Рішення № 72722945, 13.03.2018, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/8249/17

провадження № 2/753/1620/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2018 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Леонтьєва В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Регіональний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ в м. Києві, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Регіональний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ в м. Києві, про визнання договору купівлі-продажу недійсним. Мотивуючи свої вимоги тим, що вона з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбу в період з 26 грудня 1997 року, який рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 08 липня 2016 року розірвано. В період шлюбу ними як подружжям набуто майно, серед якого й автомобіль «КІА Sorento», 2012 року випуску, № кузова НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_1, зареєстрований на ім»я відповідача. Проте останній був відчуджений відповідачем без її, як співвласника цього майна, згоди. Вважає, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу, а розпорядження майном, що є об»єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою. Відповідно, на підставі ч.2 ст. 65 СК України, просить визнати вказаний правочин недійсним.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5, діючий на підстві довіреності від 30 листопада 2017 року (а.с.19), позовні вимоги підтримав з тих же підстав та просив їх задовольнити, тим самим поновивши права позивача в межах спільної сумісної власності на спірне рухоме майно.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_6, діюча на підставі договору про надання правової допомоги від 27 лютого 2018 року (а.с. 93), позовні вимоги не визнали та просили відмовити у їх задоволенні за недоведеністю та безпідставністю, вважаючи спірний автомобіль особистою приватною власністю відповідача.

Відповідачка ОСОБА_4 в судове засідання не з»явилась, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи - рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, надала до суду відзив на позовну заяву, яким просила відмовити у задоволенні позовних вимоги, зважаючи на законність набуття нею автомобіля (а.с.84-85).

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вислухавши пояснення сторін, їх доводи та заперечення, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з»ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об»єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбу в період з 26 грудня 1997 року, який рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 08 липня 2016 року розірвано (а.с. 5-6,7).

В період шлюбу ОСОБА_7 та ОСОБА_3 як подружжям набуто майно, серед якого й 13 червня 2012 року автомобіль «КІА Sorento», 2012 року випуску, № кузова НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_1, зареєстрований на ім»я відповідача (а.с.8-11, 12).

Вказаний автомобіль був відчуджений відповідачем без позивача, як співвласника цього майна, згоди на підставідоговору купівлі-продажу автомобіля, укладеного 10 березня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в сервісному центрі 8045 РСЦ МВС в м. Києві за № 8045/2017/364111 (а.с.87).

Так, пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України при укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2012 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляду справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпорядження майном, що є об»єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здйсннюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого із подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо договір виходить за межі друбного побутового (ч.2 ст. 65 СК України).

Оскільки автомобіль «КІА Sorento», № кузова НОМЕР_2, вважається спільною суміною власністю ОСОБА_7 та ОСОБА_3, був відчуджений одним із співвласників без згоди іншого, такий правочин на підставі ч.2 ст. 65 СК України, є недійсним.

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.

Так, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір в сумі 640 грн. 00 коп., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, ч.2 ст. 65, ч.ч.1, 2 ст. 68 СК України, ч.2 ст. 369 ЦК України, керуючись п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, з урахуванням п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2012 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляду справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Регіональний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ в м. Києві, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, - задовольнити.

Договір купівлі-продажу автомобіля «КІА Sorento», 2012 року випуску, № кузова НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_1, укладений 10 березня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в сервісному центрі 8045 РСЦ МВС в м. Києві за № 8045/2017/364111, - визнати недійсним.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 640 (шістсот сорок) грн. 00 (нуль) коп. - судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п»ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судомому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Однак відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно ч.1 ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Отже, строки оскарження судових рішень в апеляційному порядку складають 30 календарних днів - для рішень і 15 календарних днів - для ухвал, однак апеляційна скарга подається за старими правилами - через суд першої інстанції.

Суддя: Коренюк А.М.