Постанова № 72727988, 14.03.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/2187/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2018 року м. Київ

Справа № 760/18688/16-ц

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю: секретаря судового засідання Станішевської Б.В.,

сторони:

позивач - ОСОБА_2

відповідач - ПАТ КБ «ПриватБанк»

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 18 грудня 2017 року, ухваленого у складі судді Шереметьєвої Л.А. в приміщенні Солом'янського районного суду м. Києва,

у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк»,-

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2016 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення депозитного вкладу, процентів, річних та пені.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 6 грудня 2013 року між ним, ОСОБА_2 та відповідачем ПАТ КБ «ПриватБанк» був укладений договір банківського вкладу №SAMDNWFD0070028885400, відповідно до умов якого він вніс у касу банку 190 582, 51 доларів США. Станом на 12 березня 2014 року на його рахунку знаходилось 195 319, 59 доларів США. 13 березня 2014 року він звернувся до банку з проханням про розірвання договору банківського вкладу та повернення належних йому коштів. За його заявою договір було розірвано, але кошти повернуто не було. У подальшому він неодноразово звертався до відповідача з вимогами про повернення банківського вкладу, але кошти йому повернуті не були. Вважає, що у зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання, з відповідача, окрім суми вкладу та відсотків, також належить стягнути 3 % річних за час прострочення, починаючи з 13 березня 2014 року по 28 жовтня 2016 року, 0,1% пені від суми депозити за кожен день прострочення виплати вкладу, починаючи з 13 березня 2014 року по 2 червня 2014 року.

З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив стягнути з відповідача 195 319, 59 доларів США депозитного вкладу та процентів за ним, що еквівалентно 5 266 333,16 грн., 3% річних в сумі 21 447, 70 доларів США, що еквівалентно 578 286, 76 грн., пеню в сумі 19 531, 96 доларів США, що еквівалентно 526 623, 64 грн.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 18 грудня 2017 року частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення депозитного вкладу, процентів, річних та пені.

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 190 582, 51 долар США депозитного вкладу, що еквівалентно 5 138 608, 94 грн., 4 737,08 доларів США процентів, що еквівалентно 127 724,22 грн., та 513 861,14 грн. пені.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» 6890 грн. судового збору на користь держави.

Не погоджуючись з таким рішенням, ПАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 18 грудня 2017 року в частині задоволених позовних вимог, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В іншій частині рішення залишити без змін.

Вважає, що ухвалене рішення судом першої інстанції в частині задоволених позовних вимог не відповідає вимогам закон та є необґрунтованим, а обставини справи такими, що у повній мірі судом не встановлені та не досліджені.

Зокрема зазначав про те, що позивачем не надані оригінали документи, що підтверджують наявність між сторонами укладеного договору банківського вкладу, внесення позивачем коштів на рахунок. Також відповідач вважає, що позивач не надав доказів на підтвердження існування невиконаних грошових зобов'язань з боку банку та знаходження грошових коштів на рахунку на момент розгляду справи судом.

2 квітня 2014 року було прийнято Федеральний закон «Про захист інтересів фізичних осіб, що мають вклади в банках та відокремлених структурних підрозділах банків, зареєстрованих та (чи) діючих на території Республіки Крим та на території міста федерального значення Севастополя». У відповідності до зазначеного закону Державна корпорація «Агентство з страхування вкладів» заснувало агента у формі автономної некомерційної організації з метою реалізації цього Федерального закону, передає йому майно, видає щодо Агента розпорядчі акти та здійснює інші повноваження. Зазначене було підставами для придбання АНО «Фонд захисту вкладників» прав (вимог) по зобов'язанням банку і здійснення компенсаційних виплат в порядку, встановленому Законом. Посилаючись на зазначені обставини, відповідач вважає, що позивач мав надати докази, що АНО «Фонд захисту вкладників» не придбала у неї право (вимогу) за вказаним вкладом.

Також відповідач вважає, що суд першої інстанції не звернув уваги на пропуск ОСОБА_2 позовної давності щодо вимог про стягнення пені.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_4 просив залишити без задоволення апеляційну скаргу ПАТ «КБ «Приватбанк», а рішення Солом'янського районного суду м.Києва без змін, посилаючись на те, що твердження в апеляційній скарзі представника відповідача про те, що суду не були надані оригінали документів, не відповідають дійсності. В свою чергу відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження його заперечень.

Відповідно до п.8 ч. 1 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402 - VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду судом у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-УІІІ від 03 жовтня 2017 року.

Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, у зв'язку з чим колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність учасників справи відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України.

