Рішення № 72731297, 14.03.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 року м. Житомир справа № 806/631/18

категорія 10.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черноліхова С.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського обласного військового комісаріату про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом та просить:

- визнати протиправною відмову Житомирського обласного військового комісаріату у оформленні документів та наданні висновку до Міністерства оборони України у 15-денний строк з дня реєстрації усіх документів, щодо можливості виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 2 групи, оформлену листом від 04.09.2017 № ВС 4859;

- зобов'язати Житомирський обласний військовий комісаріат прийняти та оформити його документи, зазначені у заяві про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 2 групи, розглянути питання про надання Міністерству оборони України висновку щодо можливості виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 2 групи, у 15-денний строк з дня реєстрації усіх документів;

- зобов'язати Житомирський обласний військовий комісаріат сприяти в реалізації його громадянських та конституційних справ.

В обґрунтування позову посилається на те, що 30.09.2016 отримав інвалідність 2 групи внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби. Відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Постанови Кабінету ОСОБА_2 № 975 від 25.12.2013 "Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги", яка набрала чинності з 01.01.2014, він має право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб. 21.08.2017 позивач звернувся із заявою до Любарського районного військового комісаріату, в якій просив виплатити належну йому одноразову грошову допомогу, проте Житомирським обласним військовим комісаріатом документи повернено на доопрацювання з-за відсутності документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії). Вважає такі дії протиправними, оскільки доданий до заяви витяг з Протоколу № 3548 від 16.08.2016 засідання ЦВЛК є тим документом, який підтверджує причинний зв'язок між отриманими пораненнями та виконанням обов'язків військової служби.

Ухвалою від 12.02.2018 відкрито спрощене провадження у справі без виклику (повідомлення) сторін.

27.02.2018 до суду надійшов відзив Житомирського обласного військового комісаріату на позовну заяву, в якому останнє просило відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1.

В обгрунтування відзиву відповідач зазначив, що обставини травми оформлюються у вигляді довідки командира військової частини про причини та обставини поранення, що передбачено Положенням про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей № 530 від 14.08.2014. Відповідно, витяг з Протоколу № 3548 від 16.08.2016 засідання ЦВЛК не є документом, який свідчить про обставини поранення. Крім того, акт судово-медичного обстеження позивача, складений з його слів, грунтується на припущеннях, тому не може бути підставою для задоволення вимог ОСОБА_1 Таким чином, Житомирський ОВК, повертаючи документи на доопрацювання, діяв правомірно, оскільки позивачем не було надано документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії).

Відповідно до частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, справа підлягає розгляду в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу в Збройних Силах колишнього Радянського Союзу в період з 15.10.1984 по 09.11.1986. 02.02.1985 його зараховано до особистого складу військової частини польова пошта 65753, у складі якої брав участь у бойових діях на території демократичної республіки Афганістан (а.с.12-15,17).

Згідно акту судово-медичного дослідження №1992 від 09.08.2016, у ОСОБА_1 виявлено рубці на голові та правій руці, які є слідами загоєння ран, що утворились від дії тупих твердих предметів з достатньо-обмеженою контактуючою поверхнею, можливо внаслідок осколочних поранень за обставин та в термін, що вказані обстеженим, а саме: в квітні 1985 року будучи водієм вантажного автомобіля під час руху колони в ході мінометного обстрілу отримав контузію і осколочні поранення в голову та праву руку (а.с.18).

Витягом з Протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №3548 від 16.08.2016 встановлено, що поранення (контузія) та захворювання ОСОБА_1 пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.16).

У зв'язку з наявністю поранень (контузії) та захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби позивачу рішенням Житомирської МСЕК була призначена друга група інвалідності з 30.09.2016, що підтверджується довідкою серії 12 ААА № 901008 від 05.10.2016 (а.с.19).

21.06.2017 позивач звернувся до військового комісара Любарського РВК із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням ІІ групи інвалідності, до якої додав необхідні документи: копії архівної довідки, довідки МСЕК, паспорта та ідентифікаційного номера, акту СМЕ, витягу з протоколу ЦВЛК, військового квитка, посвідчення інваліда війни, довідки з Ощадбанку (а.с.20).

Листом від 07.07.2017 № ВС 3964 відповідач повернув на доопрацювання вказану заяву військовому комісару Любарського РВК, оскільки в документах відсутня довідка про обставини отримання травми (а.с.21).

21.08.2017 позивач повторно звернувся до військового комісара Любарського РВК із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням ІІ групи інвалідності, до якої додав необхідні документи: копії архівної довідки, довідки МСЕК, паспорта та ідентифікаційного номера, акту СМЕ, витягу з протоколу ЦВЛК, військового квитка, посвідчення інваліда війни, довідки з Ощадбанку (а.с.22).

Листом від 04.09.2017 № ВС 4859 відповідач повернув на доопрацювання вказану заяву військовому комісару Бердичівського ОМВК, оскільки в документах відсутній документ, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження (а.с.23).

Позивач, не погоджуючись із фактичною відмовою Житомирського ОВК оформити документи та надати висновок до Міністерства оборони України щодо виплати одноразової грошової допомоги, звернувся до суду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону України від Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон № 2011-ХІІ) дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 4 частини другої статті 16 Закону України №2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно з пунктом "б" частини першої статті 16-2 Закону України №2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом ОСОБА_2 України (ч.9 ст. 16-3 Закону).

Відповідно до абзацу другого пункту 2 постанови Кабінету ОСОБА_2 України від 25 грудня 2013 року № 975 (якою затверджено Порядок № 975) допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

За пунктом 3 цієї постанови, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:

заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;

довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії:

постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;

сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;

документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Згідно з пунктом 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

За пунктом 19 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста є наслідком: вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року № 530 затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей (далі - Положення № 530).

За змістом пункту 4.5 цього Положення виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону № 2011-ХІІ відповідно до Порядку № 975 здійснюється за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України.

Командир (начальник) військової частини, установи (організації), у якій проходив (проходить) службу військовослужбовець, зобов'язаний, в тому числі, сприяти своєчасному оформленню документів, визначених Порядком виплати допомоги.

За змістом пункту 4.7 Положення № 530 у разі захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва) в період проходження військової служби військовослужбовець направляється на медичний огляд до ВЛК для визначення ступеня його придатності до військової служби та встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва) чи захворювання з виконанням обов'язків військової служби або з проходженням військової служби.

Рішення ВЛК про причинний зв'язок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовця оформлюється свідоцтвом про хворобу, довідкою ВЛК, витягом з протоколу засідання ВЛК.

Після проходження ВЛК у разі звернення військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби) лікарсько-консультативна комісія закладу охорони здоров'я оформляє необхідні документи на МСЕК для встановлення йому групи інвалідності та (або) відсотка втрати працездатності.

Документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби (зборів, резерву), оформляє та подає в Департамент фінансів Міністерства оборони України обласний військовий комісар за місцем проживання цих осіб.

У разі настання інвалідності подаються такі документи:

-висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, який визнаний інвалідом (додаток 13);

-заява про виплату одноразової грошової допомоги (додаток 12); копія довідки МСЕК про встановлення групи та причинного зв'язку інвалідності;

-копії свідоцтва про хворобу, постанови чи довідки відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва);

-витяг з наказу командира військової частини про виключення зі списків особового складу частини (для військовослужбовців строкової військової служби - копія військового квитка);

-копії сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я, по батькові та місце реєстрації; копія документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів <…>;

-копія акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, - у разі якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.

Відповідно до пунктів 4.8.-4.11 Порядку № 530 висновок стосовно можливості виплати одноразової грошової допомоги подається відповідними органами в 15-денний строк з дня реєстрації документів до Департаменту фінансів Міністерства оборони України.

Якщо документів, необхідних для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, немає, уповноважений орган письмово повідомляє заявника та в разі необхідності надає допомогу в їх оформленні.

Доводи відповідача, що позивачем не надано повного переліку документів, а саме документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що поранення не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, суд вважає необґрунтованими, оскільки надані позивачем документи мають виклад обставин та причин поранення.

Так, відповідно до пункту 21.5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402 встановлено, що постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій , травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

в) “Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, пов'язане з проходженням військової служби” - якщо воно одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, або одержане внаслідок правопорушення;

г) “Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії” - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено Постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 08.02.1994 року № 63 “Про організаційні заходи щодо застосування Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (із змінами), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

Відповідно до пункту 21.21 зазначеного Положення, за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).

Відповідно до п.21.7 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом ОСОБА_2 оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення №402) постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом ОСОБА_2 оборони України від 06 лютого 2001 року №36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за №169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва).

При медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом ОСОБА_2 оборони України від 4 січня 1994 року №2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за №177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи) (п.21.8 Положення №402).

Так, в матеріалах справи міститься витяг із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця №3548 від 16.08.2016, з якого вбачається, що у ОСОБА_1 виявлено вогнепальні осколкові поранення голови, правої руки (контузія головного мозку 1985 рік), наслідком яких є рубці шкіри в зазначених анатомічних областях, що підтверджено актом судово-медичного дослідження № 1992, від 09.08.2016, в подальшому призвело до розвитку стійких залишкових явищ перенесеної ЗЧМТ у вигляді післятравматичної енцефалопатії 2 ст., церебрального арахноїдиту з вегето-судинними пароксизмами симпато-адреналового характеру (3-4 рази на тиждень), лікворо-динамічними, вестибуло-атактичними, інтелектуально-амнестичними порушеннями, цефалгічним синдромом, двобічною пірамідною недостатністю, що підтверджено медичними та військовими документами.

При цьому, у вказаному протоколі не зафіксовано, що поранення пов'язане із вчиненням правопорушення чи є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Таких доказів не надав суду і відповідач.

Згідно акту судово-медичного дослідження № 1992, ОСОБА_1 брав участь у бойових діях на території республіки Афганістан в період з 06.02.1985 по 04.11.1986 (відповідно довідки № 62 від 08.08.2016) та в ході мінометного обстрілу під час руху колони отримав поранення в голову і праву руку.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що вказаний витяг з протоколу засідання Центральної військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, акт СМЕ № 1992 свідчать, що в діях позивача були відсутні протиправні діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належними документами, що містять відомості про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання ОСОБА_1

При цьому слід вказати, що з урахуванням змісту п.21.7 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, у позивача були відсутні підстави надавати довідку командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, з огляду на наступне.

