Рішення № 72731372, 14.03.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2018 р. Справа№222/1442/17

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Стойка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Володарському районі Донецької області, третя особа: Управління соціального захисту населення Нікольської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2017 року ОСОБА_2, що дії в інтересах ОСОБА_1, на підставі договору про надання правової (юридичної) допомоги від 30.10.2017 року, звернувся до Володарського районного суду Донецької області із заявою до Управління Пенсійного фонду України в Володарському районі Донецької області третя особа: Управління соціального захисту населення Нікольської районної державної адміністрації в якій просить суд:

визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Володарському районі Донецької області щодо припинення з 01 квітня 2017 року виплати пенсії за віком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1;

зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Володарському районі Донецької області поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 01 квітня 2017 року;

зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Володарському районі Донецької області подати у місячний строк звіт про виконання постанови суду відповідно до статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України.

В обґрунтування позову зазначив, що позивач є пенсіонером за віком, має статус внутрішньо переміщеної особи, в даний час перебуває на обліку в Управління Пенсійного фонду України в Володарському районі Донецької області. З квітня 2017 року відповідач припинив виплати пенсії, мотивуючи це наданням інформації Держприкордонслужбою, внаслідок якого не підтвердилося місце фактичного проживання позивача, тому, виплата пенсії була припинена. Вважає дії відповідача щодо припинення виплати пенсії неправомірними, та такими, що порушують її права, як громадянина України.

В матеріалах справи наявні письмові заперечення відповідача, в яких останній зазначає, що виплата пенсії позивачу дійсно була призупинена з квітня 2017 року року з урахуванням вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей».

У період часу з квітня 2017 року по теперішній час позивач не звертався до УПФУ з особистою заявою про поновлення пенсійних виплат, документів, що підтверджують місце її мешкання на підконтрольній території, тому вважає вимоги позивача безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству і як наслідок не підлягають задоволенню.

Ухвалою Володарського районного суду Донецької області від 06.11.2017 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначеного до судового розгляду.

Ухвалою Володарського районного суду Донецької області від 28.12.2017 року вирішено передати адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Володарському районі Донецької області, третя особа: Управління соціального захисту населення Нікольської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії на розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29.01.2018 року справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду на 20.02.2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20.02.2018 року у задоволенні клопотання управління Пенсійного фонду України в Володарському районі Донецької області про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції відмовлено та вирішено відкласти розгляд справи до 14.03.2018 року.

До судового засідання сторони не з’явилися, про дату, час та місце засідання повідомлені належним чином.

Позивач та його представник засобами електронного зв’язку надали клопотання про розгляд справи без іх участі.

На підставі статей 205, 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні без здійснення фіксування судового процесу.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, є пенсіонером за віком та перебуває на обліку в Управлінія Пенсійного фонду України в Володарському районі Донецької області і отримує пенсію за віком, що сторонами не оспорюється.

Відповідно до довідки від 15.08.2016 року № НОМЕР_1 позивача взято на облік як особу, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції. Фактичне місце проживання/перебування: 87031, Донецька область, Нікольський район, с. Кременєвка, вул. Челпана, б. 10.

Довідку на момент розгляду справи не скасовано і вона є чинною.

З листа відповідача №21/5 від 19.08.20017 року встановлено, що виплати та нарахування пенсії позивачеві призупинено з 01.04.2017 року, у зв’язку з проведенням перевірки Міністерством соціальної політики на підставі інформації від Держприкордонної служби про переселенців, статус яких, як отримувачів соціальних виплат, викликає питання та потребує документального підтвердження факту проживання на підконтрольній території.

Спірним у справі є правомірність дій відповідача щодо припинення та нарахування виплати пенсії позивачу з 01.04.2017 року на підставі не підтвердження місця перебування ОСОБА_1

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статус внутрішньо переміщеної особи визначений Законом України від 20.10.2014 №1706-VII “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” (далі - Закон № 1706-VII).

Згідно статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно до статті 47 Закону України від 09.07.2003 №1058-VI “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №1058-VI) пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

За приписами пункту 4.3 “Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Згідно пункту 4.7. вказаного Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об’єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Судом встановлено та не спростовується сторонами, що виплата та нарахування пенсії позивачу припинена з квітня 2017 року.

Підстави припинення виплати пенсії передбачені статтею 49 Закону №1058-VI, зокрема, згідно частини 1 виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог частини 1 статті 49 Закону №1058-VI, оскільки з квітня 2016 року позивачеві припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав, а рішення комісії про призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам соціального захисту населення, не є таким рішенням у розумінні статті 49 Закону №1058-VI.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України №365 від 08.06.2016 регулюються питання здійснення соціальних виплат, які призначаються та виплачуються з дотриманням певних умов, але пенсія не є соціальною виплатою.

Право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу.

Судом враховані положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952), яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Оцінюючи спірні правовідносини, суд застосовує положення Конституції України, згідно яких в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України). Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості.

Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов'язків і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

В даному спорі наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього на відміну від інших громадян України певні перешкоди в отриманні його пенсії, яка призначена у зв'язку з трудовою діяльністю, та потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, не передбачених Законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без прийняття відповідного рішення тощо.

Судом встановлено, що виплата пенсії позивачу припинена з квітня 2017 року.

Суд враховує, що суми невиплаченої пенсії є власністю позивача, на які не розповсюджуються строки звернення до суду. Виплата пенсії припинена в зв’язку з проведенням антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України прийнято низку законів та нормативно-правових актів, які спрямовані на відновлення виплат пенсій громадянам з моменту їх припинення без обмеження строком, виплата яких була зупинена в зв’язку з неможливістю проведення виплат на тимчасово неконтрольованій території.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

За приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 242, 243, 244, 245, 246, 293, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Володарському районі Донецької області, третя особа: Управління соціального захисту населення Нікольської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною дії Управління Пенсійного фонду України в Володарському районі Донецької області щодо припинення виплати пенсії за віком, ОСОБА_1 Георгієвичу з 01.04.2017 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Володарському районі Донецької області (місцезнаходження: 87000, Донецька область, смт. Нікольське, вул. Свободи, 87) поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 Георгієвичу (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_2, місце реєстрації:Донецька обл.., м. Харцизьк, вул. Шевченка, б. 10, кв. 7) з 01.04.2017 року.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати ОСОБА_1 Георгієвичу пенсії у межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Володарському районі Донецької області, (місцезнаходження: 87000, Донецька область, смт. Нікольське, вул. Свободи, 87, код ЄДРПОУ 21999137) на користь ОСОБА_1 Георгієвича (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_2, місце реєстрації: Донецька обл., м. Харцизьк, вул. Шевченка, б. 10, кв. 7) судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн.

Рішення складено та підписано 14.03.2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі, коли справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Стойка В.В.