Постанова № 72733473, 05.03.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/9903/17 Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А.В. Провадження № 22-ц/773/209/18 Категорія: 27 Доповідач: Матвійчук Л. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л.В.,

суддів Осіпука В.В., Русинчука М.М.,

з участю секретаря - Лимаря Р.С.,

представника позивача - Панаса В.С.,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою представника позивача публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» Домальчука Романа Володимировича на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 грудня 2017 року

В С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк») звернулося в суд з даним позовом обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 01.07.2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» (правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк») та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 98/08-І/02 та додаткову угоду № 2 від 21.09.2011 року, з урахуванням якої внесли зміни до кредитного договору. Відповідно до п. 1.1 кредитного договору кредитор надав позичальнику кредит в сумі 677 088,42 грн. з 22.09.2011 року по 30.06.2028 року зі сплатою 15,3 % річних за користування кредитними коштами у межах строку кредитування та зі сплатою 20,3 % річних за користування кредитними коштами, що не повернуті в терміни, передбачені цим договором. З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором між ПАТ АБ «Укргазбанк», позичальником ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено тристоронній договір поруки № 1 та додаткову угоду № 1 від 21.09.2011 року до нього, у зв'язку зі зміною умов кредитування.

У зв'язку з невиконанням відповідачами умов договору, заочним рішенням Луцького міськрайонного суду від 08 квітня 2014 року в цивільній справі № 161/3273/14-ц задоволено позов АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення коштів та стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 в користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором № 98/08-І/02 від 01 липня 2008 року в сумі 671325 грн. 95 коп., що складається з строкової заборгованості за кредитом - 592873,42 грн., 47981,24 грн. - простроченої заборгованості за кредитом, 8526,74 грн. - поточної заборгованості за процентами, 21 944,55 грн. простроченої заборгованості за процентами, нарахованої станом на 01.11.2013 року.

Крім того, відповідачами не виконуються зобов'язання щодо сплати процентів за користування кредитними коштами відповідно до умов кредитного договору, нараховані після ухвалення вказаного судового рішення, загальна сума заборгованості по процентах складає 325247,98 грн., в тому числі: заборгованість по процентах (поточна) - 11695,10 грн., заборгованість по процентах (прострочена) - 313552,88 грн., нарахована за період з 01.11.2013 року по 10.05.2017 року.

У зв'язку з цим, з врахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за вищевказаним кредитним договором, а саме: заборгованість в частині нарахованих та несплачених процентів за користування кредитними коштами за період з 01.07.2014 року по 10.05.2017 року в розмірі 297309,65 грн. та понесені судові витрати.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 грудня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» Домальчук Роман Володимирович, покликаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить скасувати це рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_4 зазначив про необгрунтованість апеляційної скарги та її безпідставність і просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності, про застосування наслідків спливу якого заявлено відповідачем у справі.

Однак погодитися з такими висновками суду повністю не можна з наступних мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.07.2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» (правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк») та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 98/08-І/02 та додаткову угоду № 2 від 21.09.2011 року, з урахуванням якої внесено зміни до кредитного договору (а.с. 6-12).

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору кредитор надав позичальнику кредит в сумі 677 088,42 грн. з 22.09.2011 року по 30.06.2028 року зі сплатою 15,3 % річних за користування кредитними коштами у межах строку кредитування та зі сплатою 20,3 % річних за користування кредитними коштами, що не повернуті в терміни, передбачені цим договором (а.с. 6). З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором між ПАТ АБ «Укргазбанк», позичальником ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено тристоронній договір поруки № 1 та додаткову угоду № 1 від 21.09.2011 року до договору поруки № 1 від 01.07.2008 року у зв'язку зі зміною умов кредитування. Згідно п. 1.1 договору поруки, поручитель поручився перед кредитором за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором (а.с. 13, 14).

У зв'язку з невиконанням відповідачами умов кредитного договору, 28.02.2014 року банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором №98/08-І/02 від 01.07.2008 року.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду від 08.04.2014 року позов задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 в користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором № 98/08-І/02 від 01 липня 2008 року в сумі 671325 грн. 95 коп., що складається з строкової заборгованості за кредитом - 592873,42 грн., 47981,24 грн. - простроченої заборгованості за кредитом, 8526,74 грн. - поточної заборгованості за процентами, 21 944,55 грн. простроченої заборгованості за процентами, нарахованої станом на 01.11.2013 року.

Вказане рішення вступило в законну силу.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків (ст. 554 ЦК України).

Згідно п. 4.3.1 кредитного договору позичальник зобов'язується повернути банку отриманий кредит та сплатити нараховані проценти за користування кредитними коштами у повному обсязі, а також комісії у строки та у порядку згідно цього договору (а.с. 10 зворот).

Разом з тим, сторони узгодили, що у разі невиконання позичальником будь-яких своїх зобов'язань по цьому Договору, у тому, числі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань, що випливають з цього договору Банк має право вимагати дострокового повного виконання позичальником своїх зобов'язань по цьому Договору включаючи повернення всієї суми кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами, комісій та штрафних санкцій (п. 4.2.4 кредитного договору з урахуванням додаткової угоди № 2 від 21.09.2011 року).

Таким чином, пред'явивши позовну вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, кредитор, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, змінив строк виконання основного зобов'язання і його позовні вимоги були задоволені повністю заочним рішенням Луцького міськрайонного суду від 08 квітня 2014 року.

Судом також встановлено, що на час розгляду даної справи судом рішення Луцького міськрайонного суду від 08 квітня 2014 року про стягнення з відповідачів в користь позивача заборгованості за кредитним договором в сумі 671325 грн. 95 коп. не виконано у зв'язку з чим наявні підстави, передбачені статтею 625 ЦК України для стягнення з відповідачів на користь банку боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від просроченої суми.

Таким чином, після пред'явлення вимоги про дострокове погашення всієї заборгованості кредитний договір припинив свою дію та позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідачів процентів за користування кредитними коштами.

Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року в справі № 564/2199/15-ц, який відповідно до ч. 4 ст.263 ЦПК України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Таким чином, після ухвалення рішення суду від 08 квітня 2014 року про стягнення суми боргу, позивач має право лише на отримання інфляційного нарахування на суму боргу, виражене в національній валюті та на три проценти річних від простроченої суми боргу, згідно положень ст. 625 ЦК України в межах строку позовної давності.

Проте такі вимоги позивачем не заявлялись, а тому судом не вирішувались відповідно до положень ст. 5 ЦПК України.

Враховуючи наведене колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги банку не підлягають до задоволення.

Доводи апеляційної скарги про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного дотоговору та не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій не заслуговують на увагу, оскільки наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора надає йому право лише на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України.

Отже рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення і ухвалення нового рішення про відмову в позові за безпідставністю позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-382, 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» Домальчука Романа Володимировича задоволити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 грудня 2017 року в даній справі скасувати і ухвалити нове рішення.

В позові публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді