Вирок № 72720958, 13.03.2018, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/3323/16-к

Номер рядка у звіті 34

13 березня 2018 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді: Степченка М.Ю.

при секретарях Біленко Н.Г., Біліченко С.В., Розпутній І.Г

за участю

прокурорів Кривенко Є.П., Бобер Н.П.,. ОСОБА_1, ОСОБА_2О

потерпілого ОСОБА_3

представника потерпілого ОСОБА_4,

обвинуваченого ОСОБА_5,

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, працюючого інженером постачання в ДП «Златодар», має на утриманні неповнолітню дитину, у відповідності до ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5, 20 грудня 2015 року, близько 06 години 00 хвилин, в порушення вимог пунктів 2.3 б), 12.2, 12.3 та 13.3 Правил дорожнього руху України, керуючи автомобілем «ВАЗ-2110», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по вул. Іподромна у м. Золотоноша Золотоніського району Черкаської області, зі сторони вул. Грушевського до вул. Незалежності, був не уважний не стежив за дорожньою обстановкою, тому знаходячись неподалік будинку №13 по вул. Іподромна, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3, який рухався біля правого краю проїзної частини, в попутному напрямку.

Унаслідок даної дорожньо - транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3, згідно з висновком судово - медичної експертизи № 02-01/857 від 20.05.2016 року , отримав тяжкі тілесні ушкодження, за ознакою небезпеки для життя у вигляді травми голови з переломом кісток склепіння черепа, забоєм головного мозку тяжкого ступеня, відкритого перелому кісток правої гомілки.

Після чого, цього ж дня, близько 06 години 10 хвилин, у порушення вимоги п. 2.10. а), г) Правил дорожнього руху України водій ОСОБА_5, забравши потерпілого ОСОБА_3 до свого автомобіля та помістивши його на заднє сидіння салону автомобіля «ВАЗ-2110», реєстраційний номер НОМЕР_2, зник з місця пригоди, перевізши потерпілого, який згідно з висновком судово - медичної експертизи № 02-01/857 від 20.05.2016, перебував в небезпечному для життя стані, на узбіччі біля будинку № 16 по вул. Гагаріна м. Золотоноша Черкаської області, не вжив заходів для надання першої медичної допомоги потерпілому, не викликав карету швидкої медичної допомоги, залишив потерпілого у безпорадному та небезпечному для життя стані та з місця пригоди зник.

Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм автомобіля «ВАЗ- 2110», реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_5, а саме вимог пунктів 2.3 б), 12.2, 12.3 та 13.3 Правил дорожнього руху України, відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № 4/864 від 25.05.2016, знаходяться у причинному зв’язку з виникненням даної дорожньо - транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 286 та ч. 1 ст. 135 КК України, при обставинах, зазначених в обвинувальному акті, визнав частково, та пояснив, що 20.12.2015 року, близько 06-00 год., він їхав на своєму автомобілі НОМЕР_3 по вул. Іподромній в м. Золотоноша, видимість була погана він відволікся і збив ОСОБА_3, перелякався і втік. Потім побіг до матері і вже з нею (яка живе неподалік від місця аварії) прийшов, взяв потерпілого, посадив на заднє сидіння автомобіля і поїхав у лікарню, проїхавши 100 метрів він більше нічого не пам’ятає. Пам’ятає як прийшов до тями у гаражі батька після того, як відчув гострий смак горілки, потім не пам’ятає як опинився удома, вживав горілку, і усвідомлюючи, що скоїв, пішов у Золотоніський відділ поліції. Даний злочин вчинив через необережність. У вчиненому щиро розкаюється. Також вказував, що горілку він вживав після скоєння злочину і не керував автомобілем у стані алкогольного сп’яніння. На медичне освідування його возили вже ввечері.

Потерпілий ОСОБА_3 пояснив,що 20.12.2015 року він вранці поспішав на автобус. Дійшовши до вул. Іподромної втратив свідомість, а отямився у реанімації в м. Черкаси.

Потерпілий та його представник не наполягали на призначенні покарання ОСОБА_5 пов’язаного з позбавленням волі, оскільки частково шкоду обвинуваченим було відшкодовано в сумі 70000,00 грн., відбуваючи покарання в місцях позбавлення волі він не зможе в подальшому відшкодувати заподіяну шкоду.

