Рішення № 72732542, 06.03.2018, Київський окружний адміністративний суд

з

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2018 року № 810/4050/17

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Лисенко В.І.,

за участі секретаря судового засідання – Приходько Н.І,

представників позивача – ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача – ОСОБА_3,

представника третьої особи – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом Приватного підприємства Інженерно-будівельний центр “Споруда” до Міністерства юстиції України, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_5 Груп”, Ірпінська міська рада Київської області, про оскарження наказу та зобов’язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство Інженерно-будівельний центр «Споруда» з позовом до Міністерства юстиції України, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_5 Груп», Ірпінська міська ради Київської області, в якому просить: визнати та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 02.10.2017 №3085/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» повністю; зобов’язати Міністерство юстиції України вчинити дії щодо поновлення скасованих оскаржуваним наказом реєстраційних дій та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.01.2017 №33525954, прийнятого державним реєстратором Ірпінської міської ради Київської області ОСОБА_6, запису про право власності №18667265, та запису відкриття розділу №1153158632109, внесених на підставі зазначеного рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно задоволено скаргу ТОВ «ОСОБА_5 Груп» та скасовану державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за позивачем з тих підстав, що при здійсненні реєстраційної дії державним реєстратором не здійснено запит до територіальних органів у сфері земельних відносин щодо наявності чи відсутності реєстрації прав на земельну ділянку. Також, у висновку комісії вказано, що при здійсненні реєстрації посадовою особою не відскановано та не завантажено до відповідного розділу Державного реєстру прав документ, що посвідчує особу та квитанцію про сплату адміністративного збору. Позивач стверджує, під час розгляду скарги відповідачем необґрунтовано не взято до уваги докази, які підтверджують право оренди земельною ділянкою. Зокрема, позивачем до комісії надавалися копії рішень судів, які підтверджують законне право товариства на користування спірною земельною ділянки. Крім того, спірний наказ прийнятий з порушеннями, оскільки не містить відомостей щодо повної посади посадової особи, яка підписала наказ та без зазначення «по батькові», а сам висновок комісії, на думку позивача, носить лише рекомендаційний характер, а відтак, не є обов’язковим для виконання. Також зазначив, що ним до державного реєстратора подано усі документи, які передбачені чинним законодавством. Вважає, що наказ та висновок є необґрунтованим та таким, що прийнятий не на підставі та не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях. Вказував, що при здійсненні реєстраційних дій державним реєстратором не дотримано Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Зокрема, державний реєстратор при реєстрації права оренди земельної ділянки, мав би пересвідчитись щодо відсутності суперечностей прав на земельну ділянку шляхом направлення відповідних запитів.

Третя особа ТОВ «ОСОБА_5 Груп» подала до суду письмові пояснення в яких проти позову заперечувала та зазначила, що відповідачем правомірно скасовано державну реєстрацію прав на земельну ділянку, оскільки у Публічній кадастровій карті України відсутні відомості щодо такої земельної ділянки, а державний реєстратор, здійснюючи таку реєстрацію, не пересвідчився в протилежному.

Позивач скористався своїм правом, передбаченим статтею 182 КАС України та подав до суду відповідь на відзив та відповідь на письмові пояснення третьої особи, у яких наголошував на тому, що згідно з рішеннями судів він є орендарем земельної ділянки, а тому, незважаючи на відсутність у даних земельного кадастру про відсутність такої земельної ділянки, державний реєстратор мав право реєструвати за позивачем вказану земельну ділянку.

Ірпінська міська рада Київської області подала до суду письмові пояснення до адміністративного суду у яких просила адміністративний позов задовольнити з тих підстав, що незважаючи на відсутність у Публічній кадастровій карті України відомостей щодо вказаної земельної ділянки, позивач відповідно до складеного та належним чином зареєстрованого проекту землеустрою є орендарем вказаної земельної ділянки. Просила справу розглядати за її відсутності.

Ухвалою суду від 21.12.2017 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду у підготовчому засіданні на 15.01.2018.

У підготовчому засіданні 07.02.2018 усною ухвалою суду залучено до участі у справі третю особу Ірпінську міську раду Київської області.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.02.2018 витребувано від управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві копію матеріалів реєстраційної справи, яка сформована державним реєстратором ОСОБА_7 Проте, вказана ухвала суду не виконана. Зважаючи на те, що у ході розгляду справи відповідачем надано витребувану інформацію, судом не вживались заходи щодо повторного витребування таких доказів.

Усною ухвалою суду від 07.03.2018 прийнято рішення про закриття підготовчого засідання та керуючись статтею 181 КАС України призначено розгляд справи по суті у той же день.

У судовому засіданні 07.03.2018 представники позивача позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити повністю.

Представник відповідача та третьої особи просили у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

У ході розгляду справи судом встановлено, що відповідно до договору оренди від 04.06.2008, укладеного між позивачем та Ірпінською міською радою, земельна ділянка площею 3,000 га, кадастровий номер 3210900000:01:174:0108 з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, землі житлової та громадської забудови, що знаходить ся за адресою: вул. Ольги Княгині 1, м. Ірпінь, Київська обл. передана у оренду строком на п’ять років позивачу з переважним правом на продовження дії договору.

У подальшому, вказаний договір був продовжений рішенням Ірпінської міської ради від 20.12.2013 до 04.06.2023.

З метою державної реєстрації договору оренди на вказану земельну ділянку позивач звернувся до державного реєстратора Ірпінської міської ради Київської області ОСОБА_8.

У судовому засіданні директор позивача пояснив, що для здійснення реєстраційних дій щодо земельної ділянки він особисто подав документи до державного реєстратора. Зазначив, що ним було подано оригінали таких документів: рішення Ірпінської міської ради Київської області від 22.04.2008 №1568-45-V «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду приватному підприємству «Інженерно-будівельний центр «Споруда», м. Ірпінь, мікрорайон «Стоянка» для будівництва котеджного комплексу для організації зони відпочинку; договір оренди землі від 04.06.2008; копію рішення Ірпінської міської ради Київської області від 20.12.2013 №3728-50-VI «Про продовження терміну оренди земельної ділянки ПП ІБЦ «Споруда», м. Ірпінь, мікрорайон «Стоянка»; копію рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області від 23.01.2014 № 14/11 «Про погодження ПП «Інженерно-будівельний центр «Споруда» присвоєння адреси орендованій земельній ділянці в м. Ірпень (Стоянка); паспорт; квитанцію про сплату адміністративного збору; копію ухвали від 30.12.2016 ОСОБА_9, якою скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Саранюк Л.П. на земельну ділянку, та направлення суду для виконання зазначеної ухвали.

На підставі наданих позивачем документів, державним реєстратором відкрито розділ щодо спірної земельної ділянки та внесено запис про право власності №18667265 на спірну земельну ділянку за Ірпінською міською радою та внесено про інше речове право (право оренди) №18667368 на спірну земельну ділянку за підприємством (а.с. 65 т. I).

У серпні 2017 року ТОВ «ОСОБА_5 Груп» подало скаргу від 30.08.2017 №12/08 до Міністерства юстиції України з вимогами про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.01.2017 №3525954, прийняте державним реєстратором Ірпінської міської ради Київської області ОСОБА_8 (а.с. 91-92 т. I).

У зазначеній скарзі ТОВ «ОСОБА_5 Груп» вказало, що воно має у власності три земельні ділянки з кадастровими номерами 3210900000:01:174:7564, 3210900000:01:174:7563, 3210900000:01:174:7566. Вказані земельні ділянки розташовані за адресою: м. Ірпінь, вул. Княгині Ольги,1. Проте, як їм стало відомо під час розгляду цивільної справи в Ірпінському міському суді, предметом розгляду якої є скасування свідоцтв про право власності на вказані земельні ділянки, позивач має право користування вказаною земельною ділянкою, що підтверджується державною реєстрацією прав оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У скарзі ТОВ «ОСОБА_5 Груп» стверджувало, що під час здійснення державної реєстрації державним реєстратором всупереч частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не було встановлено факту наявності інформації про вказану земельну ділянку в Державному земельному кадастрі, а відтак, вказане рішення підлягає скасуванню.

