Рішення № 72731526, 05.03.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 березня 2018 року (13 год. 25 хв.)Справа № 808/4200/17 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В.,

при секретарі судового засідання Стратулат С.В.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2;

відповідача - Лабура М.Г.;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_4 (69118, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування вимоги, рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 (позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (відповідач), в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0127481305 від 06.12.2017 та рішення про застосування штрафних санкцій № 0127471305 від 06.12.2017.

Посилаючись не необґрунтованість висновків акту перевірки та на відсутність з боку ОСОБА_4 порушень приписів Податкового кодексу України та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, як підстави для донарахування єдиного внеску у розмірі 156429,71 грн., та відповідно штрафних санкцій за донарахування відповідних органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 25190,46 грн., вважає прийняті рішення протиправними.

Представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі, просили позов задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, з підстав викладених у відзиві на позов (вх. № 2678 від 25.01.2018), вважає висновки акту перевірки обґрунтованими, а оскаржувані рішення такими, що прийняті з додержанням вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Зауважив, що послуги надані позивачем у перевіряємому періоді за видами діяльності не були внесені до реєстру платників єдиного податку, у зв'язку із чим позивач повинен був перейти на загальну систему оподаткування з 01.10.2014, однак в порушення п.п.298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_4 не здійснено перехід на загальну систему оподаткування.

Сторони під час розгляду справи у судовому засіданні повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 05.03.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення представників позивача, заперечення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, суд з'ясував наступне.

ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа - підприємець виконавчим комітетом Запорізької міської ради 11.08.2014 за № 2 103 000 0000 080477. Основними видами діяльності позивача є: Код КВЕД 43.11 Знесення; Код КВЕД 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику; Код КВЕД 43.21 Електромонтажні роботи; Код КВЕД 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; Код КВЕД 43.31 Штукатурні роботи (основний); Код КВЕД 43.33 Покриття підлоги й облицювання стін; Код КВЕД 43.34 Малярні роботи та скління; Код КВЕД 43.39 Інші роботи із завершення будівництва; Код КВЕД 43.91 Покрівельні роботи; Код КВЕД 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.; Код КВЕД 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням. 28.07.2016 внесено запис № 21030060003080477 про припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем (а.с.46-48).

З 11.08.2014 перебуває на спрощеній системі оподаткування та обрав 3 групу платників єдиного податку зі ставкою податку 5% від доходу, про що свідчить Витяг з реєстру платників єдиного податку № 1408273400242 від 15.08.2014. Дата виключення з реєстру платників єдиного податку - 01.09.2016 (а.с.132).

Так, судом встановлено, що у первіряємий період (з 11.08.2014 по 28.07.2016) позивач здійснював господарську діяльність на умовах сплати єдиного податку.

У період з 25.10.2017 по 02.11.2017, на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п. 78.1.7, п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового Кодексу України, ст.13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі наказу №2898 від 25.10.2017 головним державним ревізором - інспектором відділу контрольно - перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб Квіткою О.А, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності платника податків фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 12.08.2014 по 28.07.2016, за результатами якої складено Акт № 4693/08-01-13-05/НОМЕР_1 від 09.11.2017 (а.с.8-25).

Висновками до акту перевірки відповідачем встановлено порушення фізичною особою ОСОБА_4, між іншого, вимог:

п. 291.6 ст. 291, абзацу 4 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України ОСОБА_4 не перейшов на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, при застосуванні платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у п. 291.6 ст. 291 Податкового кодексу України;

п.2 ч.1 ст.7, п.5 ст.8, п.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції, що діє з 01.01.2016), а саме: заниження позивачем сум єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 156429,71 грн. у т.ч. за 2014 рік - 20286,99грн., за 2015 рік - 84701,36грн., 2016 рік - 52071,36грн.

Позивач, не погодившись із висновками, викладеними у Акті перевірки № 4693/08-01-13-05/НОМЕР_1 від 09.11.2017, подав заперечення до ГУ ДФС у Запорізькій області (вих. № 1 від 20.11.2017/вх. № 1458/ФОП від 22.11.2017) на акт перевірки документальної позапланової невиїзної перевірки (а.с.27).

Листом № 3705/14/08-01-13-05-09 від 01.12.2017, податковим органом надано відповідь на заперечення (вих. № 1 від 20.11.2017), за змістом якого, податковим органом прийнято рішення п.п.2.1.1 «Своєчасність подання податкових декларацій платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, ведення обліку результатів діяльності (доходів, витрат)» Акту перевірки № 4693/08-01-13-05/НОМЕР_1 від 09.11.2017 викладено у новій редакції, в основу якої покладено висновок відповідача про те, що послуги, які надавалися у III кварталі 2014 року ФОП ОСОБА_4 АТ «Мотор січ», а саме, «Демонтаж (К = 0,70) Монтаж одноярусних віконних ліхтарних панелей» та «Встановлення та розбирання внутрішніх інвентарних трубчатих лісів при висоті приміщень до 6м», за видами діяльності не були внесені до реєстру платників єдиного податку, ФОП ОСОБА_4 повинен був перейти на загальну систему оподаткування з 01.10.2014, однак в порушення п.п.298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_4 не здійснено перехід на загальну систему оподаткування з 01.01.2014 (а.с.28-36).