Представник цивільного відповідача не з’явився, але скерував до суду заяву в якій просив затвердити мирову угоду, укладену між потерпілим та страховою компанією.

Зважаючи на те, що обвинувачений, з його слів, не пам’ятав частину обставин злочину, суд дослідив наступні докази:

– показання свідка ОСОБА_7, яка дала покази про те, що близько 06-00 год. 20.12.2015 року до неї додому прийшов її син ОСОБА_5 і сказав, що вдома він посварився з сім’єю. Вона за це на нього накричала, і він поїхав. Запаху алкоголю від нього вона не чула. Через деякий незначний проміжок часу, хвилин через 20, він прибіг і сказав, що збив людину. Підбігши до автомобіля вона не пам’ятає де знаходився потерпілий, але бачила, що він був у автомобілі на задньому сидінні. Після чого ОСОБА_5 сказав, що поїде до лікарні.

– показання свідка ОСОБА_8, яка дала покази, про те, що вона як лікар проводила медичне освідування ОСОБА_5 коли він з’явився, приблизно після 19 год. 20.12.2015 року. Вона його освідувала , виписала акт, працівники правоохоронного органу забрали акт і все.

– протокол № 256 від 20.12.2015 року медичного огляду, складений о 19-45 год., для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп’яніння ОСОБА_5;

– висновок від 20.12.2015 року, складений о 19-45 год., щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп’яніння ОСОБА_5;

– висновок № 10 від 20.12.2015 року, складений щ 21-50 год., щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп’яніння ОСОБА_5,

Згідно з ч.ч.1, 2 та 6 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

Щодо врахування доказів прокурора про перебування ОСОБА_5 під час вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння та клопотання захисника про визнання доказів на підтвердження стану алкогольного сп’яніння недопустимими, суд зазначає наступне.

Злочин було вчинено 20 грудня 2015 року, близько 06-00 год., а медичний огляд ОСОБА_5 було проведено о 19-45 та 21-50 год. Доказів того, що ОСОБА_5 не вживав алкоголь після вчинення злочину, а керував у стані алкогольного сп’яніння прокурором не надано, тим самим не спростовано показань обвинуваченого про те, що він вживав алкогольні напої після вчинення злочину.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – стан сп’яніння), та оформлення результатів такого огляду регламентована Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі інструкція № 1452/735).

Відповідно до розділу ІІІ п. 15 інструкції № 1452/735, за результатами огляду на стан сп’яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.

Відповідно до розділу ІІІ п. 16 інструкції № 1452/735, висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп’яніння) (додаток 4), видається на підставі акта медичного огляду.

Також розділом ІІ п. 9 інструкції № 1452/735 передбачено, що з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров’я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров’я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Таким чином, медичний огляд на стан сп’яніння повинен бути проведений не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення, а діагноз вноситься до акта медичного огляду.

Отже, дії працівників поліції та складені медичним закладом документи, в частині проведення медичного огляду на стан сп’яніння, що мали місце після спливу двох годин з моменту вчинення злочину мають незаконний та безпідставний характер, і не доводять, факту керування обвинуваченим автомобілем і стані алкогольного сп’яніння.

Суд зауважує, що стороною обвинувачення акт не надано, а відповідно до інструкції № 1452/735, акт є основним документом за результатами проведених досліджень.

Таким чином, протокол № 256 від 20.12.2015 року та висновок, на який посилається сторона обвинувачення не є допустимими доказами, оскільки складені з порушенням вимог інструкції № 1452/735.

Щодо висновку № 10 від 20.12.2015 року, то суду стороною обвинувачення не надано документів, на підставі яких було складено даний висновок, що викликає сумніви щодо законності цього висновку.

Разом з тим суд звертає увагу на те, що медичне освідування обвинуваченого проведено через тривалий проміжок часу, більше ніж 2 години після скоєного злочину, що також на думку суду є порушенням Інструкції № 1452/735.

Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Згідно зі ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29 червня 1990 року з наступними змінами Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку (п.17) зазначено, що при постановленні вироку суддя повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності.

