Постанова № 72732906, 13.03.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2018 р. № 820/1063/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання - Маргвелані І.Л.,

представника відповідача - Борової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправною і скасувати податкову вимогу № 2004-17 від 15.01.2018, прийняту Головним управлінням ДФС у Харківській області.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідачем безпідставно прийнято податкову вимогу № 2004-17 від 15.01.2018, оскільки сума податкового боргу, що вказана в податковій вимозі значно менша за мінімальну суму, при якій може бути складена податкова вимога. Крім того, зазначив, що в порушення пп.267.6.1 пп.267.6.2 п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України не отримував податкове повідомлення-рішення контролюючого органу, яким би було визначено грошове зобов`язання з транспортного податку фізичних осіб в розмірі 25000 грн.

У судове засідання позивач не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні. Надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що порушення процедури направлення (вручення) платнику податків і зборів податкового повідомлення-рішення не впливає на його законність та не є підставою для звільнення від обов'язку сплати транспортного податку.

Відповідно до пункту 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності позивача.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Згідно з пунктом 267.8 статті 267 Податкового кодексу України транспортний податок сплачується: а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення; б) юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації".

Судом встановлено та не заперечувалось відповідачем, що контролюючим органом сформовано податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 21.08.2017 № 10799915 про сплату податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000 грн.

Згідно пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення.

Пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Так, судом встановлено, що вищевказане податкове повідомлення-рішення "Ф" від 21.08.2017 № 10799915 направлено ОСОБА_2 12.09.2017 засобами поштового зв'язку звичайним листом.

Вказаний факт підтверджено відповідачем у відзиві на позов, а також представником у судовому засіданні.

Таким чином, доказів вручення позивачу податкового повідомлення-рішення та його направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачем не надано.

Отже, судом не встановлено настання обставин, відповідно до яких у платника податку виникає обов'язок сплати транспортного податку протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання. (Підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Приписами пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи, що контролюючим органом в порушення норм податкового законодавства не направлено податкове повідомлення-рішення від 21.08.2017 № 10799915 за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) ОСОБА_2 рекомендованим листом з повідомленням про вручення та не надано доказів особистого вручення зазначеного податкового повідомлення-рішення позивачу, суд приходить до висновку, що у платника податку не виникло обов'язку по сплаті податку та сума боргу не є узгодженою, а тому підстави для винесення та направлення позивачу податкової вимоги № 2004-17 від 15.01.2018 у контролюючого органу відсутні.

Поряд із тим, суд вважає необґрунтованим посилання позивача на те, що сума податкового боргу, що вказана в податковій вимозі значно менша за мінімальну суму, при якій може бути складена податкова вимога, виходячи із наступного.

Згідно з пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу 20 Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

Враховуючи положення Перехідних положень Податкового кодексу України, мінімальна сума податкового боргу при якій можливе складання вимоги становить 1020 грн (17Х60).

Як вбачається із оскаржуваної податкової вимоги № 2004-17 від 15.01.2018 сума грошового зобов'язання з транспортного податку 25000 грн, таким чином, сума боргу позивача перевищує мінімальну суму податкового боргу при якій можливе складання вимоги.

Інші доводи сторін висновків суду не спростовують.

Згідно частини 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для винесення оскаржуваної податкової вимоги у контролюючого органу, у зв'язку із чим позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код 39599198) про скасування вимоги - задовольнити.

Скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Харківській області № 2004-17 від 15.01.2018.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код 39599198).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 15 березня 2018 року.

Суддя Д.А. Волошин