Рішення № 72716538, 14.03.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/8423/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2018 року Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого – судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря Збожної О.Р.,

позивача ОСОБА_1,

його представника ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної фіскальної служби про скасування постанови,

встановив :

позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати незаконною та скасувати постанову у справі про порушення митних правил №2757/20900/17 від 21.08.2017р. про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення ч.3 ст.470 МК України.

В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що оскаржуваною постановою його визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.470 Митного Кодексу України та накладено штраф в розмірі 8500,00 гривень. Вважає постанову незаконною та необґрунтованою з огляду на те, що вона винесена з пропуском строку накладення адміністративного стягнення, у відповідності до вимог ст.467 МК України. Зокрема, стверджує, що він 16.10.2016 року ввіз на митну територію України транспортний засіб марки «Опель», н.з.WWWL5051C, а відтак початок 6-місячного строку для накладення стягнення розпочався 27.10.2016 року. Проте, оскаржувану постанову митний орган виніс лише 21.08.2017 року, тобто з пропуском шестимісячного строку. На думку позивача, правопорушення передбачене ч.3 ст.370 МК України не є триваючим. Крім того, з 16.10.2016 року до моменту виявлення правопорушення 22.06.2017 року ОСОБА_1 неодноразово перетинав державний кордон України. З огляду на викладене вище, просить суд скасувати оскаржувану постанову.

Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали з мотивів, викладених у ньому. Просять позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив з мотивів, викладених у письмових запереченнях. Просив відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що позов підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

З постанови в справі про порушення митних правил №2757/20900/17 від 21.08.2017 року вбачається, що ОСОБА_1 22.06.2017 року прямував через п/п «Шегині» м/п «Мостиська» Львівської митниці ДФС з України до ОСОБА_4. В ході митного контролю було виявлено, що, згідно інформаї ЄАІС ДФС України, 16.10.2016 року ОСОБА_1 ввіз на митну територію України транспортний засіб «Opel», н.з.WWL5051C в режимі «транзит», який станом на 22.06.2017 року за її межі не вивозився.

Статтею 489 Митного Кодексу України передбачено, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов’язана з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.381 МК України встановлено, що громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок митного органу, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.

Відповідно до ст.90 Митного кодексу України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Статтею 95 Митного кодексу України встановлено строк транзитних перевезень для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Частиною 3 ст.470 Митного кодексу України передбачена адміністративна відповідальність за перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрату цих товарів, транспортних засобів, документів чи видачу їх без дозволу органу доходів і зборів, у вигляді накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За змістом ч.1 ст.467 Митного кодексу України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

На думку суду, вчинене позивачем правопорушення, яке проявилося у перевищенні встановленого ст.95 Митного кодексу України строку транзитних перевезень більше ніж на десять діб, є закінченим на одинадцятий день та не може розглядатися як триваюче.

З урахуванням наведеного, оскільки правопорушення, передбачене ч.3 ст.470 Митного кодексу України, є вчиненим на одинадцятий день після настання строку доставки транспортного засобу, передбаченого ст.95 Митного кодексу України, у даному випадку 27 жовтня 2016 року, адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.470 Митного кодексу України, мало бути накладене на позивача до 27 квітня 2017 року. Притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення 21 серпня 2017 року, тобто після закінчення строку накладення адміністративного стягнення, є незаконним.

Виходячи з наведеного, суд відхиляє твердження представника відповідача щодо правомірності строків притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Приймаючи рішення, суд враховує правову позицію, викладену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі «Рисовський проти України», в якому Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.

При цьому, з самого протоколу про порушення митних правил видно, що у митного органу була в наявності вся необхідна для своєчасного складання протоколу інформація (інформація з ЄАІС).

Більше того, з копії паспорта ОСОБА_1 для виїзду за кордон видно, що останній в період з 16.10.2017 року до моменту виявлення правопорушення 22.06.2017 року неодноразово перетинав державний кордон України.

Також, частиною 3 ст.4 МК України передбачено, що у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов’язків посадових осіб органів доходів і зборів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь органу доходів і зборів, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.

Крім того, контроль за вивезенням автомобілів, ввезених у митних режимах «транзит» та «тимчасове ввезення» здійснюється митними органами у встановленому законом порядку, в тому числі за допомогою програмно-інформаційних комплексів. Це дає можливість своєчасного виявлення перевищення строків доставки товарів, встановлених ст.95 Митного кодексу України. Несвоєчасне документування перевищення таких строків та несвоєчасне виявлення вчиненого у зв'язку з цим правопорушення, визначеного ст.470 Митного кодексу України, не є підставою для висновку про триваючий характер цього правопорушення.

За таких обставин суд приходить до висновку, що строки накладення адміністративного стягнення на позивача за порушення митних правил, передбачених ч.3 ст.470 Митного кодексу України, на момент винесення постанови в справі про порушення митних правил від 04 вересня 2017 року №3606/20900/17 закінчилися, а тому вказана постанова є протиправною і підлягає скасуванню.

Таким чином, з урахування вищевикладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню

При цьому, вимога позивача щодо визнання оскаржуваної постанови незаконною, не відповідає способам захисту, передбачених ст.5 КАС України, а тому позов в цій частині задовленню не підлягає і його слід задоволити частково.

Керуючись ст.ст.241-246, 286 КАС України, суд,

вирішив:

Позов задоволити частково.

Скасувати постанову Львівської митниці Державної фіскальної служби України в справі №2757/20900/17 від 21.08.2017р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч.3 ст.470 МК України.

Провадження у справі №2757/20900/17 від 21.08.2017р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч.3 ст.470 МК України закрити.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий

суддя: Стрельбицький В.В.