Згідно із статтею 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. При цьому неприпустимо покладати на підсудного доведення своєї невинуватості. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь останньої. Визнання особи винуватою у вчинені злочину може мати місце лише за доведеності її вини. Обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а також доказах, одержаних незаконним шляхом.

За наведених обставин, суд критично оцінює докази сторони обвинувачення та приходить до висновку про необхідність визнання недопустимими :

– протоколу № 256 від 20.12.2015 року медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп’яніння ОСОБА_5;

– висновку від 20.12.2015 року, щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп’яніння ОСОБА_5;

– висновку № 10 від 20.12.2015 року, щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп’яніння ОСОБА_5,

та відповідно не бере їх до уваги при дослідженні матеріалів кримінального провадження.

Будь-яких інших доказів, щодо перебування ОСОБА_5 під час вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння прокурором не надано, натомість показання ОСОБА_5, в частині того, що алкоголь він вживав після вчинення злочину знайшли своє відображення в показання свідків:

– ОСОБА_8, яка вказувала, що медичний огляд проводився приблизно після 19 години 20.12.2015 року;

– ОСОБА_7, яка вказувала, що ОСОБА_5 на час вчинення злочину не перебував в стані алкогольного сп’яніння.

Отже, на думку суду стороною обвинувачення не доведено факт керування ОСОБА_5, на момент скоєння злочину в стані алкогольного сп’яніння.

Таким чином, оцінюючи зібрані, перевірені та досліджені докази в їх сукупності, суд визнає доведеним, пред'явлене органами слідства обвинувачення ОСОБА_5, тому кваліфікує його дії за:

– ч.2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли тяжке тілесне ушкодження потерпілому

– ч. 1 ст. 135 КК України, як завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого у небезпечний для життя стан.

Судом було досліджено дані, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_5, він має погашену судимість (т.1 а.п. 149-150). За місцем проживання та роботи характеризується позитивно (т. 1 а.п. 151-152). На «Д»–обліку у лікаря–нарколога та лікаря психіатра не перебуває (т. 1 а.п. 153).

При призначенні покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого, особу обвинуваченого ОСОБА_5, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування шкоди потерпілому.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 67 КК України, суд не встановив.

Беручи до уваги вищезазначені обставини, суспільну небезпеку вказаного злочину та особу обвинуваченого ОСОБА_5, який за місцем свого проживання характеризується позитивно, у відповідності до ст. 89 КК України є раніше не судимим, частково відшкодував потерпілому шкоду, та зважає на позицію потерпілого, який не наполягав на позбавленні волі обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити останньому покарання, не пов’язане з позбавленням волі.

Захисник обвинуваченого заявив клопотання про звільнення ОСОБА_5 від покарання на підставі Закону України «Про застосування амністії у 2016 році», оскільки він має на утриманні неповнолітнього сина.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав клопотання захисника та просив звільнити його від покарання на підставі акта про амністію.

Потерпілий та його представник не заперечували проти клопотання обвинуваченого та його захисника щодо звільнення ОСОБА_5 від покарання підставі Закону України «Про застосування амністії у 2016 році», якщо судом буде прийнято до уваги і визнано недопустимими докази, що підтверджують керування автомобілем у стані алкогольного сп’яніння.

Прокурор заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченого та його захисника щодо звільнення ОСОБА_5 від покарання на підставі Закону України «Про застосування амністії у 2016 році».

При вирішенні клопотання сторони захисту про звільнення ОСОБА_5 від призначеного покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році» суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про застосування амністії в Україні», амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили. Амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального кодексу України та цього Закону.

07.09.2017 року набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році» за №1810-VIII від 22.12.2016 року.

Відповідно до п. «в» ч. 1 ст.1 Закону України «Про амністію в 2016 році» звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України: …

в) не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами;

Згідно із свідоцтвом про народження серії І-СР № 091240 від 13 червня 2001 року, ОСОБА_9 народився 08.05.2001 року, а його батьком зазначений ОСОБА_5.

ОСОБА_5, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:

– ч. 2 ст. 286 КК України, що у відповідності до ст. 12 КК України, є тяжким злочином.

– ч. 1 ст. 135 КК України, що у відповідності до ст. 12 КК України, є злочином невеликої тяжкості.