Оскільки рішення ухвалене за відсутністю учасників справи, то датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.268 ЦПК України).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено, що 6 грудня 2013 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» був укладений Договір банківського вкладу №SAMDNWFD0070028885400, за умовами якого позивач вніс у касу банку 190 582,51 доларів США на строк до 366 днів по 6 грудня 2014 року включно.

Відповідно до платіжного доручення № 2715323115 від 6 грудня 2013 року ОСОБА_2 було внесено на депозитний рахунок 190 582,51 доларів США.

Позивач неодноразово звертався до банку з вимогою про повернення йому депозитного вкладу та нарахованих відсотків, однак йому було відмовлено у зв'язку з призупиненням обслуговування клієнтів та роботу відділень Кримського ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк», а також повідомлено про направлення звернення до Національного банку України з метою отримання інструкцій при вирішенні таких питань.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, встановивши, що між сторонами був укладений договір банківського вкладу, факт внесення грошових коштів підтверджується платіжним дорученням, що містить всі необхідні реквізити, оригінал якого був оглянутий в судовому засіданні, позивач звертався до відповідача з вимогами повернути вклад, однак ці вимоги відповідачем виконані не були, виходив із того, що сторонами дотримана письмова форма договору банківського вкладу та, керуючись статтями 625, 1059, 1060, 1061 ЦК України, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду щодо підстав для часткового задоволення позовних вимог є законними і обґрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Відповідно до ч 1 ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Виходячи зі змісту ст. 1059 Цивільного кодексу України, п. 8 гл. 2 розділ III Інструкції про касові операції у банках України, письмова форма договору банківського вкладу (депозиту) вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки (сертифіката) чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту, які, у свою чергу, є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

При цьому відкриття банківських рахунків та облік на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту), є обов'язком банку (ч. 3ст. 1058, ч. 2 ст.1068 ЦК України, п. 2.1 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516).

Факт укладення договору банківського вкладу між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк» підтверджується самим договором банківського вкладу №SAMDNWFD0070028885400 (вклад «Стандарт на 12 міс.») від 6 грудня 2013 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи а оригінал оглянутий судом першої інстанції (а.с.87-88), та платіжним дорученням № 2715323115 від 6 грудня 2013 року, копія якого посвідчена підписом судді ( а.с.76).

Згідно з умовами договору банківського вкладу вклад зараховується на особовий рахунок, відкритий на ім'я вкладника, № НОМЕР_1. Саме на цей рахунок на підставі платіжного доручення зараховані кошти в сумі 190582 долара 51 цент за призначенням платежу: до вкладу договір №SAMDNWFD0070028885400.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що надані представником позивача докази укладення договору та внесення коштів в установу банку на його виконання відповідає вимогам належності та допустимості доказів, викладеним у ст.ст.57-59 ЦПК України ( в редакції, що діяли до 15 грудня 2017 року), і не спростовані представником відповідача, а тому доводи апеляційної скарги в частині не доведення позивачем своїх вимог є безпідставними.

Згідно з ч.1 ст.1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Судом установлено і фактично не заперечувалося представником відповідача, що ОСОБА_2 звертався до банку з заявою про видачу вкладу та процентів, а також установлено, що банк умови договору та закону не виконав.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність позивачем наявності коштів на депозитних рахунках, також не беруться до уваги, оскільки в разі заперечень щодо укладення договору вкладу, саме на відповідача покладається обов'язок довести, що на депозитному рахунку за договором вкладу №SAMDNWFD0070028885400, який зазначений на платіжному дорученні про зарахування коштів, такі кошти відсутні.

Доводи щодо знаходження відокремленого підрозділу на окупованій території АР Крим у зв'язку з чим відсутній доступ до банківських документів, є неспроможними, оскільки договір укладався безпосередньо з ПАТ КБ «ПриватБанк», про що зазначено як у договорі, так і у платіжному дорученні, а банківські розрахунки між відділенням та безпосередньо банком не повинні бути підставою для покладення проблем діяльності відділення банку на вкладника.

Доводи щодо отримання виплат за вкладом на підставі законодавства Російської Федерації, за рахунок майна банку на окупованій території, в порядку ч. 1 ст. 82 ЦПК України не доведені, оскільки саме ПАТ КБ «ПриватБанк» повинен довести, що позивач тримав зазначені кошти, а не обґрунтовувати свої заперечення припущеннями.

Крім того, позивач є громадянином України, з 22 липня 2014 року постійно проживає та зареєстрований у м. Києві.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не було застосовано спеціальну позовну давність щодо вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу), колегія суддів відхиляє, оскільки банк не подавав до суду першої інстанції заяву про застосування спеціальної позовної давності щодо цих позовних вимог.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене на повно з'ясованих обставинах з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 18 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: О.І.Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус