Постанова № 72716164, 06.03.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 310/8323/16Головуючий у 1-й інстанції Полянчук Б.І.Пр. № 22-ц/778/897/18Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Гончар М.С.

суддів Кочеткової І.В., Маловічко С.В.,

за участі секретаря Ващенко З.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 листопада 2017 року у справі за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (далі - Банк) до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року Банк звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_3, як спадкоємця за законом, який прийняв спадщину, станом на дату смерті позичальника ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 року заборгованість по кредитному договору № б/н від 09.06.2011 року у розмірі 12557,36 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 12248,27 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 309,09 грн., від сплати якої на користь Банку у добровільному порядку відповідач ухиляється, хоча Банком 26.01.2016 року направлено до Бердянської державної нотаріальної контори претензію кредитора, а також витрати на судовий збір 1378,00 грн.

Заочним рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 29 грудня 2016 року (а.с. 69-70) позов Банку було задоволено.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 серпня 2017 року (а.с.106) заяву відповідача про перегляд вищезазначеного заочного рішення задоволено, рішення скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 листопада 2017 року (а.с. 141-143) у задоволенні позову Банку відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, Банк у своїй апеляційній скарзі (а.с. 146-150) просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою Банку відкрито (а.с. 154), справу призначено до апеляційного розгляду (а.с. 156).

Відповідач ОСОБА_3 надала поштою апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу Банку (а.с. 159-160).

У судове 06 березня 2018 року належним чином повідомлена апеляційним судом про час і місце розгляду цієї справи (а.с. 161) відповідач ОСОБА_3 не з'явилась, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістила, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавала.

З 15.12.2017 року набрав чинності ЦПК України в новій редакції.

В силу вимог п. 9 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року № 2147-VІІ, якій набрав чинності з 15.12.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Встановлено, що апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито ще до 15.12.2017 року (ухвала апеляційного суду від 08 грудня 2017 року а.с. 154).

В силу вимог ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

При вищевикладених обставинах, апеляційний суд визнав неповажною причину неявки у дане судове засідання відповідача ОСОБА_3 і на підставі ст. 372 ч. 2 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, ухвалив розглядати дану справу апеляційним судом у даному судовому засіданні за відсутністю останньої за присутністю представника Банку за довіреністю - адвоката (а.с. 163-164) ОСОБА_5

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Банку, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга Банку підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, в силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_3 із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції у цій справі погодилась, останнє в апеляційному порядку не оскаржувала.

Таким чином, апеляційний суд переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у цій справі лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги Банку.

В силу вимог ст. 374 ч. 1 п. 2 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення … і ухвалити … нове рішення …

В силу вимог ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, судовими рішеннями є рішення, постанови.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, підставами для скасування судового рішення …та ухвалення нового… є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову Банку у цій справі у повному обсязі, керувався ст.ст. 88, 212-215 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, ст. ст. 1218, 1281, 1282 ЦК України, п. 189 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», п. 6 розділу 3 «Методичних рекомендації щодо вчинення нотаріальних дій, пов'язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя» та виходив із безпідставності позовних вимог Банку у цій справі.

Проте із такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з наступних підстав.

При перевірці законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції у цій справі апеляційний суд виходить із положень ЦПК України, в редакції, що була чинною до 14.12.2017 року, тобто чинною на час постановлення оскаржує мого рішення судом першої інстанції у цій справі (14 листопада 2017 року).

Відповідно до ст. 213 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції у цій справі не відповідає.

Суд у порушення вимог ст. 10 ч. 4 ЦК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, не сприяв повному та всебічному з'ясуванню обставин цієї справи, частково неправильно встановив фактичні обставини цієї справи та, відповідно, висновки суду першої інстанції у цій справі не відповідають фактичним обставин цієї справи.

Так, хоча судом першої інстанції було правильно встановлено, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року спадкодавця ОСОБА_4 (свідоцтво про смерть, копія а.с. 33), як позичальника за вищезазначеним кредитним договором № б/н від 09.06.2011 року із Банком (а.с. 6-31), відкрилась спадщина, яка була прийнята двома спадкоємцями першої черги за законом - ОСОБА_3 (відповідачем у цій справі) та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, (не залучена до участі у цій справі), а також одним спадкоємцем за заповітом - ОСОБА_7 (не залучений до участі у цій справі, копія заповіту а.с. 138) та Банк з додержанням строку, передбаченого ст. 1281 ЦК України, заявив про свої вимоги кредитора до ОСОБА_3 у цій справі.

Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.

Проте, при цьому, суд першої інстанції помилково виходив із того, що заявлення Банком позовних вимог у цій справі лише до одного спадкоємця позичальника - відповідача ОСОБА_3 робить неможливим вирішення цієї справи по суті судом першої інстанції, оскільки, крім відповідача ОСОБА_3, спадкоємці ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які також прийняли спадщину, в силу вимог ст. 1282 ЦК України, зобов'язані задовольнити вимоги Банку, як кредитора, повністю, але в межах вартості майна, одержаного в спадщину та в розмірі, який відповідає частці кожного з них у спадщині.

Крім того, ч. 2 ст. 1282 ЦК України передбачає можливість домовленості між спадкоємцем та кредитором про інший порядок задоволення вимог кредитора, але суду першої інстанції не було надано Банком жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував досягнення домовленості між кредитором та спадкоємцем ОСОБА_3 про задоволення вимог Банку не шляхом одноразового платежу, а в іншому порядку і невиконання ОСОБА_3 цієї домовленості, а відповідно необхідність стягнення грошових коштів на виконання зобов'язань за цим договором.

