Постанова № 72736528, 15.03.2018, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/2619/18

Провадження № 3/263/937/2018

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2018 року суддя Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області ОСОБА_1, розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, не працюючого, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 02.03.2018 року о 03:25 год. керував автомобілем «ВАЗ 2107», державний номер 38684ЕА, у стані алкогольного сп’яніння. Огляд проводився на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Alcotest 6810 ARAM 3608 у присутності двох свідків, результати огляду становлять 1,31‰. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 2.9А Правил дорожнього руху України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив, про місце, день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про що є розписка в протоколі про адміністративне правопорушення серії БД №049952 від 02.03.2018р.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суди повинні неухильно виконувати вимоги ст. 268 КУпАП, щодо розгляду справи про адміністративні правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи, це можливо у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і від неї не надійшло клопотання про його відкладення.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі – Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов’язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об’єкта і цілі ст. 6 ЄСПЛ, оскільки здійснення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.

Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких – не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз протии Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаному Рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

Отже, обставини неявки у судові засідання ОСОБА_2, якому було відомо про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення та направлення складених матеріалів до суду, повідомлення про місце та час судового розгляду, дають підстави стверджувати про неналежне здійснення ним своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов’язків.

За зазначених обставин, суд вважає, що ОСОБА_2 був своєчасно та належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, у зв’язку з чим, згідно зі ст.268 КУпАП, справа розглянута на підставі матеріалів, які маються у справі.

Так, судом було оглянуто письмові докази: протокол про адміністративне правопорушення БД №049952 від 02.03.2018р., у якому, зокрема, мається письмова вказівка ОСОБА_2 про те, що він згоден з протоколом, копія постанови про накладення адміністративного стягнення від 02.03.2018 року АР № 894095 за ч.1 ст.122 КУпАП, висновок Alcotest 6810 ARAM 3608 від 02.03.2018 року, яким встановлено у ОСОБА_2 стан сп’яніння 1,31 ‰, письмові пояснення свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, рапорти інспекторів поліції від 02.03.2018 року, довідка УПП в м. Маріуполі від 02.03.2018 року, диск з відеозаписами з «бодікамери» інспектора поліції та з відеореєстратору патрульного автомобіля, з яких вбачається, що ОСОБА_2 керував автомобілем «ВАЗ 2107», державний номер 38684ЕА, після того, як покинув вказаний автомобіль був зупинений співробітниками патрульної поліції та після тривалої співбесіди погодився на продуття аклкотестеру на місці зупинки, результат якого становить 1,31‰.

Розглянувши зазначену справу про адміністративне правопорушення та на підставі зібраних у справі доказів суд вважає наступне: при складанні зазначених адміністративних матеріалів працівниками поліції не було допущено неповноту чи необ’єктивність в оцінюванні дій правопорушника.

Згідно із ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

За п. 2 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (далі за текстом постанови – «Порядок направлення водіїв для огляду»), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Так, відповідно до п. 3 «Порядку направлення водіїв для огляду» огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; або лікарем закладу охорони здоров'я.

Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність за адміністративне правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Згідно з п.2.9А Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Зазначені в протоколі обставини узгоджуються з даними, викладеними в матеріалах справи, з яких ОСОБА_2 порушив п.2.9А Правил Дорожнього руху України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи, суддя вважає, що подія адміністративного правопорушення мала місце, провина ОСОБА_2 у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння у встановленому законом порядку доведена.

Суд враховує, що велика кількість дорожньо-транспортних пригод з тяжкими наслідками відбуваються саме через нехтування учасниками дорожнього руху Правилами дорожнього руху, особливо у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння. Безпека руху це зобов'язання водія не тільки по відношенню до себе, але й до інших учасників руху, оскільки порушення учасниками дорожнього руху правил безпеки руху, як правило, призводить до непередбачуваних наслідків, зокрема загрози життю та здоров‘ю громадян, пошкодження майна тощо.

При ухваленні рішення у справі суд також враховує обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, та бере до уваги, що порушення правил дорожнього руху, допущене ОСОБА_2, є грубим. Тому для запобігання вчиненню нових правопорушень та виховання ОСОБА_2 в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття необхідно накласти на нього адміністративне стягнення в межах санкції статті Закону у виді штрафу в дохід держави та позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік.

Згідно з вимогами ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ст.ст. 23, 33, 36, 130 ч. 1, 252, 268, 284 КУпАП, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, на користь держави судовий збір у розмірі 352,40 грн. (отримувач - Маріуп. УК/Центральний р-н/22030101 (Жовтневий районний суд м.Маріуполя); код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37989721; Банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Маріуполі; код банку отримувача (МФО) 834016; рахунок отримувача 31211206700052; код класифікації доходів бюджету 22030101).

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом десяти днів із дня її винесення.

Постанова може бути пред’явлена до виконання протягом трьох місяців із дня її винесення. При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення.

Суддя О.М. Томілін