Рішення № 72733470, 13.03.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/422/18

Провадження № 2/161/1107/18

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі:

головуючого – судді Рудської С.М.

при секретарі – Ярмолюк В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луцьку цивільну справу за позовом Департаменту соціальної політики Луцької міської ради до ОСОБА_1 про повернення надміру виплачених коштів,

ВСТАНОВИВ:

Департамент соціальної політики Луцької міської ради звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 з даною позовною заявою, на обгрунтування вказавши, що відповідно до заяви відповідача від 19.02.2015 р., їй була надана субсидія в порядку встановленому до Положення «Про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» з лютого 2015 року по жовтень 2017 року. Також вказала на те, що при проведенні соціальним інспектора перевірки правильності та повноти інформації, наданої для встановлення житлової субсидії, було встановлено, що відповідач ОСОБА_1 в квартирі за адресою АДРЕСА_1, на яку тривалий час оформлялася субсидія, не проживає. При обстеженні матеріально-побутових умов сім’ї вдалося з’ясувати, що квартира здається в найм. Внаслідок перевірки складено акт обстеження матеріально-побутових умов сім’ї в якому зазначено, що за попередньо вказаному житлі проживає гр. ОСОБА_2, яка винаймає житло, а також сплачує частину комунальних послуг за даною адресою. Вважає, що відповідач повинна відшкодувати надміру виплачені їй кошти субсидію, оскільки відповідач не повідомила про зміну обставин, які впливають на її отримання. Просить суд стягнути з відповідача на його користь 13902,02 грн. надміру виплачених коштів за призначеними житловими субсидіями.

До початку судового засідання від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з’явилася, надіслала на адресу суду відзив, відповідно до якого просить поновити пропущений строк для подання відзиву, пояснивши поважність пропуску тим, що в період з 17 січня 2018 року по 28 лютого 2018 року у зв2язку із знаходження на стаціонарному лікуванні. У своєму відзиві зазначила, що працівниками Департаменту соціальної політики Луцької міської ради було проведено обстеження матеріально-побутових умов сім’ї при якому з’ясувалося, що відповідач за адресою, на яку було оформлено субсидію, не проживає, внаслідок чого був складений відповідний акт, з якого встановлено, що ОСОБА_1 здає дане житло у найм гр. ОСОБА_2 З цим категорично не погоджується, адже вважає, що підставою повернення надміру виплачених коштів, та припинення виплати субсидії позивачем, стало ніби то надання відповідачем неправдивої інформації про майновий стан та приховання факту здачі житлового приміщення в найм. Зазначає, що між нею та гр. ОСОБА_2 не укладався договір найму цієї квартири. Під час перевірки матеріально-побутових умов сім’ї за адресою АДРЕСА_1, власниці квартири – ОСОБА_1 не було вдома, акт був складений виключно на поясненні гр. ОСОБА_2, яка пояснила що винаймає дане житло, а також сплачує комунальні послуги за даною адресою. Вказує, що це не відповідає дійсності, посилаючись на додані до відзиву документи, а саме: заяву гр. ОСОБА_2, а також квитанції про оплату комунальних послуг на прізвище «ОСОБА_1Л.» з лютого 2015 року по жовтень 2016 року. Відповідно до чого позов не визнає та просить відмовити у повному обсязі.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін, оскільки ними надано достатні докази, що свідчать про правовідносини, що між ними склалися.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, суд прийшов до наступного висновку.

Як встановлено судом, що згідно заяви ОСОБА_1 від 19.02.2015 р. Департаментом соціального захисту населення луцької міської ради була надана субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з лютого 2015 року по жовтень 2016 року (а.с. 4).

З матеріалів справи вбачається, що зазначення позивачем в позовній заяві періоду на який оформлена субсидія відповідачці «з лютого 2015 року по жовтень 2017 року» є помилковим, адже розрахунок ціни позову, розрахунок сум призначених субсидій, а також рішення про визнання обсягу надміру виплачених коштів у вигляді житлових субсидій надані за період з лютого 2015 року по жовтень 2016 року.

