Постанова № 72721088, 14.03.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Постанова

Іменем України

14 березня 2018 року

м. Харків

провадження № 22ц/790/782/18

справа № 638/14253/17

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії:

головуючого – Сащенко І.С.

суддів – Коваленко І.П., Овсяннікової А.І.,

за участю секретаря Бойко А. О.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 міська рада

відповідач ОСОБА_2

розглянув в порядку спрощеного провадження в місті Харкові цивільну справу № 638/14253/17 за позовом ОСОБА_1 міської ради до ОСОБА_2 про стягнення орендної плати за апеляційною скаргоюОСОБА_1 міської ради на ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 24 жовтня 2017 року (суддя Наумова С.М.) ,-

встановив:

У вересні 2017 року ОСОБА_1 міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 24.10.2017 року позовну заяву повернуто позивачеві.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 міська рада звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати ухвалу та направити справу до районного суду для продовження розгляду.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 05 березня 2018 року відповідно до вимог ч.2 ст.369 ЦПК України розгляд справи був призначений в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, що за адміністратим розподілом не відноситься до Дзержинського району м.Харкова.

Однак, з таким висновком колегія суддів погодитися не може з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.114 ЦПК України в редакції кодексу, яка діяла на час постановлення ухвали суду, - позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Виходячи з положень даної норми, правила виключної підсудності, які застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються також позовів щодо речових (майнових) прав на власне чи чуже нерухоме майно (право володіння, користування тощо); про поділ нерухомого майна, що перебуває у спільній власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку, розірвання договору оренди нерухомого майна у зв'язку з невиконання стороною договору, переводу прав покупця нерухомого майна, стягнення заборгованості з орендної плати за користування нерухомим майном тощо.

Згідно ст.30 ЦПК України в редакції від 03 жовтня 2017 року позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.

Відповідач є власником нежитлової будівлі по вул. Саржинська, 28-Б у м.Харкові, та користується земельною ділянкою під вказаним об'єктом нерухомого майна. Право власності на земельну ділянку або право на постійне землекористування вказаною земельною ділянкою відповідачем не оформлено.

Позов ОСОБА_1 міської ради стосується відшкодування збитків у виді неодержаної орендної плати за землю.

Пунктами 41, 42 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» передбачено, що у разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об'єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності. Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями ст. 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції на вищезазначене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про те, що підсудність справи визначається за правилами ст. 27 ЦПК України за місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи допущені судом порушення норм процесуального права, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів

постановив:

Апеляційну скаргуОСОБА_1 міської ради – задовольнити.

УхвалуДзержинського районного суду міста Харкова від 24 жовтня 2017 року – скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий І.С. Сащенко

Судді А.І. Овсяннікова

ОСОБА_3