Розглянувши подану скаргу, Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації у складі голови, заступника, секретаря та членів комісії, прийняла рішення у формі висновку, яким задовольнила скаргу товариства частково, скасувала рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.01.2017 №3325954, та тимчасово заблокувала доступ державному реєстратору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 130 т. I).

Задовольняючи скаргу товариства частково, Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації виходила з того, що державний реєстратор всупереч законодавству у сфері державної реєстрації прав не звернувся до органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин та здійснює ведення ДЗК для отримання інформації про зареєстроване право власності за Ірпінською міською радою Київської області та інше речове право (право оренди) за підприємством на спірну земельну ділянку, оскільки воно виникло до 01.01.2013; не виготовлено електронну копію документа, що підтверджує сплату адміністративного збору та підтверджує особу, яка подала документи, і не завантажено їх до відповідного розділу Державного реєстру прав.

На підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 28.09.2017, відповідно до частини другої, п’ятої статті 26, підпунктів «а», «г» пункту 2 частини шостої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункту 12 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128, було прийнято рішення у формі наказу від 02.10.2017 №3085/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» (а.с. 135 т. I).

Як убачається з матеріалів справи, позивач, Ірпінська міська рада, Головне управління Держгеокадастру у Київській області, ТОВ «ОСОБА_5 Груп», державний реєстратор Ірпінської міської ради Київської області ОСОБА_8 були повідомлені про надходження скарги. Також, додатково їх проінформовано, що повідомлення про дату, час та місце розгляду скарги буде опубліковано на офіційному сайті у відповідному підрозділі (а.с.125-127 т. I).

На підтвердження опублікування інформації про дату, час та місце розгляду скарги, відповідачем надані скріншоти з офіційного вебсайту Міністерства юстиції України (а.с. 128-129 т. I).

Під час судового розгляду судом встановлено, що позивачем до Міністерства Юстиції України надавалися пояснення на скаргу ТОВ «ОСОБА_5 Груп». Разом зі скаргою були надані копії судових рішень, які, на думку позивача, підтверджували факт оренди позивачем спірної земельної ділянки (а.с.113-124 т. I).

У судовому засіданні представники позивача наполягали на тому, що оскільки рішеннями судів підтверджено факт права оренди позивачем земельної ділянки, державний реєстратор не зобов’язаний був витребовувати від управління Держгеокадастру відомості щодо реєстрації прав на сказану земельну ділянку.

Також, зазначили, що висновок комісії, носить лише рекомендаційний характер, а відтак, не є обов’язковим для виконання, наказ, прийнятий на підставі висновку не містять відомостей щодо повної посади посадової особи, яка підписала наказ та без зазначення «по батькові».

Щодо сплати адміністративного збору пояснили, що хоча вони і були звільнені від сплати такого, вони все ж таки його сплатили і подали державному реєстратору.

Вважаючи, що спірний наказ прийнятий з порушенням норм чинного законодавства, необґрунтовано та без правових на те підстав, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, в якому просить визнати його протиправним та скасувати.

Суд звертає увагу, що спір щодо права власності на вказану земельну ділянку розглядається Ірпінським міським судом, а тому розглядаючи позов, суд оцінює лише дії Міністерства юстиції під час розгляду скарги та прийняття спірного наказу, при цьому, не даючи оцінку, кому належить спірна земельна ділянка.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються нормами Закону України від 01.07.2004 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV (далі - Закон України від 01.07.2004 №1952-IV).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 01.07.2004 №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 7 частини першої статті 7 Закону України від 01.07.2004 №1952-IV передбачено, що розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб’єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України здійснює Міністерство юстиції України.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 37 Закону України від 01.07.2004 №1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Відповідно до частини шостої статті 37 Закону України від 01.07.2004 №1952-IV за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову у задоволенні скарги; задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги; б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Частиною сьомою зазначеної статті передбачено, що рішення, передбачені підпунктами "а" - "в" пункту 2 частини шостої цієї статті, виконуються не пізніше наступного робочого дня після прийняття такого рішення шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Для виконання таких рішень повторне подання документів для проведення державної реєстрації прав та сплата адміністративного збору не вимагаються.

Технічний адміністратор Державного реєстру прав у день надходження рішень, передбачених підпунктами "г" та "ґ" пункту 2 частини шостої цієї статті, забезпечує їх негайне виконання. Порядок тимчасового блокування та анулювання доступу до Державного реєстру прав визначається Міністерством юстиції України.

Рішення, передбачене підпунктом "д" пункту 2 частини шостої цієї статті, виконується у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення, передбачені підпунктами "е" та "є" пункту 2 частини шостої цієї статті, виконуються Міністерством юстиції України, його територіальними органами невідкладно, але не пізніше п’яти робочих днів з дня їх прийняття.

Відповідно вимог частини дев’ятої статті 37 Закону України від 01.07.2004 №1952-IV порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання даної норми постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128 затверджено Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Порядок №1128).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1128 для забезпечення розгляду скарг суб’єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін’юстом або відповідним територіальним органом.

З урахуванням викладеного, Наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2016 №37/5 затверджено Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, зареєстроване в Мін’юсті від 13.01.2016 за №42/28172 (далі - Положення №37/5).

Відповідно до пункту 2 розділу І, пунктів 1, 8 розділу ІІІ такого Положення №37/5, Комісія є постійно діючим колегіальним консультативно-дорадчим органом при Міністерстві юстиції України, що в межах повноважень, визначених Законами України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128, забезпечує розгляд скарг у сфері державної реєстрації.

Формою роботи комісії є засідання, які проводяться у разі потреби. Дату, час і місце проведення засідання комісії визначає її Голова.

Рішення комісії оформляються висновком, який підписується Головою комісії, секретарем та членами комісії, що брали участь у засіданні комісії.

Висновок комісії повинен містити такі відомості: дата, час та місце його складення; перелік осіб, присутніх на засіданні комісії; реквізити та суть скарги, розгляд якої здійснюється комісією; відомості про наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначені у скарзі, та інших обставин, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги; окрема думка члена комісії у разі її наявності та оформлення у письмовому вигляді; узагальнюючий висновок щодо відповідності/невідповідності законодавству у сфері державної реєстрації рішення, дії або бездіяльності суб'єкта оскарження, щодо задоволення кожної з вимог скаржника або відмови в їх задоволенні з відповідним обґрунтуванням та посиланням на норми законодавства; відомості про необхідність складання протоколів про адміністративні правопорушення, відповідальність за вчинення яких передбачена частинами першою - четвертою статті 16611 та статтею 16623 Кодексу України про адміністративні правопорушення; відомості про рішення / реєстраційні дії, що підлягають скасуванню, а також про дії, що підлягають вчиненню у зв'язку зі скасуванням рішення/реєстраційної дії або у зв'язку з визнанням оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, та про суб'єкта, що буде вчиняти такі дії.

Пунктом 5 Порядку№1128 визначено, що перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення: 1) чи віднесено розгляд скарги відповідно до Законів до повноважень суб’єкта розгляду скарги (належний суб'єкт розгляду скарги); 2) чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги; 3) чи наявні (відсутні) інші скарги у суб'єкта розгляду скарги.

Згідно з частиною третьою 3 статті 37 Закону України від 01.07.2004 №1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Відповідно до пунктів 9, 10, 11 Порядку №1128 під час розгляду скарги по суті обов’язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб’єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Суб’єкт розгляду скарги своєчасно повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів: 1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі); 2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін’юсту; 3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги.

Копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті. Суб’єкт оскарження має право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов’язково приймаються комісією до розгляду.

Отже, на законодавчому рівні передбачається обов'язок комісії під час розгляду скарги запросити до цього процесу суб'єктів оскарження та інших заінтересованих осіб, що зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів.

Як убачається з матеріалів адміністративної справи, відповідачем 15.09.2017 було направлено повідомлення з копією скарги з додатками: Товариству з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_5 Груп»; Головному управлінню Держгеокадастру у Київській області; Ірпінській міській раді Київської області; Приватному підприємству «Інженерно-будівельний центр «Споруда»; державному реєстратору прав на нерухоме майно виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області ОСОБА_6; Міськрайонному управлінні Києво-Святошинськомуирайоні та м. Ірпені Головного управління Держгеокадастру у Київській області (т.1 а.с. 125-127). А також зазначено, що повідомлення про дату, час та місце розгляду скарги Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, буде опубліковано в підрозділі «Засідання Комісії» розділу «Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації» рубрики «Послуги» на сайті Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України (http://minjust.gov.ua/ddr) з посиланням з офіційного сайту Мін’юсту (http://minjust.gov.ua/).

У своїх поясненнях позивач наполягав на тому, що оскільки під час засідання щодо розгляду скарги не був присутній представник Головного управління Держгеокадастру у Київській області, представник управління Держгеокадастру у м. Ірпені, державний реєстратор Ірпінської міської ради Київської області ОСОБА_8, ними не надавались пояснення та додаткові документи, вказане рішення відповідача є необґрунтованим та таким, що прийняте всупереч нормам чинного законодавства.

Проте, суд зазначає, що нормами чинного законодавства не передбачено обов’язку відповідача відбирати пояснення у зазначених осіб під час розгляду скарги, оскільки на нього покладається лише обов’язок своєчасного їх повідомлення.

Також, не заслуговують на увагу і посилання позивача на той факт, що висновок комісії носить лише рекомендаційний характер, а відтак, не є обов’язковим для виконання, оскільки пунктом 12 Порядку №1128 визначено, що за результатами розгляду скарги суб’єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.

Тобто, законодавець закріпив обов’язок суб’єкта розгляду скарги, а у даному випадку Міністерства юстиції України, прийняти на підставі висновків мотивоване рішення.

Також, не заслуговують на увагу і посилання позивача на те, що оскаржуваний наказ, всупереч нормам чинного законодавства, не містить «по батькові» особи, яка його підписала та повну посаду, оскільки, відповідно до вимог пункту 19 частини третьої Інструкції з діловодства в Міністерстві юстиції, затвердженої Наказом міністерства юстиції від 03.08. 2015 № 1405/5, документи підписуються посадовими особами Міністерства відповідно до повноважень, визначених організаційними та розпорядчими документами Міністерства.

При цьому, підпис складається з найменування посади особи, яка підписує документ (повного - якщо документ надрукований не на бланку, скороченого - на документі, надрукованому на бланку), особистого підпису, ініціалів (ініціалу імені) і прізвища.

Тобто, інструкцією не вимагається зазначення повністю ініціалів, а особа, яка підписує документ, на власний розсуд, з урахуванням вимог Інструкції, зазначає повністю ініціали або лише ініціали імені.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем при прийнятті спірного наказу дотримані вимоги норм Порядку №1128.

Щодо посилань відповідача, що при здійсненні державної реєстрації права користування на земельну ділянку державним реєстратором правомірно не здійснено запит до територіальних органів у сфері земельних відносин щодо наявності чи відсутності реєстрації прав на земельну ділянку, оскільки директором підприємства було надано копії рішень судів, які підтверджують право користування земельною ділянкою, суд зазначає наступне.

Державна реєстрація прав - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав (стаття 2 Закону України від 01.07.2004 №1952-IV).