Оформлення такого документа (у формі довідки (додаток 5) передбачено пунктом 1.11 розділу II "Медичний огляд" Положення № 402. За змістом цього пункту "при зарахуванні кандидата на військову службу за контрактом кадровими органами в його особову справу обов'язково вкладається довідка ВЛК. У подальшому всі довідки ВЛК та довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) (додаток 5), при наявності, кадровими органами заносяться до особових справ".

Аналізуючи п.21.8 Положення №402, а також норми пункту 4.7 Порядку № 503, зважаючи на обставини, за яких позивач отримав статус інваліда війни, приймаючи до уваги його участь в бойових діях на території республіки Афганістан в період з 06.02.1985 по 04.11.1986, вимоги щодо оформлення такої довідки (додаток 5 до Положення № 402) не можуть стосуватися позивача, оскільки ОСОБА_1 отримав поранення під час бойових дій в Афганістані задовго до набрання чинності Положенням № 402.

Отже, категорія громадян, до якої належить позивач, при встановленні причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва) надавати довідку про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) не повинна.

Таким чином, ОСОБА_1 було надано всі належні документи до Житомирського ОВК, в тому числі і витяг з протоколу ЦВЛК, акт СМЕ № 1992 на підтвердження обставин та причин поранення (контузії, травами або каліцтва), а також того, що поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Враховуючи наведене, відповідач безпідставно повернув надані ОСОБА_1 документи, посилаючись на відсутність документу, що свідчить про обставини та причини поранення (контузії, травами або каліцтва), тому позовні вимоги в частині визнання протиправною відмови Житомирського обласного військового комісаріату у оформленні документів та наданні висновку до Міністерства оборони України у 15-денний строк з дня реєстрації усіх документів, щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 2 групи, оформленої листом від 04.09.2017 № ВС 4859, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про зобов'язання Житомирського обласного військового комісаріату прийняти та оформити документи, зазначені у заяві про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 2 групи, розглянути питання про надання Міністерству оборони України висновку щодо можливості виплати йому одноразової грошової допомоги, суд зазначає наступне.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Надаючи правову оцінку належності обраного заявником способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини іосновоположних свобод.

Зокрема, абзацами 5, 6, та 7 вступної частини Рекомендації Rec (2004) 6 Комітету ОСОБА_2 Європи державам-членам "Щодо вдосконалення національних засобів правового захисту", ухваленої на 114-й сесії 12 травня 2004 року, передбачено, що, відповідно до вимог статті 13 Конвенції, держави-члени зобов'язуються забезпечити будь-якій особі, що звертається з оскарженням порушення її прав і свобод, викладених в Конвенції, ефективний засіб правового захисту в національному органі; крім обов'язку впровадити такі ефективні засоби правового захисту у світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини, на держави покладається загальний обов'язок розв'язувати проблеми, що лежать в основі виявлених порушень; саме держави-члени повинні забезпечити ефективність таких національних засобів як з правової, так і практичної точок зору, і щоб їх застосування могло привести до вирішення скарги по суті та належного відшкодування за будь-яке виявлене порушення.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.

Отже, ефективний засіб правового захист у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

З огляду на те, що ОСОБА_1 двічі відмовлено у прийнятті та оформленні документів на отримання одноразової грошової допомоги, вимога позивача про зобов'язання прийняти та оформити його документи, зазначені у заяві від 21.08.2017 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 2 групи, та розглянути питання про надання Міністерству оборони України висновку щодо виплати йому одноразової грошової допомоги, підлягає задоволенню.

Вимога позивача зобов'язати Житомирський обласний військовий комісаріат сприяти в реалізації громадянських та конституційних справ ним не мотивована, не деталізована, внаслідок чого суд позбавлений можливості її дослідження на предмет обгрунтованості, а тому задоволенню не підлягає.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення на підставі ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов’язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим суд враховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, підстави зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення відсутні.

Зважаючи на відсутність судових витрат у цій адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 241-244, 246, 255, 263, 295 КАС України,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (вул. Гагаріна, 39, с.Новий Любар, Любарський район, Житомирська область, 13105, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Житомирського обласного військового комісаріату (вул.Сергія Параджанова, 4, м.Житомир, 10001, код ЄДРПОУ 07873079) про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Житомирського обласного військового комісаріату у оформленні документів та наданні висновку до Міністерства оборони України щодо можливості виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 2 групи, оформлену листом від 04.09.2017 № ВС 4859.

Зобов'язати Житомирський обласний військовий комісаріат прийняти та оформити документи ОСОБА_1, зазначені у заяві від 21.08.2017 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 2 групи та розглянути питання про надання до Міністерства оборони України висновку щодо можливості виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 2 групи, у відповідності до вимог постанови Кабінету ОСОБА_2 України від 25 грудня 2013 року №975.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Черноліхов