Згідно з матеріалами кримінального провадження, ОСОБА_5, в силу ст. 89 КК України є раніше не судимим.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що наявні підстави для звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 від покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року, оскільки обвинувачений вчинив кримінальні правопорушення, які відповідно до ст.12 КК України є злочинами невеликої тяжкості та тяжким злочином, неумисним, визнав свою вину, у відповідності до ст. 89 КК України є раніше не судимим, має на утриманні неповнолітню дитину.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ОСОБА_5 може бути звільнено від покарання за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 286, та ч. 1 ст. 135 КК України.

Підтверджені документально процесуальні витрати, пов’язані із залученням експерта для проведення експертизи, що становлять 1583,28 грн. підлягають стягненню, у відповідності до ч. 2 ст. 124 КПК України, з обвинуваченого на користь держави.

Речові докази по справі:

– паперовий конверт з речовиною бурого кольору;

–паперовий конверт з листком, на якому наявна пляма бурого кольору;

– сейф-пакет № 3040685, в якому знаходиться фрагмент синього кольору;

– сейф-пакет № 2371577, в якому знаходиться фрагмент прозорого матеріалу;

– сейф-пакет № 2371576, в якому знаходиться 2 медичних бинта;

– сейф-пакет № 2213247, в якому знаходиться гіпсовий зліпок;

– сейф-пакет № 2064513, в якому знаходиться сидіння автомобіля з речовиною бурого кольору,

які знаходяться в кімнаті речових доказів Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області – знищити,

– штани спортивні, футболка світлого кольору, кофта спортивна темного кольору;

– куртка, шапка, комбінезон, гольф, футболка,

які знаходяться в кімнаті речових доказів Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області – повернути за власникам за належністю.

Щодо цивільних позовів.

Прокуратурою Черкаської області заявлено цивільний позов у інтересах Золотоніської районної ради до ОСОБА_5 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування постраждалого від кримінального правопорушення ОСОБА_3, в сумі 5021,69 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що потерпілий лікувався у Золотоніський ЦРЛ протягом 20 днів, на що лікарнею було затрачено кошти в сумі 5021,69 грн. ОСОБА_6 витрати підтверджені медичною довідкою про вартість ліжко днів потерпілого ОСОБА_3 На підставі ст.ст. 1166 та 1206 ЦК України дана сума повинна бути стягнута з обвинуваченого ОСОБА_5

Прокуратурою Черкаської області заявлено цивільний позов у інтересах КЗ «Черкаська обласна лікарня» Черкаської обласної ради» до ОСОБА_5 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування постраждалого від кримінального правопорушення ОСОБА_3, в сумі 10980,82 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що потерпілий лікувався у КЗ «Черкаська обласна лікарня» Черкаської обласної ради» протягом 31 дня, на що лікарнею було затрачено кошти в сумі 10980,82 грн. ОСОБА_6 витрати підтверджені медичною довідкою про вартість ліжко днів потерпілого ОСОБА_3 На підставі ст.ст. 1166 та 1206 ЦК України дана сума повинна бути стягнута з обвинуваченого ОСОБА_5

Дані цивільні позови заперечувалися стороною захисту з посиланням на те, що немає належних розрахунків витрат на лікування.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України – майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст. 1206 ЦК України – особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 07.07.1995 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», зазначено, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з "Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України N 545 від 16 липня 1993 року.

Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування.

Довідками лікувальних закладів підтверджено факт перебування потерпілого на стаціонарному лікуванні, та розрахунок щоденної вартості його лікування.

У зв’язку з викладеним суд вважає, що є всі законні підстави для задоволення позовів прокурора, а сума витрат на лікування потерпілого ОСОБА_3 в розмірі 5021,69 грн. та 10980,82 грн. підлягає до задоволення.

Враховуючи наведене, є всі законні підстави для задоволення позову.

Також потерпілим ОСОБА_3 було подано позовну заяву до обвинуваченого ОСОБА_5 та АТ Страхова група «ТАС» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином. Зокрема позивач просив стягнути з АТ Страхова група «ТАС» матеріальну шкоду в сумі 34 200,46 та моральну шкоду в розмірі 1577,20 грн. та з ОСОБА_5 моральну шкоду в сумі 180 000, 00 грн., розмір якої в подальшому було зменшено до 120 000,00 грн.

