Постанова № 72733093, 15.03.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 березня 2018 р. № 820/942/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді - Зінченко А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження (спрощене провадження) адміністративну справу за позовом громадянина ОСОБА_1 Республіки В»єтнам ОСОБА_2 Тхє Тхиа (61105, м.Харків, вул.Киргизька,19-В,к.304) до Управління Державної міграційної служби України в Київській області (04073, м.Київ, вул.Петропавлівська,б.11) за участі третьої особи: Головного Управління Державної міграційної служби України в Харківській області, (61057, м.Харків, вул.Римарська,24), про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, громадянин ОСОБА_1 Республіки В»єтнам ОСОБА_2 Тхє Тхиа, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Державної міграційної служби України в Київській області, за участі третьої особи: Головного Управління Державної міграційної служби України в Харківській області , в якому просив суд: скасувати Рішення Управління Державної міграційної служби України в Київській області № 150 від 02.11.2017 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину ОСОБА_1 Республіки ОСОБА_3 Нгуен Тхє Тхиа, ІНФОРМАЦІЯ_1

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 05.02.2018р. ОСОБА_2 Тхє Тхиа отримав в ГУ ДМС України в Харківській області копію Рішення про скасування дозволу на імміграцію УДМС України в Київській області № 150 від 02.11.2017 року разом з Висновком про перевірку законності надання дозволу на імміграцію громадянину СРВ ОСОБА_2 Тхє Тхиа, ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.11.2017 р. УДМС України в Київській області.

Суд вказує, що відповідно до ст. 12 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; в інших випадках, передбачених законами України.

У відповідності до наведеного, на думку суду, немає жодних правових підстав, за яких громадянину ОСОБА_2 Тхє Тхиа має бути скасовано дозвіл на імміграцію.

Рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину ОСОБА_3 ОСОБА_2 Тхє Тхиа, ІНФОРМАЦІЯ_1, Управління Державної міграційної служби України в Київській області № 150 від 02.11.2017 року як зазначено в рішенні прийнято на підставі п. п. 1, 6 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію».

Проте Відповідач не посилається ні у самому Рішенні про скасування дозволу на імміграцію від 02.11.2017 року, а ні у Висновку перевірки законності надання дозволу на імміграцію громадянину СРВ ОСОБА_2 Тхє Тхиа від 02.11.2017 року на «з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність» (п. 1 частини першої стан і 12) та на «інші випадки, передбачені законами України» (п. 6 частини першої статті 12) тому, що такі випадки не передбачені жодним законом Україні.

Рішення Відповідача , на думку суду, позбавляє Позивача права на постійне проживання в Україні та порушує її права і законні інтереси, як іноземця, оскільки змушує його виїхати з України.

Відповідно до ст.ст. 9, 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Так, міжнародними договорами, ратифікованими Україною встановлено, що дитина не має розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (Конвенція про права дитини, затверджена ООН від 20 листопада 15889, Конвенція (Конвенцію ратифіковано постановою ВР № 789-ХІІ від 27.02.91 (ст.9 ); дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним, такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини (Конвенція про контакт з дітьми (ЕТ8 N 1582) (укр/рос) № ЕТ8К1582, 15.05.2003, Конвенція, Рада Європи (Конвенцію ратифіковано із заявою Законом № 166-У від 20.09.2006 (ст. 4 ). Вирішуючи спірні правовідносини, суд має застосувати положення ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», якою встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Згідно судової практики: "для матері/батька і дитини головним елементом сімейного життя є можливість постійного спільного проживання" (постанова по справі "МакМайкл проти Сполученого Королевства" (МсМісhаеІ V. United Kingdom) від 24.02.15895 р., Series А, № 307, р. 55, § 86).

Таким чином, втручання органу державної влади в сімейне життя Позивача є неправомірним, не враховувалось неповнолітній вік двох дітей, законні права дітей на проживання разом з батьками, економічне благополуччя держави батьком дитини не порушується, позивачкою будь-яких злочинів не вчинялось, - отже не може бути підставою оскаржуваного рішення бажання Відповідача захистити громадян від можливих протиправних дій батька дитини - ОСОБА_2 Тхє Тхиа.

На необхідність врахування зазначених обставин звернув увагу Європейський суд з прав людини, визнав наявність порушення ст.8 Конвенції у зіставленні з нормами національного міграційного законодавства у справі СЕН (SEN) проти Нідерландів, скарга № 31465/96 Постанова суду від 21 грудня 2001 року.

Суд вказує, що відповідно до ч. 2 ст. 158 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 26, 55 Конституції України та ст. ст. 2, 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011р. № 3773-УІ визначено, що іноземці та особи без громадянства мають право на звернення до суду та до інших державних органів влади для захисту їх особистих, майнових та інших прав.

Відповідно до частини 1 та 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд робить висновок, що рішення про скасування дозволу на постійне проживання в Україні позивачу від 03.11.2018 року прийнято з порушенням п. З, п. 8, п. 9 ч. 2 ст. 2 КАС України, тобто необґрунтовано, непропорційно та без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, через що зазначене рішення є неправомірним та підлягає скасуванню.

Рішення Відповідача позбавляє Позивача права на постійне проживання в Україні та порушує його права і законні інтереси, як іноземця, оскільки змушує його виїхати з України.

Суд зазначає, що згідно з вимогами ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з ме тою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтер есів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів влад них повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень тау спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім фор мам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, протягом розумного строку.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Таким чином, проаналізувавши наведене, суд вважає за необхідне вказати, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені нормативно та документально, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати Рішення Управління Державної міграційної служби України в Київській області № 150 від 02.11.2017 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину ОСОБА_1 Республіки ОСОБА_3 Нгуен Тхє Тхиа, ІНФОРМАЦІЯ_1

Стягнути з Управління Державної міграційної служби України в Київській області (код 37508470) на користь громадянина ОСОБА_1 Республіки ОСОБА_3 Нгуен Тхє Тхиа (код НОМЕР_1) сплачений судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя А.В. Зінченко