Ухвала суду № 72720263, 13.03.2018, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 614/85/18

Номер провадження 1-кп/623/140/2018

У Х В А Л А

іменем України

13 березня 2018 року місто Ізюм

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Одарюка М.П.

за участю секретаря судового засідання: Соломки В.В.

за участю прокурора: Квітчатого К.В.

обвинуваченого: ОСОБА_1

представника Ізюмського МРВ з питань пробації ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Ізюмі кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 185, частиною третьою статті 185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

26 лютого 2018 року до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 січня 2018 року за №12018220230000393 відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 185, частиною третьою статті 185 КК України та доданими до нього документами.

27 лютого 2018 року ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області призначено підготовче судове засідання.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1, зазначаючи про наявність ризиків, передбачених пунктами першим, третім, п'ятим частини першої статті 177 КПК України.

Обвинувачений заперечував проти клопотання, вважає за можливе застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, зважаючи на наявність родини та місця проживання.

Вивчивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого, представника органу пробації, суд вважає продовження існування ризиків, передбачених пунктами першим та п'ятим частини першої статті 177 КПК України: переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Питання стосовно того, чи була розумною тривалість тримання під вартою, не може вирішуватися абстрактно. Наявність підстав для тримання обвинуваченого під вартою має оцінюватися в кожній справі з урахуванням її конкретних обставин. У будь-якій справі тривале тримання під вартою може виявитися виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (Рішення ЄСПЧ у справі «W. проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року, серія А, №254-А, п. 30).

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу суд враховує рішення Європейського суду з прав людини (Неймейстер против Австрии (Neumeister v. Austria) (1968), Стегмюллер против Австрии (Stogmuller v. Austria) и Мацнеттер против Австрии (Matznetter v. Austria) (1969)), бере до уваги практику ЄСПЛ відповідно до якої врахування і самої тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпеки цієї особи та дозволяє прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, враховує тяжкість покарання у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1, його вік, стан здоров`я, те, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності за тяжкі злочини, обвинувачується у вчиненні злочинів в період умовно - дострокового звільнення, відсутність доказів на підтвердження міцних соціальних зв`язків, відсутність постійного місця роботи або навчання, негативну репутацію обвинуваченого, який обвинувачується у скоєнні п`ятнадцяти епізодів крадіжок, наявність судимості, а тому є всі підстави вважати, що існує загроза що обвинувачений може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м’яких запобіжних заходів, а тому вважає, що необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості" (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року).

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, для застосування стосовно ОСОБА_1 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1 на 60 днів, визначивши розмір застави в розмірі 88 100 грн. (50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

На підставі викладеного та керуючись статтями 177, 178, 183, 314-317, 331, 372 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, строк тримання під вартою на 60 днів з 13 березня 2018 року до 11 травня 2018 року включно.

Визначити заставу у розмірі 88 100 (вісімдесят вісім тисяч сто) гривень, яку може бути внесено на депозитний рахунок (р/р № 37318098006674, отримувач коштів - ТУ ДСА України у Харківській області, банк отримувача - ДКС України, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26281249, код банку отримувача (МФО) 820172, призначення платежу: застава, справа № 614/85/18; провадження № 1-кп/623/140/2018 від ОСОБА_1 або його рідних).

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_1 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_1 наступні обовязки:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та\або місця роботи;

4) носити електронний засіб контролю.

Копію ухвали направити до Державної установи "Харківська установа виконання покарань (№27)".

Ухвала є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя: М.П. Одарюк