Рішення № 72716233, 02.03.2018, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

02.03.2018

ЄУН 337/3743/17

Провадження № 2/337/91/2018

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2018 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя

у складі: головуючого судді – Нещеретної Л.М.

при секретарі – Шварцер Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Командитного товариства «Кастор - 17» про стягнення заборгованості по заробітній платі з урахуванням індексу інфляції, трьох відсотків річних від простроченої суми, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Хортицького районного суду м. Запоріжжя з позовом до Командитного товариства «Запорізький завод «високовольтної апаратури - Вакатов» і компанія» про стягнення заборгованості по зарплаті з урахуванням індексу інфляції, три відсотки річних від простроченої суми, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди.

В ході розгляду справи ухвалою суду від 08 лютого 2018 року відповідача – Командитне товариство «Запорізький завод високовольтної апаратури «Вакатов і компанія» було замінено на правонаступника – Командитне товариство «Кастор - 17».

В позові ОСОБА_1 зазначив, що 21 вересня 2015 року його було прийнято на роботу до ВАТ «Запорізький завод високовольтної апаратури - Вакатов і компанія» до заготівельно-складального виробництва електрозварником ручного зварювання четвертого розряду. 27.03.2017 року Наказом № 65 від 27.03.2015 року він був звільнений з підприємства на підставі ст. 38 КЗпП України - за власним бажанням. Причиною звільнення стала невиплата відповідачем заробітної плати протягом тривалого часу.

Порушуючи норми законодавства, відповідач в день звільнення належного розрахунку з ОСОБА_1 не провів, жодних належних позивачу коштів не виплатив. На момент звільнення заборгованість по заробітній платі становила 15 448,26 грн., що підтверджується відповідною довідкою, виданою відповідачем.

Позивач просить стягнути на його користь з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 15 448,26 грн. та середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день ухвалення рішення суду.

Також позивач просить застосувати до заборгованості по заробітній платі положення ста.625 ЦК України та стягнути на його користь 3% річних та суму заборгованості по заробітній платі з урахуванням індексу інфляції.

Окрім того позивач просить стягнути на його користь моральну шкоду в сумі 20000 грн., яка була йому завдана внаслідок порушення відповідачем законодавства про працю. Спричинення йому моральної шкоди позивач пояснює моральними стражданнями, які він пережив через те, що наприкінці 2016 року його дружина тяжко хворіла. Вона була госпіталізована, під час проведення обстежень у неї також був виявлений цукровий діабет ІІ стадії. У 2016 році у неї було загострення хвороби у зв’язку з чим вона знаходилась на стаціонарному лікуванні з 13.11.2016 року по 28.11.2016 року у Запорізькій міській клінічній лікарні № 9, де їй був поставлений діагноз «ішемічна хвороба серця, стенокардія та ін.». Потім з 14.12.2016 року по 16.12.2016р. вона знаходилась на стаціонарному лікуванні у КУ «ОМЦССЗ» (центр серцево-судинних захворювань) ЗОР, де їй було зроблено черезшкірне корональне втручання, тобто було іплантованостент. Стенти необхідно було купувати. Непроведення операції могло коштувати життя його дружині. Загальна вартість стентів 27 100 грн. Він звертався на підприємство, щоб йому виплатили заборгованість по зарплаті, оскільки кошти були потрібні для операції, проте ніхто жодних виплат не зробив.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

У відповідності до п.п. 9 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції справи в судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином розгляд цієї справи відбувається за правилами, що передбачені новою редакцією ЦПК України

В судове засідання, призначене на 02 березня 2018 року представник позивача не з'явився, надав суду заяву, в якій просить слухати справу за його відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів з урахуванням уточненого розрахунку середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку, який додається до заяви. Просить суд задовольнити позов у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання неодноразово не з'являвся, відзиву чи заперечень з приводу заявлених позовних вимоги не надав, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, повідомлень щодо поважності причин його відсутності, заяви про слухання справи за його відсутністю або відкладення судового засідання не надавав.

Відповідно до ч. 8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач у визначений строк не надав суду відзив на позовну заяву тому у відповідності до ст.ст. 279, 280, 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи у порядку спрощеного провадження.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст.94 КЗпП України заробітна плата являє собою винагороду, обчислену, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Судом встановлено, що 21.09.2015 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу у Командитне товариство «Запорізький завод високовольтної апаратури Вакатов» і компанія», що підтверджується копією трудової книжки. (а.с.10-12).

27.03.2017 р. ОСОБА_1 був звільнений з підприємства за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, наказ № 65 від 27.03.2017 р., що також підтверджується копією трудової книжки.

В грудні 2017 року підприємство було перейменовано на Командитне товариство «Кастор 17», що підтверджується копією витягу з ЄДР за кодом ЄДРПОУ 05755559. (а.с.49).

При звільненні позивачу не була виплачена заборгованість із заробітної плати та не проведено повний розрахунок. Сума заборгованості Командитного товариства «Запорізький завод «Високовольтної апаратури Вакатов» і Компанія», перед ОСОБА_1 складала 15 448,26 (п'ятнадцять тисяч чотириста сорок вісім гривень, 26 копійок), що підтверджено виданою відповідачем довідкою про заборгованість №333 від 10.04.2017 року (а.с. 13).