На підставі акту перевірки № 4693/08-01-13-05/НОМЕР_1 від 09.11.2017 та з урахуванням листа - відповіді № 3705/14/08-01-13-05-09 від 01.12.2017, податковим органом винесено:

вимогу № Ф-0127481305 від 06.12.2017 про сплату боргу (недоїмки), з якої вбачається, що заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску становить 156429,71 грн. (а.с.38);

рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідних органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0127471305 від 06.12.2017, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 25190,46 грн. (а.с.39).

Не погоджуючись із листом - відповіддю № 3705/14/08-01-13-05-09 від 01.12.2017 на заперечення, яким п.п.2.1.1 Акту перевірки № 4693/08-01-13-05/НОМЕР_1 від 09.11.2017 викладено у новій редакції, позивачем до ГУ ДФС у Запорізькій області подано заперечення до Акту перевірки № 4693/08-01-13-05/НОМЕР_1 від 09.11.2017 (а.с.37).

За результатами розгляду заперечень, ГУ ДФС у Запорізькій області складено Висновок № 29/08-01-13-05/НОМЕР_1 від 01.12.2017, в якому зазначено, що висновки акту перевірки № 4693/08-01-13-05/НОМЕР_1 від 09.11.2017 є правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Не погоджуючись із винесеною вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0127481305 від 06.12.2017 та рішенням про застосування штрафних санкцій № 0127471305 від 06.12.2017, позивач звернувся до суду із вимогами про їх скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що у перевіряємому періоді, на виконання договору підряду на будівельні роботи №222.12.5 від 04.09.2014 (а.с.75-78) позивач здійснював заміну ліхтарів, що підтверджується актом виконаних робіт від 15.09.2014 (а.с.54-55).

З акту виконаних робіт від 15.09.2014 вбачається, що при наданні послуг із заміни ліхтарів ФОП ОСОБА_4 проведено наступні види робіт: № п/п 1 «Віїмка цілих стекол з металевих і залізобетонних плетінь площею засклення 0,5м2»; № п/п 2 «Демонтаж (К = 0,70) Монтаж одноярусних віконних ліхтарних панелей»; № п/п 23 «Встанолення та розбирання внутрішніх інвентарних трубчатих лісів при висоті приміщень до 6м».

Позивачем зазначені роботи віднесено до класу КВЕД 43.34 «Малярні роботи та скління», однак податковим органом дані роботи віднесено до класу КВЕД 43.32 «Установлення столярних виробів» та КВЕД 43.99 «Інші спеціалізовані будівельні роботи».

Таким чином, в основу встановлених під час проведеної перевірки порушень, між іншого покладено висновок податкового органу про не вірне застосування позивачем у своїй господарській діяльності видів КВЕД та не внесення відповідних відомостей про зміни видів господарської діяльності, та, відповідно, не здійснення позивачем переходу на загальну систему оподаткування з 01.10.2014, чим порушено п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України та п.2 ч.1 ст.7, п.5 ст.8, п.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції, що діє з 01.01.2016), в частині заниження сум єдиного внеску, що підлягає нарахуванню з чистого оподатковуваного доходу за періряємий період.

Такі висновки контролюючого органу про допущенні порушення податкового законодавства суд вважає необґрунтованими, у зв'язку з чим вважає прийняті рішення протиправними з наступних підстав.

Згідно з п. 291.3 ст. 291 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент здійснення робіт), юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Відповідно до п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України, суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: 3) третя група - фізичні особи - підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб; обсяг доходу не перевищує 3000000 гривень.

Як вже зазначалось судом, позивач у первіряємому періоді з 11.08.2014 перебував на спрощеній системі оподаткування, був платником 3 групи єдиного податку зі ставкою податку 5% від доходу.

Щодо посилання податкового органу у акті перевірки на КВЕД ДК 009/2005, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11 жовтня 2010 року № 457 «Про затвердження та скасування національних класифікаторів» з 1 січня 2012 року набрав чинності національний класифікатор України ДК 009:2010 «Класифікація видів економічної діяльності» (далі -КВЕД-2010).

Водночас, згідно із наказом Мінекономрозвитку України від 07.02.2013 № 113 відновлено чинність національного класифікатора ДК 009-2005 «Класифікація видів економічної діяльності» на період до 31.12.2013.

З огляду на те, що КВЕД використовується для представлення та аналізу статистичної, фінансової, митної, податкової, банківської та іншої економічної інформації, а також у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, період до скасування чинності (31.12.2013) ДК 009:2005 «Класифікація видів економічної діяльності» (КВЕД-2005) був періодом проведення заходів щодо переходу органів державної статистики та інших органів державної влади, які є користувачами Класифікації, на нову КВЕД (ДК 009:2010).

