Постанова № 72735962, 14.03.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №279/3489/16-ц Головуючий у 1-й інст. Коваленко В. П.

Категорія 34 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів Коломієць О.С., Павицької Т.М.

з участю секретаря судового засідання Кучерявого О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №279/3489/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПрАТ «Страхова компнія «Україна», третя особа - Моторно-транспортне страхове бюро України про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 липня 2017 року, ухвалене під головуванням судді Коваленко В.П. у м. Коростені

в с т а н о в и в :

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, вимоги якого в подальшому уточнив (а.с. 181 том 1), та остаточно просив стягнути з відповідачів солідарному порядку 62417,00 грн матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, стягнути з ОСОБА_2 8000, 00 грн судових витрат, з яких 3300, 00грн - за проведення експертизи, 4700,00 грн - за надану правову допомогу. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 26.09.2016 близько 07-00 год на 148-151 км автодороги Київ-Ковель відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів марки Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2, та ВАЗ -210430-20, д.н.з. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3, та який належить на праві власності позивачу. Внаслідок ДТП належний йому на праві власності автомобіль, отримав механічні пошкодження.

Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 10.02.2016 по кримінальному провадженню № 12015060060001243 від 26.09.2016 по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч. 1 ст.286 КК України останнього визнано винним у вчиненні злочину, проте звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення вказаного злочину у зв'язку із примиренням із потерпілим, а кримінальне провадження закрито.

Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи встановлено розмір заподіяного матеріального збитку у сумі 62417,00 грн. Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача, як власника наземного транспортного засобу застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «Україна» на підставі поліса № АІ/5591270 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 28.04.2015 року, просив задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідачів матеріальної шкоди та судових витрат в солідарному порядку.

Заочним рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 липня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, спричинену внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 62417 грн., 3300 грн. витрат на оплату експерта, 1378 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати та постановити нове, в якому переглянути витрати на ремонт автомобіля ВАЗ - 210430-20, 2006 року випуску, покласти на ПрАТ «СК «Україна» зобов'язання по відшкодуванню реальних витрат на ремонт автомобіля позивача, витрат на оплату послуг проведеної експертизи та судові витрати. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом не надано належної оцінки доказам, наявним в матеріалах справи, а саме полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/5591270, що призвело до неправильного застосування норм ЦК України та Закону України «Про страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Крім того, вказує, що під час розгляду кримінальної справи позивача не було визнано потерпілим, разом із тим, кримінальне провадження закрито у зв'язку із примиренням із потерпілим - ОСОБА_3, якому скаржник виплатив в повному обсязі матеріальну шкоду, заподіяну здоров'ю, а тому ніяких обов'язків по відшкодуванню такої шкоди перед позивачем не несе.

Під час апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 заявив клопотання про відмову від позову в частині вимог до ПрАТ «СК «Україна», яке задоволено ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 07.02.2018 (а.с. 43 том 2).

ОСОБА_2 та його представник до суду апеляційної інстанції не з'явились, хоча за їх клопотанням неодноразово відкладався розгляд апеляційної скарги.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. ст. 367 ЦПК України, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 26.09.2016 близько 07-00 год. на 148-151 км автодороги Київ-Ковель відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів марки Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2, та ВАЗ -210430-20, д.н.з. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3, та який належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 (а.с. 10 том 1).

Внаслідок ДТП автомобіль марки ВАЗ -210430-20, д.н.з. НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження.

Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 10.02.2016 по кримінальному провадженню № 12015060060001243 від 26.09.2016 по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч. 1 ст.286 КК України останнього визнано винним у вчиненні злочину, проте звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення вказаного злочину у зв'язку із примиренням із потерпілим ОСОБА_3, а кримінальне провадження закрито (а.с. 10 том 1).

Згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/5591270 цивільно-правова відповідальність відповідача, як власника наземного транспортного засобу застрахована в ПрАТ «СК «Україна», відповідно до якого страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну становить 50000, 00 грн., розмір франшизи - 0, 00 грн. Строк дії зазначеного полісу із 28.05.2015 року до 27.05.2016 року включно (а.с. 9, 232, 257 том 1).

Згідно висновку судової авто-товарознавчої експертизи №4294 від 18.04.2017 року вартість матеріального збитку, спричиненого ОСОБА_1 при пошкодженні КТЗ ВАЗ 21043-20, р.н. НОМЕР_2, складає 62 417, 00 грн. (а.с. 171-177 том 1). Відповідачем не спростовано іншими доказами розмір визначеної матеріальної шкоди.

За змістом ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Таким чином, обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК).

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що вина відповідача ОСОБА_2 встановлена ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 10.02.2016 (а.с. 10 том 1), матеріальну шкоду позивачу завдано транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, що на праві власності належить заподіювачу шкоди (ОСОБА_2.), який в момент нанесення шкоди керував ним на достатній правовій підставі (посвідчення водія).

Виходячи із наведеного, та встановивши, що майну, яким правомірно володіє позивач, з вини відповідача завдано шкоди, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення нанесеного матеріального збитку.

У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що його відповідальність застрахована, а тому тягар відшкодування шкоди повинна нести ПрАТ «СК «Україна».

Під час апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 відмовився від частини позовних вимог до ПрАТ «СК «Україна» (а.с. 43 том 2).

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 цього Кодексу).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, у якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на зазначене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином, потерпілому, у даному випадку позивачу ОСОБА_1, як кредитору, належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання.

Таким чином, потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов'язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Зазначене викладене у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року по справі № 344/10730/15-ц, Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-725цс16, від 26 жовтня 2016 року у справі №6-954цс16. Вказані висновки Верховного суду та Верховного Суду України апеляційний суд враховує в силу приписів ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Позивач використав своє процесуальне право відмови від вимог до ПрАТ «СК «України», а тому відшкодування шкоди повинно відбутись за рахунок винної особи. Суд першої інстанції стягнув заподіяну шкоду з відповідача ОСОБА_2, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач відшкодував шкоду, заподіяну здоров'ю ОСОБА_3, який керував в момент вчинення ДТП автомобілем, належним на праві власності ОСОБА_1, не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог останнього, оскільки шкода була заподіяна його (ОСОБА_1.) майну, а тому підлягає відшкодуванню відповідно до вище наведених положень цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, шо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Заочне рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15.03.2018.

Головуючий: Судді: