Рішення № 72728331, 07.03.2018, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/3017/17

№ 2/688/54/18

Рішення

Іменем України

07 березня 2018 року м.Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючої – судді Козачук С.В.,

з участю секретаря судового засідання – Гаврилової Н.К.,

представника позивача – ОСОБА_1,

відповідача – ОСОБА_2,

представника відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м.Шепетівка цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

у жовтні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову посилається на те, що відповідач 07.06.2013 року отримав кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відносини між банком та клієнтом, які регулюються Договором про надання банківських послуг, можуть вирішуватися як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього Договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження по питанням банківського обслуговування з клієнтом через web-сайт банку (www.privatbank.ua) або інший інтернет/SMS-ресурс, зазначений банком.

Щодо зміни кредитного ліміту банк керується пунктами 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 «Умов та Правил надання банківських послуг», де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку та дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою та безумовною згодою клієнта щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Відповідач ОСОБА_2 підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з пам'яткою клієнта, «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», та «Тарифами Банку» складає між ним та позивачем договір, що підтверджується підписом у заяві. У зв'язку із неналежним виконанням умов кредитного договору станом на 30.08.2017 року загальна сума заборгованості по кредиту становить – 53335 грн. 22 коп., яку позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь та судові витрати по справі в розмірі 1600 грн.

07.03.2018 року представником позивача ОСОБА_1 подано до канцелярії суду заяву про долучення до матеріалів справи уточненої позовної заяви про стягнення заборгованості, два примірники уточненої позовної заяви про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 80341 грн. 40 коп., два примірники розрахунку заборгованості та два примірники платіжного доручення про доплату судового збору в розмірі 162 грн.

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 07.03.2018 року відмовлено у прийнятті та повернуто позивачу уточнену позовну заяву про стягнення заборгованості від 01.03.2018 року з доданими до неї документами, якою збільшено позовні вимоги до 80341 грн. 40 коп. у зв'язку із ненаданням суду представником позивача ОСОБА_1 доказів направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи, як передбачено ст. 49 ЦПК України.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засідані позов підтримав з підстав, викладених у ньому, та суду пояснив, що відповідачу ОСОБА_2 встановлено кредитний ліміт на картковий рахунок в розмірі 8000 грн. та надано позивачем послугу оплата частинами за придбаний товар, а тому тіло кредиту відповідача становить 15 917 грн. 79 коп., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та випискою по рахунку. Оскільки відповідач ОСОБА_2П неналежно виконував взяті на себе зобов’язання, просив утворену заборгованість в сумі 53335 грн. 22 коп. стягнути із останнього на користь позивача, таким чином позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснили, що відповідач 14.08.2014 року був призваний на службу до ЗСУ під час мобілізації на підставі Указу Президента України та 29.09.2015 року зарахований до оперативного резерву першої черги, а тому вважають, що на нього поширюються положення п. 15. ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до якого військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Звертали увагу суду на неприпустимість подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Просили зменшити розмір пені відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України та застосувати строк загальної та спеціальної позовної давності до позовних вимог про стягнення заборгованості, отже в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку позов задовольнити частково з огляду на наступне.

ОСОБА_4 ч. 1 ст. 626, ст. 627 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Судом встановлено, що 07 червня 2013 року відповідач ОСОБА_2 став клієнтом ПАТ КБ «ПриватБанк», уклавши кредитний договір б/н та отримавши кредитну картку «Універсальна» з встановленим кредитним лімітом в розмірі 2000 грн. з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

«Умовами та правилами надання банківських послуг» передбачено, що після отримання банком від клієнта необхідних документів, а також заяви, банк проводить перевірку наданих документів та приймає рішення про можливість видачі кредиту на платіжну карту. Клієнт надає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється по рішенню банку і клієнт надає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою та безумовною згодою держателя відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, що визначено п.п. 2.1.1.2.3., 2.1.1.2.4. Умов та Правил надання банківських послуг, що додані позивачем до позовної заяви.

ОСОБА_4 довідки про зміну умов кредитування та обслуговування карти 5211537416392525 клієнта ОСОБА_2 відбувалась зміна кредитного ліміту, а саме: з встановленого кредитного ліміту 2000 грн. 21.12.2015 року збільшено кредитний ліміт до 8000 грн.

Частиною 1 статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Як встановлено в суді, сторони визначили, що заява позичальника ОСОБА_2, разом з Пам'яткою клієнта, «Умовами та Правилами надання банківських послуг», та «ОСОБА_4 банку» складають укладений між ними договір про надання банківських послуг.

Подавши ПАТ КБ «Приватбанк» анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 07.06.2013 року, відповідач ОСОБА_2 приєднався до запропонованих банком умов кредитування, які встановлені у стандартних формах – «Умовах та правилах надання банківських послуг» і «ОСОБА_4 банку», які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Сторони підписали названі документи, які містять усі істотні умови кредитного договору. При цьому, відповідач ОСОБА_2 своїм підписом підтвердив, що він ознайомився та погоджується із запропонованими банком умовами кредитування.

Відповідно до п.п.1.1.7.11. «Умов та Правил надання банківських послуг» договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же строк. Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що із заявою про припинення дії договору до позивача не звертався.

З виписки по особовому рахунку ОСОБА_2 за період з 07.06.2013 року по 30.08.2017 року вбачається, що відповідач отримував кредитні кошти та користувався ними.

Крім того, відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні підтвердив використання кредитного ліміту в розмірі 8000 грн. та підключення послуги оплата частинами за придбаний товар та визнав суму тіла кредиту 15917 грн. 79 коп.

На боргові зобовязання за кредитом та ОСОБА_5 нараховує проценти в розмірі, встановленому «Тарифами Банку» з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п.2.1.1.12.6. «Умов та Правил надання банківських послуг».

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 2.1.1.5.5 «Умов та правил надання банківських послуг» передбачено обов’язок Клієнта погашати заборгованість по Кредиту, процентам за його користування, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Пунктом 2.1.1.12.1 Умов і правил надання банківських послуг сторонами погоджено, що зобов'язання Клієнта з повернення тіла кредиту, процентів за користування кредитом, комісії, пені та штрафів, тобто загальна заборгованість клієнта є борговими зобов'язаннями.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ч. 2 ст. 1050 ЦК України, відповідно до якої якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Свої зобов'язання відповідно до умов підписаного кредитного договору ПАТ КБ «ПриватБанк» виконало в повному обсязі, а саме надало ОСОБА_2П кредит у розмірі та на умовах, встановлених вищезгаданим договором.

ОСОБА_4 наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, укладеним між сторонами 07.06.2013 року, відповідач ОСОБА_2П неналежно виконував взяті на себе зобов’язання, а тому утворилась заборгованість, яка станом на 30.08.2017 року становить 53335 грн. 22 коп., та складається з: 15931 грн. 01 коп. - заборгованості за кредитом, 5484 грн. 23 коп. - заборгованості по процентам за користування кредитом; 28904 грн. 02 коп.– заборгованості за пенею; а також штрафи: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 2515 грн. 96 коп. - штраф (процентна складова).

За заявою відповідача ОСОБА_2 як призваного за мобілізацією та після надання ним відповідних документів про це, позивачем здійснено перерахунок заборгованості за кредитним договором, про що представником позивача ОСОБА_1 надано розрахунок заборгованості станом на 27.02.2018 року, відповідно до якого тіло кредиту складає 15917 грн. 79 коп., 5484 грн. 23 коп. заборгованість за процентами, 54637 грн. 41 коп. нарахована пеня, 4301 грн. 97 коп. заборгованість по судовим штрафам. Отже, позивачем вимоги п. 15. ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дотримано, оскільки час час призову за мобілізацією позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» проценти та штрафні санції відповідачу не нараховані, а тому суд не вбачає підстав для їх застосування після проведеного перерахунку.