Згідно ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч. 2 ст.233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження.

Згідно ч.1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 р., суд на підставі ст..117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення. З огляду на те, що відповідач не провів з позивачем розрахунок при звільненні, стягненню на користь останнього підлягає середній заробіток за кожен день затримки розрахунку до дня ухвалення рішення судом.

При визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні застосовуються вимоги п.п. 2, 3, 5, 8 Постанови КМ України №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що провадиться обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до долученої до матеріалів справи довідки від 10.04.2017 року, яка також видана відповідачем, середньоденний заробіток ОСОБА_1 складав 249,95 гривень. (а.с.14)

Нарахування виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку має провадитися шляхом множення середньоденного заробітку позивача (249,95 грн.) на число робочих днів затримки розрахунку (з 28.03.2017 – день, наступний за днем звільнення, - по 02.03.2018 – 235 робочих днів) і становить 58 738,25 гривень. Тому позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час його затримки, по день винесення рішення підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 163.1.1 Податкового кодексу України компенсація за затримку розрахунку при звільнені є базою для оподаткування податком з доходу фізичних осіб.

Згідно ст.18 Податкового кодексу України особа, яка нараховує та виплачує доходи на користь фізичної особи називається податковим агентом, тобто відповідач є відповідальним за нарахування та сплату до бюджету податку з доходів фізичних осіб, який утримується з нарахованої виплати.

Отже, зважаючи на наведене сума компенсації за затримку розрахунку при звільненні має бути виплачена позивачу після утримання необхідних податків і зборів.

Таким чином суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню.

Позовні вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню. В обґрунтування заявленого розміру моральної шкоди позивач посилається на стан здоров’я дружини і необхідність коштовного лікування. У зв’язку з наявністю заборгованості по заробітній платі, яка утворилася з вини відповідача, позивач вимушений був збирати кошти на лікування дружини серед родичів та знайомих, що завдало йому додаткових незручностей та моральних страждань.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

В даному випадку дії відповідача, які виразилися в невиплаті заробітної плати, є протиправними по відношенню до позивача. Проте сама по собі протиправність дій не є підставою для відшкодування моральної шкоди. Погіршення стану здоров’я дружини позивача не перебуває у причинному зв’язку з протиправними діями відповідача. Одночасно матеріалами справи підтверджено факт захворювання дружини позивача та проведення лікування, на яке витрачалися грошові кошти. Таким чином наявність заборгованості по заробітній платі створювала незручності для позивача, які виразилися в неможливості використати грошові кошти, на які він мав законне право, що призвело до певних душевних страждань. Проте розмір заборгованості по зарплаті станом на листопад – грудень 2016 року не надавав можливості позивачу в повному обсязі оплатити лікування дружини, а лише полегшив процес збирання грошових коштів. За таких обставин суд вважає, що обґрунтованим та розумним є часткове задоволення вимоги про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, розмір якої визначається в 1000 гривень.

Позовні вимоги про стягнення суми боргу з урахуванням 3% річних та індексу інфляції задоволенню не підлягають, оскільки таке стягнення регламентоване ст.625 ЦК України, яка застосовується до договірних правовідносин.

Натомість установлена частиною другою статті 625 ЦК України відповідальність боржника за прострочення виконання грошового зобов’язання не застосовується до трудових відносин, які виникли у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні працівника з роботи та несвоєчасною виплатою заробітної плати, оскільки такі відносини врегульовані нормами трудового права (правова позиція Верховного Суду Україниу справі № 6-43цс14).

Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню і з відповідача підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 15 486,26 гривень (п'ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят шість гривень, 26 копійок), середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати по день ухвалення рішення – 58 738,25 гривень (п’ятдесят вісім тисяч сімсот тридцять вісім гривень, 25 копійок), моральна шкода в сумі 1000 гривень (одна тисяча гривень), а всього 75 224,51 гривень (сімдесят чотири тисячі двісті двадцять чотири гривні, 51 копійку).

Заборгованість по заробітній платі та компенсації за затримку розрахунку при звільненні має бути виплачена позивачу після утримання необхідних податків і зборів.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 12-13, 76-81, 82, 141, 263-265, 280, 354 ЦПК України, ст. ст.116, 117, 237-1 КЗпП України, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 р., суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Командитного товариства «Кастор - 17», юридична адреса: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Дніпровська, 221 (Код ЄДРПОУ 05755559) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 15 486,26 гривень (п'ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят шість гривень, 26 копійок), середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати по день ухвалення рішення – 58 738,25 гривень (п’ятдесят вісім тисяч сімсот тридцять вісім гривень, 25 копійок), моральну шкоду в сумі 1000 гривень (одна тисяча гривень), а всього стягнути 75 224,51 гривень (сімдесят чотири тисячі двісті двадцять чотири гривні, 51 копійку).

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивач може оскаржити рішення в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Л.М. Нещеретна