Частиною другою статті 18 Закону України від 01.07.2004 №1952-IV визначено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Постановою Кабінету Міністрів України затверджено Порядок про держану реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 25.12.2015 №1127 (надалі - Порядок №1127).

Зокрема пунктом 40 Порядку №1127 передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком.

Пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України від 01.07.2004 №1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, укладеного в установленому порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України від 01.07.2004 №1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Відповідно до пунктів 1-3 частини третьої статті 10 Закону України від 01.07.2004 №1952-IV державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Частиною четвертою статті 18 Закону України від 01.07.2004 №1952-IV державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

При поданні документів для державної реєстрації прав, державний реєстратор, в першу чергу встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та встановлює наявність/відсутність підстав для прийняття рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень чи зупиняє розгляд заяви.

Відповідно до статті 13 Закону України від 06.10.1998 «Про оренду землі» №161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельним ресурсам від 02.07.2003 №174 (чинного на момент укладення Договору оренди) (далі - Тимчасовий порядок №174), книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі (далі - книга реєстрації) - це документ суворого обліку, який є складовою частиною державного реєстру земель та містить відомості про зареєстровані державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договори оренди (суборенди) землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок.

Державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації.

У книзі реєстрації реєструються, зокрема, договори оренди землі (п.4.2, 4.3 Тимчасового порядку №174).

Пунктом 12 Порядку №1127 встановлено, що під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обов’язково використовує відомості Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, а також відомості з інших інформаційних систем, доступ до яких передбачено відповідно до законодавства, у тому числі відомості з Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.

У разі коли під час розгляду заяви встановлено наявність підстав, передбачених законом для зупинення розгляду заяви, державний реєстратор невідкладно приймає рішення щодо зупинення розгляду заяви (пункт 14 Порядку №1127).

Як встановлено у ході судового засідання та не заперечувалось представниками позивача, при зверненні до державного реєстратора директором позивача було надано пакет документів, які, на його думку, підтверджували право користування земельною ділянкою.

При цьому, витяг з Державного земельного кадастру ним не подавався, оскільки у Публічній кадастровій карті України відсутні відомості щодо вказаної земельної ділянки з тих підстав, що їх умисно знищено посадовою особою управління Держгеокадастру.

На думку представників позивача, для державної реєстрації достатньо було рішень судів, які підтверджували факт права оренди за позивачем.

Суд звертає увагу, що він в межах розгляду даної адміністративної справи не досліджує рішення судів та не надає їм оцінку, не вирішує питання першочергового виникнення права власності на вказану земельну ділянку, оскільки це є предметом розгляду цивільної справи в Ірпінському міському суді.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм законодавства, при перевірці рішення відповідача, суд має дати оцінку, чи дійсно державним реєстратором було порушено порядок здійснення державної реєстрації, та чи дотримано суб’єктом розгляду скарг порядок прийняття такого рішення.

Судом встановлено, що дійсно, при реєстрації права оренди земельної ділянки державний реєстратор мав би пересвідчитись щодо відсутності суперечностей прав на земельну ділянку шляхом направлення відповідних запитів.

Проте, всупереч законодавству у сфері державної реєстрації прав, він не звернувся до органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин та здійснює ведення ДЗК для отримання інформації про зареєстроване право власності за Ірпінською міською радою Київської області та інше речове право (право оренди) за підприємством на спірну земельну ділянку, оскільки воно виникло до 01.01.2013.

Крім того, державним реєстратором не виготовлено електронну копію документа, що підтверджує особу, яка подала документи, і не завантажено її до відповідного розділу Державного реєстру прав.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено протиправності дій відповідача щодо винесення оскаржуваного наказу.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем під час розгляду справи підтверджено законність прийняття вказаного рішення, а тому, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241 - 246, 250, 292, 55 Кодексу адміністративногосудочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення- 13 березня 2018 р.