Однак, суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що виключно Банку, як кредитору, належить право здійснювати захист свого права на свій розсуд (ст. 20 ч. 1 ЦК України), а, відповідно, й визначати коло відповідачів за своїм позовом у цій справі.

Банк заявив у цій справі позовні вимоги лише до одного із спадкоємців за законом першої черги позичальника ОСОБА_4 - ОСОБА_3

Тому, суд першої інстанції мав розглядати по суті дану справу за позовом Банку в частині позовних вимог Банку до одного із спадкоємців за законом першої черги позичальника ОСОБА_4 - ОСОБА_3

Так, встановлено, що відповідач ОСОБА_3 прийняла спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року позичальника ОСОБА_4, зокрема у вигляді частки в статутному капіталі ТОВ «АВТОСОЮЗ», що становить 63 %, в грошовому відношенні складає 819000,00 грн., що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 10.12.2015 року, виданим державним нотаріусом Бердянської районної державної нотаріальної контори Запорізької області ОСОБА_3 на ? частку спадщини (вартість спадкового майна складає 819000,00 грн.), спадкова справа № 41/2015, р. № 1181, копія а.с. 77).

В силу вимог ст. 204 ЦК України суд у цій справі виходить із правомірності правочину - вищезазначеного кредитного договору між Банком та позичальником ОСОБА_4

Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.

Також встановлено, що спадщина у вигляді ? частки в статутному капіталі ТОВ «АВТОСОЮЗ», що становить 63 %, в грошовому відношенні складає 819000,00 грн. (свідоцтво, копія а.с. 77, розрахунок: ? від 819000,00 грн.), за своєю вартістю є значно більшою за суму боргу за вищезазначеним кредитним договором станом на день смерті спадкодавця ІНФОРМАЦІЯ_2 року у розмірі 12557,36 грн. (розрахунок а.с. 4-5, після смерті нарахування Банком платежів не здійснювалось)

Однак, відповідно, на кожного із трьох спадкоємців припадає боргу по 4185,79 грн. (розрахунок: 12557,36 грн./3 спадкоємця), що є в межах вартості частки у спадковому майні кожного із спадкоємців, та зокрема відповідача у цій справі ОСОБА_3

Встановлено, що Банком невірно розраховано суму заборгованості позичальника ОСОБА_4 саме станом на день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_2 року, остання могла бути більшою, ніж заявлена.

Оскільки, із загальної суми заборгованості станом на день смерті позичальника Банком було вирахувано сплату після смерті позичальника погашення від 11.10.2014 року (а.с. 5).

Проте, Банком у цій справі заявлено суму заборгованості станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 року саме у розмірі - 12557,36 грн.

Суд має розглядати дану справу саме в межах заявлених у цій справі позовних вимог Банку.

При вищевикладених обставинах, кожен із трьох вищезазначених спадкоємців має сплати на користь Банку за вищезазначеним кредитним договором по 4185,79 грн. (розрахунок: 12557,36 грн./ 3 спадкоємця), яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 4082,76 грн. (розрахунок: 12248,27 грн./3 спадкоємця), заборгованості за відсотками в розмірі 103,03 грн. (розрахунок: 309,09 грн./ 3 спадкоємця).

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги Банку частково ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а рішення суду першої інстанції у цій справі не відповідає вимогам щодо його законності і обґрунтованості, передбаченим ЦПК України.

Тому, апеляційну скаргу Банку слід задовольнити частково, рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 листопада 2017 року цій справі слід скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позов Банку задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_3 на користь Банку заборгованість за кредитним договором № б/н від 09.06.2011 року станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 року у розмірі 4185,79 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 4082,76 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 103,03 грн., в решті позову відмовити.

Крім того, в силу вимог ст. 141 ч. 13 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, у разі часткового задоволення позову Банку у цій справі при вищевикладених обставинах, з ОСОБА_3 на користь Банку слід стягнути судові витрати, пов'язані із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій, пропорційно сумі задоволених позовних вимог Банку в розмірі 964,60 грн. (розрахунок: сума задоволених позовних вимог 4185,79 грн. * судовий збір 2893,80 грн. (розрахунок: 1378,00 грн. при подачі позову (а.с.1) + 1515,80 грн. при подачі апеляційної скарги (а.с. 145)/ сума заявлених позовних вимог 12557,36 грн.).

Разом із тим, апеляційний суд вважає за доцільне роз'яснити особам, які беруть участь у справі, що Банк не позбавлений права у подальшому вирішувати окремо від цієї справи питання щодо решти заборгованості з іншими спадкоємцями позичальника.

Керуючись ст. ст. 10 ч. 4, 213-214 ЦК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, ст.ст. 141, 368, 371 - 372, 379, 381-384, п. 9 Перехідних положень ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 листопада 2017 року цій справі скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

Позов ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 09.06.2011 року станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 року у розмірі 4185,79 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 4082,76 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 103,03 грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570) судові витрати, пов'язані із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій, в розмірі 964,60 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення апеляційної інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови у цій справі апеляційним судом складено 14 березня 2018 року.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар М.С. Кочеткова І.В.Маловічко С.В.