Рішення № 72731514, 13.03.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 березня 2018 року м. Ужгород№ 807/647/17 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилка С.Є.

з участю секретаря судового засідання Кубічек Н.І.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфар" - представник - не з'явився;

відповідач - начальник Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області Слободянюк Сергій Миколайович - не з'явився;

відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті - представник - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфар" в особі представника Гончарова Валентина Вікторовича до начальника Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області Слободянюка Сергія Миколайовича та Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарських штрафів, -

В С Т А Н О В И В:

Розгляд даної справи здійснено за правилами загального позовного провадження із врахуванням відкриття провадження та призначення справи до судового розгляду відповідно до вимог КАС України, у редакції, що діяв до 15 грудня 2017 року.

24 травня 2017 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернулося з позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфар" в особі представника Гончарова Валентина Вікторовича до начальника Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області Слободянюка Сергія Миколайовича та Державної служби України з безпеки на транспорті, якою просить суд: 1. Поновити строк на оскарження постанов на начальника Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області Слободянюка Сергія Миколайовича від 10.04.17 серії АО № 080758 і №№ 080760-080787 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфар" адміністративно-господарських штрафів; 2. Визнати протиправними та скасувати постанови начальника Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області Слободянюка С. М. від 10.04.17 серії АО № 080758 і №№ 080760-080787 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфар" адміністративно-господарських штрафів."

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09 квітня 2017 року працівниками Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області було зупинено транспортний засіб ТОВ "Інфар" (Російська Федерація), який здійснював міжнародне перевезення вантажу з Російської Федерації до Румунії, для перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт. За наслідками такої перевірки, було складено відповідний акт, на підставі якого 10 квітня 2017 року відповідачем було винесено постанови про застосування адміністративно - господарських штрафів за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Даними постановами позивача визнано винним у тому, що він виконував міжнародне перевезення вантажу без документа, визначеного статтею 53 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме відсутність дозволу України, решта постанов винесені за вчинення правопорушення передбаченого статтею 60 частиною 1 абзацом 11 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме відсутність тахокарт. Позивач вважає, що вищевказані постанови є не обґрунтованими, складені з порушенням законодавства України про автомобільний транспорт, оскільки відповідачем не враховані всі обставини, що мають значення для прийняття рішення.

В своїх запереченнях представник відповідача просив суд у позові відмовити повністю з наступних підстав. Зокрема, вказав, що дії управління щодо проведення перевірки відповідають вимогам діючого законодавства. 09 квітня 2017 року працівниками Укртрансбезпеки був зупинений сідловий тягач "KOGEL", реєстр. н/з Y484КР178, для перевірки документів, на підставі яких виконуються міжнародні вантажні перевезення. У ході перевірки було виявлено порушення, у зв'язку з чим було прийнято ряд постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу по 680 грн. кожна за управління транспортним засобом при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку водіїв та про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 1700 грн. за виконання нерезидентами України міжнародних перевезень вантажів без дозволу України для в'їзду (ввезення) та руху по території України.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте, подав до суду заяву в якій останній просив суд розглядати справу за наявними матеріалами, без участі позивача та його представника (а.с. 105).

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, однак подав до суду клопотання в якому останній просив суд розглядати справу без його участі, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (а.с. 109).

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши сторони та їх представників, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень врегульовано положеннями Закону України "Про автомобільний транспорт" № 2344-ІІІ від 05 квітня 2001 року (далі Закон України № 2344-ІІІ).

Судом встановлено, що 09 квітня 2017 року на 756 км. автодороги "Київ-Чоп" працівниками управління Укртрансінспекції у Закарпатській області проведено перевірку сідловий тягач "KOGEL", реєстр. н/з Y484КР178 який належить позивачу.

За результатами перевірки складено акт АО №0080066 від 09 квітня 2017 року у якому зафіксовані порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 частиною 1 абзацом 11 Закону України № 2344-ІІІ, а саме: управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень вантажу без щоденних реєстраційних листів режимів праці та відпочинку за 09 квітня 2017 року і попередній період часу з 12 березня 2017 року по 09 квітня 2017 року та за порушення, що передбачені статтею 60 частиною 1 абзацом 6 Закону України № 2344-ІІІ, а саме: за виконання нерезидентами України міжнародних перевезень вантажів без дозволу України для в'їзду (ввезення) та руху по території України (а.с. 14).

Відповідно до статті 60 частини 1 абзацу 11 Закону України № 2344-ІІІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку, розмір штрафу становить сорок неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 60 частини 1 абзацу 6 Закону України № 2344-ІІІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за виконання нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, перелік яких визначений статтею 53 цього Закону, розмір штрафу становить сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі статтею 60 частиною 3 Закону України № 2344-ІІІ, при вчиненні однією особою двох або більше правопорушень адміністративно-господарський штраф накладається за кожне правопорушення окремо.

