Рішення № 72732517, 12.03.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2018 року № 810/197/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в м. Києві за правилами спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації, Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації, Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, в якому просить суд визнати протиправними дії відповідачів щодо відмов у його зверненнях та зобов’язати відповідачів вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивач має право на визнання за ним статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії ІV та отримання відповідного посвідчення, але відповідачі протиправно відмовили йому у встановленні статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії ІV, чим позбавили його передбачених законом гарантій.

Ухвалою суду від 08.02.2018 відкрито спрощене провадження в даній адміністративній справі.

На адресу Київського окружного адміністративного суду 06.03.2018 надійшло письмове заперечення Управління соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації проти позову, в якому зазначається думка щодо його необґрунтованості. Таку думку відповідач пояснює тим, що позивачем не надано до Управління соціального захисту довідки, яка б підтверджувала проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше чотирьох років.

Крім того, відповідач зазначає, що з 01.01.2015, відповідно до положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VІІІ, яким виключено абзац п'ятий частини другої статті 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме виключено зону посиленого радіоекологічного контролю, тобто, з 01.01.2015 місце проживання позивача не вважається територією зони посиленого радіоекологічного контролю.

Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації жодних заяв по суті справи до суду не надав.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів справи, позивач зареєстрований та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 з 18 квітня 1988 року по даний час, що підтверджується довідкою від 07.12.2015 №1103, виданої Великоснітинською сільською радою Фастівського району (а.с. 11).

Також, у довідці зазначено, що згідно постанови кабінету Міністрів України від 23.07.1991, село Велика Снітинка Фастівського району відноситься до 4-ї категорії радіоекологічного контролю.

Позивач має посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи від 01.03.1996 серії Б №248573 категорії 3 (а.с. 16).

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Управління соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації із заявою про видачу довідки та її поданням до Київської обласної державної адміністрації для видачі посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4.

Розглянувши звернення позивача, відповідач відмовив йому в останньому, мотивуючи це тим, що з 01.01.2015, відповідно до положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VІІІ, яким виключено абзац п'ятий частини другої статті 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме виключено зону посиленого радіоекологічного контролю, а тому з 01.01.2015 ОСОБА_1 не вважається особою, яка проживає на території забрудненої зони, і тому немає підстав для видачі йому довідки встановленого зразку (а.с 17).

Вважаючи таку відповідь протиправною, позивач 27.11.2017 звернувся до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, який є структурним підрозділом першого відповідача, з заявою, у якій просив видати йому посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, однак отримав аналогічну відповідь від 18.12.2017 №14-04/461 (а.с 18).

Не погоджуючись з відмовами відповідачів та вважаючи їх безпідставними, позивач звернувся з даним позовом до суду для захисту порушених прав.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року № 796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно з пунктом четвертим частини першої статті 11 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії ІV належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у тій зоні не менше 4 років.

Підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях, відповідно до положень статті 15 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Частиною першою статті 65 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 затверджений Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до пункту 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51 особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.

Отже, особи, які станом на 01.01.1993 постійно проживали або працювали на території зони посиленого радіоекологічного контролю понад чотири роки, визнаються потерпілими від Чорнобильської катастрофи та мають право на встановлення пільг і компенсацій, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Суд зазначає, що факт постійного проживання позивача на території зони посиленого радіоекологічного контролю, і того, що станом на 01.01.1993 він проживав і працював у цій зоні не менше чотирьох років, підтверджується документально наявними у справі доказами, а саме: довідкою від 07.12.2015 про постійне проживання, посвідчення від 01.03.1996 №248573 категорії 3.

Тому, посилання відповідачів на те, що Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів" від 28.12.2014 № 76-VІІІ виключено абзац 5 частини 2 статті 2 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме виключено зону посиленого радіоекологічного контролю, що вказує на те, що позивач з 1 січня 2015 року не проживає на забрудненій території, суд вважає необґрунтованими і безпідставними, оскільки право позивача на отримання посвідчення особи, постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, регламентовано не цією статтею, а статтею 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

За таких обставин, позовні вимоги щодо визнання протиправною відмову Управління соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації та зобов`язання останнього внести подання до Київської обласної державної адміністрації для видачі ОСОБА_1 посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації організувати та координувати роботу, пов`язану з визначенням статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, стосовно громадянина ОСОБА_1 та прийняти відповідне рішення, суд зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства, згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтерес юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При вирішенні справи, суд, у відповідності до частини другої статті 45 КАС України, у разі задоволення позову може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та не чинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; 7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об’єднання громадян;

8) примусовий розпуск (ліквідацію) об’єднання громадян; 9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; 11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання; 12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні; 13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 15) зобов’язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

У той же час, позивач просить зобов`язати Департамент організувати та координувати роботу, пов`язану з визначенням статусу особи та прийняття відповідного рішення.

Однак, вказана позовна вимога не може бути задоволена судом, оскільки її задоволення не передбачено приписами статті 245 КАС України.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 143, 194, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації видати ОСОБА_1 довідку (додаток форми 7) та оформити подання до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації на підставі заяви.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації видати ОСОБА_1 довідку (додаток форми 7) та оформити і направити подання до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації для вирішення питання щодо видачі ОСОБА_1 посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації судові витрати у сумі 704,80 грн (сімсот чотири) 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.