Оскільки відповідачем та його представником надані позивачем розрахунки не оспорені, не надані суду інші розрахунки, суд вважає їх належним доказом заборгованості по кредитному договору.

В той же час, не заперечуючи факту укладення кредитного договору, користування наданими позивачем кредитними коштами, відповідач та його представник просять суд застосувати до позовних вимог строк загальної та спеціальної позовної давності.

Вирішуючи позов з урахуванням такої заяви суд зважає на наступне.

Відповідно до частин третьої і четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Частиною 1 статті 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

ОСОБА_4 зі статтями 256, 257, ч.1 і п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

Як вбачається з розрахунку заборгованості та виписки по рахунку відповідач ОСОБА_2 за період з 13 грудня 2013 року по 21 червня 2016 року вносив кошти на погашення заборгованості по кредиту та відсоткам, тобто вчиняв дії, що свідчить про визнання ним свого боргу у зв'язку з чим перебіг позовної давності перервався.

А тому, суд не вбачає підстав для застосування строку загальної позовної давності.

З урахуванням заяви відповідача та його представника про застосування спеціальної позовної давності до позовних вимог про стягнення неустойки, зробленої до ухвалення рішення у справі, виходячи з правової природи пені, суд вважає за необхідне застосовувати спеціальну позовну давність до позовних вимог про стягнення пені та провести її стягнення лише в межах спеціальної позовної давності, а саме за період з 01.09.2016 року по 30.08.2017 року в сумі 28554 грн. 02 коп.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Оскільки розмір пені перевищує суму заборгованості, враховуючи вимоги ч.3 ст.551 ЦК України, положення ст.3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та ст.12 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав, суд дійшов висновку, що вона підлягає зменшенню та визначає її в сумі 21000 грн.

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 03 вересня 2014 року № 6-100цс14.

В той же час, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_2П штрафів в сумі 500 грн. та 2515 грн. 96 коп. з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг при порушенні Клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобов’язань, передбачених цим Договором більш ніж на 30 днів, Клієнт зобов’язаний сплатити Банку штраф, розмір якого встановлений тарифами договору. ОСОБА_4 обслуговування кредитних карт "Універсальна" траф за порушення строків платежів та будь-яких із грошових зобовязань складає 500 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом з врахуванням нарахованих та прострочених процентів і комісій.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст.549 ЦК України).

За положеннями ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами та Правилами надання банківських послуг, а саме п. 2.1.1.12.6.1 передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору.

ОСОБА_4 з п. 2.1.1.7.6 цих Умов сторонами передбачена сплата штрафу як виду цивільно-правової відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні таких норм права.

За наведених обставин вимоги позивача доведені належними та допустимими доказами, ґрунтуються на законі та договорі, при тому, що відповідачем ОСОБА_2 допущено прострочення виконання зобов'язання, в зв’язку з чим підлягають до часткового задоволення в сумі 42402 грн. 02 коп., яка складається з наступного: 15917 гривень 79 копійок - заборгованості за кредитом, 5484 гривні 23 копійки - заборгованості по процентам за користування кредитом; 21000 гривень - заборгованості за пенею.

Крім того, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача згідно вимог ч. 1 ст.141 ЦПК України, слід стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати у виді судового збору в розмірі 1272 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 526, 530, 549, 551, 599, 611, 625, 626, 627, 634, 638, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 12, 76- 81, 141, 263-265, 273 ЦПК України, суд –

вирішив:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження юридичної особи: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, р/р 29092829003111, адреса для листування: 49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50) 15917 гривень 79 копійок - заборгованості за кредитом, 5484 гривні 23 копійки - заборгованості по процентам за користування кредитом; 21000 гривень – пені, а всього 42402 (сорок дві тисячі чотириста дві) гривні 02 копійки заборгованості за кредитним договором від 07.06.2013 року, яка виникла станом на 30.08.2017 року.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 1272 (одна тисяча двісті сімдесят дві) гривні.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного суду Хмельницької області через Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 12 березня 2018 року.

Суддя: С.В. Козачук