Відповідно до статті 1 Закону України № 2344-ІІІ, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

За таких обставин, після виявлення порушення і складення акту, посадовою особою управління Укртрансінспекції у Закарпатській області було прийнято 1 постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 1700 грн. за виконання нерезидентами України міжнародних перевезень вантажів без дозволу України для в'їзду (ввезення) та руху по території України та 27 постанов по 680,00 грн. про застосування адміністративно-господарського штрафу за управління транспортним засобом при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку водіїв (а.с.а.с. 15-42).

Згідно з статті 19 частини 2 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 5 частини 1 Закону України № 2344-ІІІ, основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Згідно з частиною 3 вказаної статті, державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, ліцензування, стандартизації та сертифікації на автомобільному транспорті, задоволення потреб автомобільного транспорту в паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах.

Відповідно до статті 6 частини 12 Закону України № 2344-ІІІ, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті визначає Кабінет Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2008 року за №1567, затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі Порядок № 1567). Згідно з пунктом 3 якого, органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 387/2011 (далі Указ №387/2011), затверджено Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті (далі - Положення), згідно з яким Укртрансінспекція України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, на перевезення яким видано ліцензію, міському електричному, залізничному транспорті, експлуатації автомобільних доріг загального користування.

Порядком № 1567 визначено процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб'єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, а також диспетчерського контролю за роботою автомобільних перевізників.

У відповідності до пункту 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Згідно до пункту 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок.

Відповідно до пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

У відповідності до пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: вказано виключний перелік документів, що перевіряється контролюючими особами під час здійснення рейдової перевірки, зокрема, в частині виконання вантажних перевезень перевіряється: наявність визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону України "Про автомобільний транспорт"; одержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (далі -ЄУТР); додержання водієм режиму праці та відпочинку тощо; виконання водієм вимог Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 до Порядку № 1567.

Згідно пункті 27 Порядку № 1567 за наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, яка оформляється згідно з додатком 5 до Порядку № 1567.

Відповідно до статті 57 Закону України № 2344-ІІІ перевезення пасажирів і вантажів між пунктами, розташованими на території України, транспортними засобами, що належать іноземним перевізникам, забороняється, якщо на це не було отримано дозволу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

Статтею 48 Закону України № 2344-ІІІ визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Згідно з статті 48 частини 2 Закону України № 2344-ІІІ, документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У відповідності до статті 53 частини 8 Закон України № 2344-ІІІ, водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов'язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Як зазначалося вище, у відповідності до статті 60 частини 1 абзацу 11 Закону України № 2344-ІІІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку у вигляді штрафу у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З матеріалів справи вбачається, що під час проведеної перевірки в порушення вимог статті 60 Закон України № 2344-ІІІ у водія були відсутні документи, що необхідні для міжнародних автомобільних перевезень, а саме: оформлені щоденні реєстраційні листи режимів праці і відпочинку, у кількості що передбачена ЄУТР.

Статтею 18 Закон України № 2344-ІІІ передбачено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку, регулюється Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 01 червня 2010 року № 340.

Відповідно до пункту 6.1 вказаного Положення, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Пунктом 1.4 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24 червня 2010 року № 385 визначено, що оновлення або підтвердження параметрів автомобільного транспортного засобу, що зберігаються у пам'яті тахографа, до яких залежно від типу тахографа належать: ідентифікаційний номер (VIN-код) та номерний знак (цифри та літери, нанесені на номерному знаку, - VRN) автомобільного транспортного засобу, розмір застосованих пневматичних шин, результати визначення константи тахографа "k", характеристичного коефіцієнта автомобільного транспортного засобу "w", ефективного кола шини "l", а також показники часу, пробігу, граничного значення швидкості, на яке налаштований обмежувач швидкості транспортного засобу (за наявності). Термін "адаптація тахографа до транспортного засобу", за визначенням ЄУТР, - "калібрування"; контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Згідно з пунктами 3.3, 3.6 зазначеної Інструкції водій транспортного засобу, обладнаного тахографом зокрема: своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами, а також, наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.

З 20 грудня 2010 року набула чинності Поправка № 6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів підписаної в Женеві 01 липня 1970 року в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Як встановлено інспектором та зафіксовано актом перевірки від 09 квітня 2017 року , водієм позивача здійснювались міжнародні перевезення без щоденних реєстраційних листів режиму праці та відпочинку та, відповідно, зазначені документи були відсутні у водія станом на дату перевірки.

