Рішення № 72719245, 14.03.2018, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/111/18

№ пров. 2/544/150/2018

Номер рядка звіту 4

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14 березня 2018 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої – судді Ощинської Ю.О.,

за участі секретаря Пірогова В.Г.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду по вул. Ярмарковій, 17 у м. Пирятин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Пирятинської міської ради Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Пирятинська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом,

у с т а н о в и в :

У січня 2018 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 06 серпня 2004 року померла його мати ОСОБА_2. У наслідок її смерті відкрилася спадщина, яка складається з належного їй у відповідності до сертифіката на право на земельну частку (пай) серія ПЛ № 0123469, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП «Авангард» за № 269 права на земельну частку (пай) у землі, що перебувала у колективній власності КСП «Авангард», розміром 3,65 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Він належним чином прийняв спадщину після померлої матері, але оскільки у неї відсутній сертифікат на право на земельну частку (пай) державним нотаріусом Пирятинської державної нотаріальної контори їй відмовлено у видачі свідоцтва. У зв’язку з наведеним, позивач просить визнати за ним право власності на земельну частку (пай) площею 3,65 умовних кадастрових гектарів, що знаходиться в адміністративних межах Пирятинської міської ради Полтавської області, в порядку спадкування за законом після померлої матері ОСОБА_2

Позивач та його представник у судове засідання не з’явилися, на адресу суду подали заяву у якій просили справу слухати у підготовчому судовому засіданні з винесенням рішення у їх відсутність, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Представник відповідача у засідання не з’явився, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, на адресу суду направив заяву про розгляд справи без його участі, не заперечує проти задоволення позову.

Представник третьої особи в судове у засідання також не з’явився, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, на адресу суду направив заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення позову не заперечує.

Згідно ст.ст. 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб виникає спір.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. У відповідності до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши всі зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судом установлено, що 06 серпня 2004 року померла ОСОБА_2 (а.с. 11).

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_1 його батьками є ОСОБА_3 і ОСОБА_4 (а.с. 8).

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 10.11.2017 № 00019016247 17 травня 1946 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 9).

У наслідок розірвання шлюбу 11.02.1992 з ОСОБА_3 ОСОБА_4 присвоєно прізвище ОСОБА_2, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про розірвання шлюбу № 00019016606 від 10.11.2017 (а.с. 10).

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, спадкоємцем ОСОБА_2 першої черги за законом є її син ОСОБА_1, позивач у справі, який належним чином прийняв спадщину, шляхом подання заяви до державного нотаріуса Пирятинської державної нотаріальної зареєстрованої 26.02.2013 № 16. Інші спадкоємці, які б прийняли чи відмовилися від прийняття спадщини відсутні, про що свідчить Інформаційна довідка зі Спадкового реєстру (а.с. 24).

З наданих позивачем документів убачається, що на підставі розпорядження Пирятинської районної державної адміністрації від 06.03.1997 за № 77 на ім’я ОСОБА_2 виготовлявся сертифікат на земельну частку (пай), серія ПЛ № 0123469, зареєстрований у книзі реєстрації видачі сертифікатів на земельну частку (пай) по КСП «Авангард» за № 269. Земельна частка (пай) в умовних кадастрових гектарах площею 3,56 га розташована на території Пирятинської міської ради (а.с. 13).

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Крім сертифіката, документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 7 від 16.04.2004, сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розд. X "Перехідні положення" ЗК). Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

В той час, державним нотаріусом Пирятинської державної нотаріальної контори відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на право на земельну частку (пай) у зв’язку з тим, що не надано правовстановлюючий документ (а.с. 15).

Як зазначає позивач в позовній заяві, сертифікат на право на земельну частку (пай) не зберігся, оскільки втрачений, що і зумовило неможливість його надання нотаріусу (а.с. 14).

За таких обставин, враховуючи відсутність правовстановлюючого документу, зокрема сертифікату на право на земельну частку (пай) на ім’я померлої ОСОБА_2, суд уважає, що у позивача існують перешкоди для оформлення спадкових прав в нотаріальній конторі.

Даючи оцінку зібраним у справі доказам, оскільки на ім’я ОСОБА_2, яка померла 06 серпня 2004 року, виготовлявся сертифікат на земельну частку (пай), серія ПЛ № 0123469, тому суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, у зв’язку з чим за позивачем слід визнати право на вищезазначену земельну ділянку площею 3,56 умовних кадастрових гектарів в порядку спадкування після померлої 06.08.2004 матері ОСОБА_2

Позивач ОСОБА_1 відповідно до копії витягу із акту огляду у МСЕК від 21.02.2008 є інвалідом ІІ-ї групи (а.с. 1).

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-18, 141, 209-245, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, с у д, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Пирятинської міської ради Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Пирятинська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом – задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку (пай) у землі, що перебувала у колективній власності КСП «Авангард» розміром 3,65 умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яке належало ОСОБА_2 у відповідності до сертифіката на право на земельну частку (пай) серія ПЛ № 0123469, зареєстрованого у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП «Авангард» за № 269.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Ю.О. Ощинська