Рішення № 72732545, 15.03.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№813/610/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2018 року

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Гулкевич І.З., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби у Франківському районі м. Львова Львівської області про повернення безпідставно сплачених коштів,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Залізничного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби у Франківському районі м. Львова Львівської області, у якій просить: зобов'язати Залізничне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Львова сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби у Франківському районі м. Львова подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для проведення реєстрації права власності на житло у сумі 8971,89 грн, сплаченого згідно з квитанцією №ПН1708 від 05.09.2017 р.

Позовні вимоги мотивовано тим, що звернувшись до відповідача із заявою про повернення помилково сплаченого збору, позивач отримав необґрунтовану відмову, чим порушено її права та охоронювані законом інтереси.

Ухвалою суду від 14 лютого 2018 року відкрито спрощене провадження в справі та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.

Судом встановлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2017 № 821 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України», Залізничне обєднане управління Пенсійного фонду України в Львівській області реорганізоване шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області.

На підставі ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України суд допустив заміну відповідача у справі Залізничного об'єднаного управління Пенсійного фонду м. Львова його правонаступником Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області.

Відповідач позов заперечує повністю, мотиви викладені в письмовому відзиві на позовну заяву від 02.03.2018 року. Представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити. У своєму відзиві покликається на те, що органи ПФУ не володіють інформацією щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно, а тому не мають можливості встановити факт придбання житла фізичними особами вперше. Звертає увагу суду на те, що позивачка добровільно сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, відповідач не спонукав її та не приймав з цього приводу рішень. Зазначає, що позивачка не надала територіальному органу ПФУ документів, які б підтверджувати, що житло нею придбано вперше. Відтак, на переконання представника відповідача, відповідач не міг надати іншої відповіді, ніж та, що була надана листом № 624/06.1-32 від 16.01.2018 р.

Третя особа подала пояснення на адміністративний позов, в яких вказала, що повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за поданням органів Пенсійного фонду України, в даному випадку залізничним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Львова, оскільки платник перерахував кошти, згідно квитанції №ПН1708 від 05.09.2017 р на рахунок за ККДБ 24140500, відкритий в УДКСУ у Франківському районі м. Львова Львівської області.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З позовної заяви вбачається, що за договором купівлі-продажу квартири від 05.09.2017 р, ОСОБА_1 придбав квартиру за адресою : АДРЕСА_1.

При укладенні договору, згідно з вимогами пункту 15-3 постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 "Про затвердження порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій", позивачем сплачено 8971,89 грн. пенсійного збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, про що свідчить квитанція від 05.09.2017 №ПН1708 про сплату позивачем на рахунок УДК у Франківському районі м. Львова 1% з купівлі-продажу нерухомого майна.

Проте, згідно зі статтею 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", збір сплачується фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1% від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

За посиланням позивача, житло, згідно з договором купівлі-продажу квартири від 05.09.2017 придбавалося позивачем вперше, тому він не являється суб'єктом сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Тобто, за твердженням позивача, збір сплачений позивачем помилково.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Листом від 16.01.2018 №624/06.1-32 відповідач у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовив, аргументуючи таку відмову відсутністю правового механізму перевірки інформації про факт придбавання нерухомості вперше.

Вважаючи таку відмову необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 №400/97-ВР (далі - Закон №400/97-ВР, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно п. 9 ч. 1 ст.1 Закону №400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

За змістом пункту 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (далі - Порядок №1740), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Тобто, вказаними нормами визначено, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено два винятки:

1) громадяни, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла;

2) громадяни, які придбавають житло вперше.

Пунктом 15-3 Порядку №1740 передбачено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. При цьому, слід звернути увагу, що в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість, не існує єдиної бази, за допомогою якої можна визначити первинне придбання нерухомого майна особою, а також не існує органу, компетентного видавати довідки на підтвердження обставин первинного придбання житла. Питання стосовно механізму перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість, - було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміну "придбавають житло вперше", що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше, однак, ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.00 № 29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні. Таким чином, відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень можливості встановити придбання житла конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм - не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами, а тому саме органи Пенсійного фонду України зобов'язані довести, що конкретні особи - придбавають житло не вперше.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З вищевикладеного, суд приходить до висновку, що саме відповідач зобов'язаний довести, що позивач придбав житло згідно договору купівлі - продажу квартири від 05.09.2017 року не вперше.

Таким чином, з наведеного вбачається, що дії відповідача щодо не сформування та не подачі до відповідного органу Державної казначейської служби України подання про повернення позивачу, збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна від 05.09.2017 в розмірі 8971,89 грн., що підтверджується квитанцією від 05.09.2017 р. №ПН1708, є необґрунтованими та неправомірними, оскільки ненадання позивачем документів, що підтверджують придбання нерухомого майна вперше не є підставою для відмови у поверненні такого збору.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України: від 20 серпня 2015 року по справі К/800/41597/14 від 27 січня 2015 року по справі К/9991/22832/12, від 22 травня 2014 року у справі № К/800/18016/14.

Відповідно до частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Процедуру повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) визначено Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 №787 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182 (далі - Порядок №787).

Пунктом 5 вказаного порядку визначено, зокрема, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою з найменуванням та ідентифікаційним кодом установи (у разі наявності), з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Подання в довільній формі подається платником до органу Казначейства, разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи готівкою.

Аналіз вказаного свідчить, що підставою, яка обумовлює повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів є подання наступних документів:

- заяви платника;

- подання органу, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету;

- платіжних доручень, що підтверджують зарахування коштів до відповідного бюджету.

З цього приводу суд зазначає, що зважаючи на відсутність в органів Пенсійного фонду України, в силу незалежних від них обставин, можливості зробити самостійний і беззаперечний висновок про придбання позивачем житла вперше, а також на те, що такі обставини встановлені в ході розгляду адміністративної справи, прийняття судом рішення про зобов'язання сформувати та подати до відповідного органу Державної казначейської служби відповідне подання є єдиним за свою суттю способом відновлення прав позивача, ефективним механізмом захисту таких прав, який відповідатиме принципу верховенства права.

Так, позивач на підтвердження обставин придбання житла вперше надав суду Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта.

Згідно вказаної довідки позивачу на праві приватної власності належить об'єкт житлової нерухомості, а саме: квартира за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 50.11 кв.м., що була предметом договору купівлі - продажу квартири від 05.09.2017 р.

Отже, виходячи із встановлених обставин по справі, а також доказів у справі, а саме інформаційної довідки, що вище вказане нерухоме майно було придбано позивачем вперше та виходячи з вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що позивач звільнений від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, як такий, що придбаває житло вперше, а тому позивач має право на повернення помилково сплаченого нею збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, під час укладання договору купівлі-продажу квартири від 05.09.2017 р.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, а також доводи стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704,80 грн підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. 77, 122, 123, 242, 243, 251, 255 КАС України,

вирішив :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подати подання в порядку передбаченому п. 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 до управління державної казначейської служби України у Франківському районі м. Львова Львівської області подання про повернення ОСОБА_1, (79053, АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 8971 (вісім тисяч дев'ятсот сімдесят одна) грн. 89 коп. сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна згідно квитанції №ПН1708 від 05.09.2017 року.

3. Судовий збір в розмірі 704 грн 80 коп. присудити на користь ОСОБА_1, (79053, АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, ЄДРПОУ 13814885).

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку передбаченому ст. 295 КАС України, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомукаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадженні або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Гулкевич І.З.