400,00 грн., відсутні.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача - Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 03 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: Л.І. Соломаха

Судді: Т.В. Космачевська

ОСОБА_8

Повне судове рішення складено 15 березня 2018 року.

Головуючий суддя : Л.І. Соломаха