З аналізу вищезазначених норм права, судом резюмується, що відсутність щоденних реєстраційних листів режиму праці та відпочинку (за конкретний день) є закінченим правопорушенням.

Доказів наявності у позивача на час перевірки щоденних реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водія за період 09 квітня 2017 року і попередній період часу з 12 березня 2017 року по 09 квітня 2017 року позивачем до суду також надані не були.

За таких підстав відповідачем правомірно було встановлено наявність порушення позивачем , що визначене законодавцем у статті 60 частині 1 абзаці 11 Закону України № 2344-III.

Разом з тим, суд вважає доводи позивача про наявні 27 правопорушень не обґрунтованими, а складання відповідачем 27 постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу за відсутність у водія під час проведення перевірки 09 квітня 2017 року листків режиму праці та відпочинку за відсутність кожного листка режиму праці та відпочинку окремо починаючи з 12 березня 2017 року по 09 квітня 2017 року неправомірним, оскільки складом вчиненого правопорушення, є управління саме 09 квітня 2017 року водієм позивача транспортним засобом при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку за поточний день та за попередні 28 календарних днів.

Як було зазначено судом вище, відповідно до статті 60 частини 1 абзацу 6 Закону України № 2344-ІІІ виконання нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, перелік яких визначений статтею 53 цього Закону, а саме відсутній дійсний дозвіл на в'їзд (ввезення) та рух територією України вантажного транспортного засобу у міжнародному автомобільному сполученні.

Відповідно до статті 1 Закону України № 2344-ІІІ, дозвіл на здійснення міжнародних перевезень автомобільним транспортом - документ, що видається уповноваженими органами Договірних Сторін міжнародним автомобільним перевізникам для в'їзду, транзитного проїзду через територію Договірних Сторін, а також здійснення інших видів перевезень, передбачених законодавством.

Відповідно до статті 53 Закону України № 2344-ІІІ організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.

Види дозвільних документів та порядок їх розподілу, видачі та використання українськими перевізниками при перевезенні по території іноземних країн визначаються центральним органом виконавчої влади з питань автомобільного транспорту з урахуванням вимог законодавства України та законодавства країни, по території якої буде здійснюватися перевезення.

Судом встановлено, що під час огляду документів посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області було встановлено, що дозвіл серії AB №0423670 на в'їзд (ввезення) та рух територією України вантажного транспортного засобу у міжнародному автомобільному сполученні не відповідає вимогам Наказу Міністерства транспорту України "Про впорядкування системи оформлення, видачі, використання та обліку дозволів на міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом" від 20 серпня 2004 року № 757 (далі - Порядок № 757), а саме: у пункті 4.1 не вірно вказано реєстраційні номери тягача та напівпричіпа; у пункті 4.4 не вірно вказано власну масу тягача та напівпричіпа (а.с.а.с. 51, 76, 79, 78).

У відповідності до Додатку 1 до Порядку № 757 (особливі умови) дозвіл вважається не дійсним і не дає права на в'їзд (ввезення) та рух територією України за наявності в ньому виправлень або ознак механічного втручання.

Судом встановлено, що на дозволі серії AB № 0423670, який наданий як представником позивача так і представником відповідача наявні виправлення, а саме, що стосуються реєстраційних номерів тягача та напівпричіпа, а також щодо маси тягача та напівпричіпа.

Таким чином, даний дозвіл в силу зазначених нормативних документів є недійсним, а відтак у позивача були відсутні документи передбачені статтею 53 Закону України № 2344-ІІІ.

Статтею 19 частиною 2 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, оскаржені позивачем рішення суб'єкта владних повноважень прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких підстав, суд дійшов до висновку, що постанови начальника Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області Слободянюка С. М. від 10 квітня 17 року серії АО 080758 та №№ 080760-080787 про застосування до позивача адміністративно-господарських штрафів винесені правомірно у відповідності до вимог чинного законодавства, що підтверджується зібраними по справі доказами.

Відтак, враховуючи наведене, суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфар" (196084, Російська Федерація, м. Санкт-Петергубг, вул. Красуцького, буд. 4-б, код ЄДРПОУ 7839059921) в особі представника Гончарова Валентина Вікторовича (88000, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2) до начальника Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області Слободянюка Сергія Миколайовича (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, вул. Гойди, буд. 18) та Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, проспект Перемоги, буд.14, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарських штрафів - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 13 березня 2018 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду. Рішення суду у повному обсязі було складено 15 березня 2018 року.

СуддяС.Є. Гаврилко