Під час розгляду справи між АТ Страхова група «ТАС» та ОСОБА_3 було укладено мирову угоду, яку вони просили затвердити.

Умовами мирової угоди є:

Відповідач 2 (АТ Страхова група «ТАС») зобов’язується протягом п’яти банківських днів з моменту набрання чинності ухвали про затвердження даної мирової угоди Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області здійснити перерахунок матеріальної шкоди в розмірі: 19 566,28 грн., моральної шкоди в розмірі: 978,31 грн., внаслідок настання події, що мала місце 20.12.2015 р. в м. Золотоноша, на вул. Іподромна за участю транспортного засобу «ВАЗ 2110», д.р.н. СА5856АК та пішохода ОСОБА_3 по Полісу АМ557083 від 27.01.2015 року, шляхом перерахування коштів Позивачу на р/р. 29244825509100; в АТ «Приват Банк», МФО: 305299, ОКПО: 14360570 к/р: 4149 4991 0396 9331: ІНН: НОМЕР_4.

Позивач з моменту підписання цієї Мирової угоди та за умови своєчасного її виконання Відповідачем 2 (АТ Страхова група «ТАС») відмовляється від вимог про стягнення з АТ «СГ «ТАС«(приватне) 34 200,46 грн. - матеріальної шкоди, 1 577,20 грн. - моральної шкоди, не пред’являтиме та не буде мати до Відповідача 2 будь-яких претензій з приводу предмету позову по справі 695/3323/16-к, матеріальної шкоди, моральної шкоди, а також будь-яких інших вимог.

Страховик і Позивач заявляють, що ні в процесі укладення цієї Мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб, в тому числі й держави.

Дана мирова угода набуває чинності з дня її підписання сторонами і є обов’язковою для виконання Відповідачем 2.

Наслідки припинення провадження у справі в частині стягнення з АТ «СГ «ТАС»(приватне) заявлених в позовній заяві сум сторонам зрозумілі.

Суд, ознайомившись з текстом мирової угоди та матеріалами справи, вважає, що мирова угода підлягає до затвердження у відповідності до ст. 207 ЦПК України, оскільки дана мирова угода укладена добровільно з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і стосується лише прав та обов’язків сторін та не суперечить чинному законодавству.

Обвинувачений ОСОБА_5 позовні вимоги в частині моральної шкоди визнав частково.

У частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_5 моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 23 ЦК України – особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. .Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Під час розгляду справи ОСОБА_5 було частково відшкодовано моральну шкоду в сумі 70 000,00 грн.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з того, що протиправні дії відповідача призвели до порушення законних прав позивача та моральних страждань, нормальний ритм життя позивача був порушений, було перенесено емоційні страждання, психологічний стрес, та тривале лікування, а заподіяна шкода вимагала додаткових зусиль щодо організації його життя.

Відповідно до ст. 454 ЦК України розмір відшкодування моральної шкоди може бути зменшений судом з урахуванням ступеня вини заподіювача і потерпілого та майнового стану відповідача (громадянина).

З огляду на обставини справи, беручи до уваги вищевказані принципи, які повинні враховуватись при стягненні моральної шкоди, суд, вважає, що дану позовну вимогу слід задовольнити частково, виходячи з обставин справи, матеріального становища відповідача, реальності відшкодування даної шкоди, та стягнути з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача ОСОБА_3 55000,00 грн., що об'єктивно відповідатиме характеру дій заподіювача шкоди, глибині страждань та розміру моральної шкоди.

На підставі зазначеного та керуючись ст.ст. 368-374, 376, 395 КПК України, суд –

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 286 та ч. 1 ст. 135 КК України та призначити покарання за:

– ч. 2 ст. 286 КК України, у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 рік;

– ч. 1 ст. 135 КК України, у вигляді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_5 остаточне покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням, надавши іспитовий строк тривалістю 2 (два ) роки.

Відповідно до п.п. 1, 2, ч.1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України, покласти на засудженого ОСОБА_5 такі обов’язки:

– періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

– повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

– не виїжджати за межі України без погодження уповноваженого органу з питань пробації.