З 1 січня 2012 року державна реєстрація новостворених юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців проводиться виключно за видами економічної діяльності за КВЕД-2010 (лист Головного управління Статистики у Запорізькій області від 16.01.2018 № 05-09/36).

Оскільки, у перевіряємому періоді вже був чинний національний класифікатор України ДК 009:2010 «Класифікація видів економічної діяльності» (КВЕД-2010), посилання контролюючого органу на КВЕД ДК 009/2005 та його не застосування позивачем у господарській діяльності є протиправним, оскільки КВЕД ДК 009/2005 з 01.01.2012 не чинний.

Крім того, листом Головного управління Статистики у Запорізькій області від 16.01.2018 № 05-09/37 роз'яснено, що роботи, із заміни світлопрозорих конструкцій ліхтарів (надбудова з світлопрозорими поверхнями) та облицювання стіни панелями з профнастилу можна віднести до класу КВЕД-2010 43.33 «Покриття підлоги й облицювання стін». Визначення коду здійснюється з урахуванням факторів: ресурси-процес-результат (послуга чи товар, які оплачені). При класифікації одиниць, які використовують складні процеси для виробництва товарів або послуг, пріоритет надається кінцевій продукції. Діяльність як «встановлення та розбір внутрішніх трубчастих риштувань» є допоміжною діяльністю, оскільки вона здійснювалась для забезпечення виконання робіт, і не є об'єктом класифікації у КВЕД-2010.

Крім того, проінформовано, що кодове позначення виду економічної діяльності завжди є похідним від самої діяльності і тому не створює прав чи обов'язків для суб'єктів господарювання у сферах діяльності, що ними проваджуються, не тягне правових наслідків для них. З огляду на зазначене, код виду економічної діяльності виступає припущенням і не може бути достатнім критерієм для виконання всіх передбачених нормативно-правовими актами умов.

За змістом п. 299.7 ст. 299 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент здійснення робіт), до реєстру платників єдиного податку вносяться такі відомості про платника єдиного податку: 1) найменування суб'єкта господарювання, код згідно з ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - підприємця, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відповідну відмітку у паспорті); 2) податкова адреса суб'єкта господарювання; 3) місце провадження господарської діяльності; 4) обрані фізичною особою - підприємцем першої та другої груп види господарської діяльності; 5) ставка єдиного податку та група платника податку; 6) дата (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування; 7) дата реєстрації; 8) види господарської діяльності першої та другої груп; 9) дата анулювання реєстрації.

Тобто, із системного аналізу вказаної норми, можна зробити висновок, що відомості про види господарської діяльності (КВЕД) у реєстр платників єдиного податку для платників третьої групи не вносяться, а тому суд не погоджується із твердженням контролюючого органу про необхідність внесення відомостей про зміни видів господарської діяльності.

Разом з цим, суд зазначає, що фізичні особи-підприємці - платники єдиного податку третьої групи, які були зареєстровані та внесені до реєстру платників єдиного податку до 31.12.2014 (позивач у даному випадку 11.08.2014), не зобов'язані подавати заяву щодо внесення до реєстру платників єдиного податку відомостей про види господарської діяльності.

Під час розгляду справи, відповідачем не надано суду доказів та не доведено того, що позивач у перевіряємому періоді здійснював види діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання.

Окрім того, суд зазначає, що відповідач не надав доказів, що у перевіряємому періоді позивачем виконувались роботи, які не відповідають видам КВЕД, які зазначались позивачем у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування та дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, а відтак твердження контролюючого органу у акті перевірки про необхідність подання ОСОБА_4 заяви про перехід на іншу систему оподаткування з 01.10.2014, суд вважає необґрунтованим.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Таким чином, оскільки позивач у перевіряємий період перебував на спрощеній системі оподаткування, суд зазначає, що приписи п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не пришиються на ОСОБА_4, а відтак твердження податкового органу про порушення позивачем п.2 ч.1 ст.7, п.5 ст.8, п.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції, що діє з 01.01.2016), в частині заниження позивачем сум єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 156429,71 грн. є необґрунтованими.

Відповідачем не доведено обґрунтованість та правомірність прийняття оскаржуваних рішень.

Враховуючи відсутність з боку позивача порушень приписів Податкового кодексу України та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення прийняті протиправно, у зв'язку з чим позов про їх скасування підлягає задоволенню.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.9, 139, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_4 (69118, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, ЄДРПОУ 39396146) про скасування вимоги та рішення, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0127481305 від 06.12.2017, яка прийнята Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідних органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0127471305 від 06.12.2017, яке прийнято Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Присудити на користь ОСОБА_4 (69118, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) судовий збір у розмірі 1816,21 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення у відповідності до ч.3 ст.243 КАС України, буде складено 14 березня 2018 року.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 14.03.2018.

Суддя Ю.В. Калашник