30.05.2017 року державними соціальними інспекторами Департаменту при проведенні обстеження матеріально-побутових умов сімей, що звернулися за призначенням державних соціальних допомог та субсидій було складено акт № 3082 обстеження матеріально-побутових умов сім’ї з зазначенням на ньому про те, що ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1, не проживає, а також гр. ОСОБА_2, яка фактично проживала у квартирі пояснила, що там проживає та сплачує «свою частину комунальних послуг» (а.с. 7-8).

Відповідно до акту № 257 від 04.09.2017 року за результатом проведеної перевірки правильності і повноти інформації, що надається заявником для призначення державних соціальних допомог встановлено, що відповідач має не задекларовані доходи отримані від здачі житла в найм (а.с. 9).

На підставі проведення перевірки позивачем було проведено перерахунок сум призначених субсидій, який підлягає поверненню в результаті надлишково наданої субсидії на відшкодування житлово-комунальних послуг - суми боргу за період з лютого 2015 року по жовтень 2016 року, який в сумі становить 13902,02 грн. (а.с. 9-10).

Рішенням Департаменту соціальної політики Луцької міської ради № 1/21-1-173 від 21.09.2017 року визначено обсяг надміру виплачених коштів в розмірі 13902 грн., та встановлено строк для їх повернення до 25.12.2017 року. Повідомлення про повернення зазначених коштів було надіслане на адресу ОСОБА_1 за місцем її прописки (а.с.11).

Згідно п. 5 Постанови КМ України № 848 від 21.10.1995 р. «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» пункту субсидія не призначається, якщо: уповноважений власник (співвласник) житла, наймач житла у державному та громадському житловому фонді, член житлово-будівельного кооперативу, власник (співвласник) житлового приміщення, на якого відкрито особовий рахунок або будь-яка особа, що зареєстрована разом з ним у житловому приміщенні (будинку), здає за договором у найм або оренду житлове приміщення (будинок).

Згідно із ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що як на єдиний доказ обґрунтованості позовних вимог позивач посилається на Акт обстеження матеріально-побутових умов сім’ї № 3082 від 30.05.2017 року за адресою: м. Луцьк, вул. Станіславського, 11а/44(а.с. 7-8).

З даного акту вбачається, що соціальний інспектор шляхом опитування особи, що проживає в квартирі (ОСОБА_2О.) встановила, що квартиру відповідач здає в оренду.

Проте, сам по собі, цей акт не може бути безаперечним доказом доводів позивача.

В акті обстеження матеріально-побутових умов сім»ї, який підписаний соціальним інспектором, інші особи, які можуть засвідчити достовірність даних, наведених у акті не зазначені, сама ж особа, що проживає в квартирі, не надавала пояснень щодо того, що орендує квартиру у відповідачки.

Таким чином висновки позивача в цій частині не підтверджуються поясненнями вказаних ним осіб, що унеможливлює встановлення достовірність цього висновку та свідчить про неналежність цього доказу.

Згідно з ч. 1 ст. 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона – власник житла (наймодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 811 ЦК України договір найму житла укладається у письмовій формі.

Належних та допустимих доказів того, що між відповідачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує саме договір найму житла позивачем не надано, оскільки відповідний письмовий договір найму у справі відсутній, доказів отримання відповідачкою будь-якої плати від ОСОБА_2 позивачем суду не надано.

Крім того, відповідач у своєму відзиві надала заяву ОСОБА_2, із тексту якої вбачається, що остання підтвердила той факт, що вона, разом зі своєю донькою проживала у відповідача безкоштовно, договір найму квартири не укладався, комунальні послуги за адресою АДРЕСА_1 сплачувалися особисто ОСОБА_1 (а.с. 47).

Сплата комунальних платежів за вищезазначеною адресою саме відповідачем ОСОБА_1 підтверджується копіями квитанцій за кожен місяць окремо в період з лютого 2015 року по жовтень 2016 року включно (а.с. 48-66).

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тому, суд вважає, що позов Департаменту соціальної політики Луцької міської ради задоволенню не підлягає в зв'язку з його необґрунтованістю.

На підставі ст. 81000, 811 ЦК України, Положенням «Про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» затвердженого Постановою КМУ від 21.10.1995 №848, керуючись ст. ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Департаменту соціальної політики Луцької міської ради до ОСОБА_1 про повернення надміру виплачених коштів – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення в повному обсязі складено 13 березня 2018 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області ОСОБА_3