На підставі п. «в» ч. 1 ст.1 Закону України «Про амністію в 2016 році» звільнити ОСОБА_5 від відбування основного покарання за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 286, та ч. 1 ст. 135 КК України, призначеного даним вироком.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_5 – не обирався.

Стягнути з ОСОБА_5 1583,28 грн. процесуальних витрат на користь держави.

Речові докази по справі:

– паперовий конверт з речовиною бурого кольору;

–паперовий конверт з листком на якому наявна пляма бурого кольору;

– сейф-пакет № 3040685, в якому знаходиться фрагмент синього кольору;

– сейф-пакет № 2371577, в якому знаходиться фрагмент прозорого матеріалу;

– сейф-пакет № 2371576, в якому знаходиться 2 медичних бинта;

– сейф-пакет № 2213247, в якому знаходиться гіпсовий зліпок;

– сейф-пакет № 2064513, в якому знаходиться сидіння автомобіля з речовиною бурого кольору,

які знаходяться в кімнаті речових доказів Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області – знищити,

– штани спортивні, футболка світлого кольору, кофта спортивна темного кольору;

– куртка, шапка, комбінезон, гольф, футболка,

які знаходяться в кімнаті речових доказів Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області – повернути власникам за належністю.

Цивільний позов Прокуратури Черкаської області в інтересах Золотоніської районної ради до ОСОБА_5 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Золотоніської центральної лікарні кошти в сумі 5021,69 грн., які затрачено на лікування потерпілого ОСОБА_3

Цивільний позов Прокуратури Черкаської області в інтересах Комунального закладу « Черкаська обласна лікарня» Черкаської обласної ради до ОСОБА_5 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Комунального закладу «Черкаська обласна лікарня» Черкаської обласної ради» кошти в сумі 10980,82 грн., які затрачено на лікування потерпілого ОСОБА_3

Затвердити між сторонами, за цивільним позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства Страхова група «Тас» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, мирову угоду на наступних умовах:

Відповідач 2 (Акціонерне товариство Страхова група «Тас») зобов’язується протягом п’яти банківських днів з моменту набрання чинності вироку про затвердження даної мирової угоди Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області здійснити перерахунок матеріальної шкоди в розмірі: 19 566,28 гри., моральної шкоди в розмірі: 978,31 грн., внаслідок настання події, що мала місце 20.12.2015 р. в м. Золотоноша, на вул. Іподромна за участю транспортного засобу «ВАЗ 2110», д.р.н. СА5856АК та пішохода ОСОБА_3 по Полісу АМ557083 від 27.01.2015 року, шляхом перерахування коштів Позивачу на р/р. 29244825509100; в АТ «Приват Банк», МФО: 305299, ОКПО: 14360570 к/р: 4149 4991 0396 9331: ІНН: НОМЕР_4.

Позивач (ОСОБА_3) з моменту підписання цієї Мирової угоди та за умови своєчасного її виконання Відповідачем 2 (Акціонерним товариством Страхова група «Тас») відмовляється від вимог про стягнення з АТ «СГ «ТАС«(приватне) 34 200,46 грн. - матеріальної шкоди, 1 577,20 грн. - моральної шкоди, не пред’являтиме та не буде мати до Відповідача 2 будь-яких претензій з приводу предмету позову по справі 695/3323/16-к, матеріальної шкоди, моральної шкоди, а також будь-яких інших вимог.

Страховик (Акціонерне товариство Страхова група «Тас») і Позивач (ОСОБА_3) заявляють, що ні в процесі укладення цієї Мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб, в тому числі й держави.

Дана мирова угода набуває чинності з дня її підписання сторонами і є обов’язковою для виконання Відповідачем 2 (Акціонерним товариством Страхова група «Тас»).

Наслідки припинення провадження у справі в частині стягнення з АТ «СГ «ТАС»(приватне) заявлених в позовній заяві сум сторонам зрозумілі.

Провадження в частині позовних вимог ОСОБА_3 до Акціонерного товариства Страхова група «Тас» про стягнення матеріальної та моральної шкоди – закрити.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_10 55 000,00 грн. моральної шкоди, у решті вимог відмовити.

Вирок суду може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Черкаської області через Золотоніський міськрайонний суд.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя М.Ю. Степченко